WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Владні та зобов’язані суб’єкти податкових правовідносин - Реферат

Владні та зобов’язані суб’єкти податкових правовідносин - Реферат


Реферат на тему:
Владні та зобов'язані суб'єкти податкових правовідносин
Аналіз змісту податкових правовідносин неодноразово досліджувався в працях фахівців фінансово-правової галузі. Серед них можна виділити дослідження Н.І. Хімічевої, М.В. Карасьової, М.П. Кучерявенка, Д.В. Винницького. У деяких дослідженнях ця проблема розглядалася як постановча, у деяких аналізувалися окремі сторони змісту податкових правовідносин. Наприклад, М.П. Кучерявенко визначає податкові відносини як "відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють установлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники яких наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків і зборів у бюджети і фонди" [1, С. 31]. Подібні думки висловлюють Н.І. Хімічева, М.О. Перепелиця та інші.
Дуже важливо враховувати, що природа податкових правовідносин багато в чому визначається методом правового регулювання. Саме завдяки йому можна усвідомити специфіку податкових відносин, їхнє місце в цільній системі фінансових відносин. В основі методу правового регулювання податкових відносин лежить імперативний метод, властивий правовому регулюванню всієї сукупності фінансових відносин. "За методом правового регулювання податкове право мало чим відрізняється від традиційного методу фінансового права, в основі якого лежить метод владних приписів… Метод податкового права є фінансово-правовим і передбачає використання імперативних норм. Причому тут йдеться про безумовний характер імперативності", - пише М.П. Кучерявенко [1, С. 23].
Держава використовує для здійснення правового регулювання податкових правовідносин об'єктивно необхідний імперативний метод. Необхідність даного методу обумовлена, насамперед, характером податкових відносин, значна частина яких - відносини зі сплати податків і зборів, тобто відчуження та передачі частини своїх доходів у публічні цільові фонди. Таке відчуження не може завжди бути результатом вольової дії особи, воно повинно здійснюватися на підставі й для виконання обов'язків, покладених на неї.
Метод владних приписів має свої особливості в податкових правовідносинах. Насамперед, він визначає, що в податкових правовідносинах переважають обов'язки. Далі, виходячи зі змісту методу владних приписів, суб'єкти податкових правовідносин не можуть за своїм розсудом набувати податкових прав і здійснювати податкові обов'язки, а також визначати їх зміст. Вони реалізують податкові права й обов'язки, тільки якщо останні встановлені у відповідних законах (підзаконних актах). І нарешті, метод владних приписів визначає юридична нерівність суб'єктів податкових правовідносин. Одні суб'єкти мають юридично владні повноваження стосовно інших суб'єктів, які не мають таких зустрічних повноважень.
Таким чином, держава як пануючий суб'єкт у податкових правовідносинах визначає метод владних приписів (імперативний) як основний метод правового регулювання, який виступає об'єктивно необхідним у таких правовідносинах. Безумовно, правове регулювання податкових відносин припускає імперативний метод, крім елементів диспозитивності. Наприклад, у наданні підприємству можливості формувати свою податкову політику, також можна знайти приклади застосування методу рекомендацій і узгоджень. Так, податкові органи можуть надати підприємствам відстрочку платежу на підставі спеціальної угоди [1, С. 24]. Однак, незважаючи на присутність елементів інших методів у регулюванні податкових правовідносин, основним для них є все-таки метод владних приписів. "Зміст методу владних приписів полягає в тому, що будь-яке питання вирішується волею однієї сторони. Такою стороною виступає держава, що видає владні приписи (закони, підзаконні акти), обов'язкові для іншої сторони правовідношення" [2, С. 14-15].
Важливим при цьому є питання про співвідношення сторони й суб'єкта податкового правовідношення. Насамперед необхідно враховувати, що імперативний характер податкових правовідносин обумовлює чітке розмежування владної та зобов'язаної сторін правовідношення. У цих умовах регулювання здійснюється шляхом владних вказівок держави або уповноважених нею органів щодо обов'язків і прав платників податків і інших зобов'язаних осіб. Природно, такий дволанковий розподіл не може цілком розкрити зміст відносин між усіма суб'єктами, які вступають у податкові правовідносини. Принцип співвідношення сторін закладає зміст, відображає природу податкових правовідносин, тоді як відносини між суб'єктами підкреслюють їх видову своєрідність. На нашу думку, важливо враховувати два моменти. По-перше, кожна зі сторін може бути представлена декількома суб'єктами: як пануюча сторона може бути представлена державою, органами податкової адміністрації, податкової міліції, митними органами та ін., так і зобов'язана сторона включає кілька різновидів платників податків і інших зобов'язаних осіб. По-друге, деякі суб'єкти правовідносин, залежно від особливостей регулювання, можуть виступати як владною, так і зобов'язаною стороною. Наприклад, податкові органи наділені владними повноваженням щодо платників податків і характеризуються визначеними обов'язками щодо держави.
Виходячи з цього, було б неправильно ототожнювати поняття сторони і суб'єкта, оскільки між ними існують істотні відмінності. По-перше, суб'єкт правовідношення - поняття більш вузьке, ніж сторона. Можна виділити кілька видів суб'єктів податкових правовідносин. Сторін же у правовідношенні всього дві - владна й підлегла, кожна з яких може поєднувати в собі тих чи інших суб'єктів правовідношення.
По-друге, склад осіб, які є тим чи іншим суб'єктом правовідношення, чітко визначений. Наприклад, держава як суб'єкт правовідношення має компетенцію щодо видання законів, пов'язаних з установленням і скасуванням податків (що є, до речі, винятковою його компетенцією) тощо. Ніяка інша особа не може бути визначена як держава. Настільки ж фіксоване коло осіб може бути назване платниками податків. Однак не можна чітко визначити кількість і характер осіб, які можуть виступати тією чи іншою стороною правовідношення.
По-третє, через нечітку визначеність кола осіб, які є тією чи іншою стороною правовідносин, можлива "міграція" осіб і суб'єктів з однієї сторони в іншу, тобто той самий суб'єкт може бути владною стороною в одному правовідношенні і зобов'язаною - в іншому. Податковий орган, наприклад, виступає владною стороною у правовідношенні з платником податків і зобов'язаною - у правовідношенні, що виникає щодо здійснення органом функцій, покладених на нього державою, яка є в даному випадку стороною владною. Крім того, податковий орган діє в межах своєї компетенції, визначеної законами і підзаконними нормативними актами, виданими державою, і здійснює свою діяльність винятково в порядку і межах, визначених законодавством. Так податковий орган також потрапляє під вплив імперативного методу правового
Loading...

 
 

Цікаве