WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Види та розміри покарання за злочини у сфері господарської діяльності: системно-логічний аналіз - Реферат

Види та розміри покарання за злочини у сфері господарської діяльності: системно-логічний аналіз - Реферат

максимальне покарання за частиною 1 ст. 223 КК - виправні роботи на строк до двох років, то за частиною 2 ст. 223 КК можливе при-значення значно більш тяжкого покарання - обмеження волі на строк до трьох років. З огляду на це слід визнати, що частина 2 ст.223 КК передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. Це повинно бути відображено в розмірах інших видів покарання, передбачених санкціями даних норм. Однак чомусь покарання у вигляді штрафу має однаковий розмір у санкціях як частини першої, так і частини другої ст. 223 КК - до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Найбільший розмір штрафу в санкціях норм даного розділу - це штраф від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Він встановлений санкціями ст. 220 КК ("Приховування стійкої фінансової неспроможності") і ч. 2 ст. 209-1 ("Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"). Слід зазначити, що цей розмір штрафу є, по-перше, найбільшим взагалі для усіх статей КК України і, по-друге, в санкціях статей інших розділів Кодексу такий розмір штрафу не зустрічається.
Те, що найбільший розмір штрафу встановлений за економічні злочини, виглядає цілком обґрунтованим і це обумовлено тим, що економічні злочини спричиняють найбільшу матеріальну шкоду, що і повинно бути відображено в санкціях, зокрема в розмірах штрафу. У той же час, важко пояснити, чому найбільш високий розмір штрафу встановлений у санкціях саме ч. 2 ст. 209-1 і ст. 220 КК.
У теорії кримінального права загальновизнано, що відносна тяжкість злочинів відображається в розмірах найбільш тяжкого виду покарання, передбаченого санкціями відповідних статей Особливої частини КК. Аналогічну позицію зайняв і законодавець, поклавши в основу класифікації злочинів за ступенем тяжкості розмір покарання у вигляді позбавлення волі (ст. 12 КК).
Проаналізувавши за цим критерієм ті норми розділу VII КК, які у санкціях мають поряд зі штрафом такий вид покарання, як позбавлення волі, можна зробити висновок, що найбільш тяжкими злочинами в цій групі є незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ч. 2 ст. 204 КК) і незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ч. 2 ст. 216). Санкції цих норм передбачають максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. У той же час, розміри штрафів у санкціях цих норм значно менші, ніж у санкціях вказаних вище (ч. 2 ст. 209-1 і ст. 220 КК). Тобто, якщо брати до уваги розміри покарання у вигляді позбавлення волі, більш тяжкими є одні злочини, а за розмірами штрафу "в лідерах" - зовсім інші. На нашу думку, такий різнобій не нормальний і вимагає внесення законодавчих коректив у санкції норм, що передбачають відповідальність за економічні злочини.
Якщо продовжити аналіз санкцій усіх норм даного розділу КК, які містять покарання у вигляді позбавлення волі (а не тільки тих, що передбачають одночасно і штраф), можна побачити, що найбільш тяжким економічним злочином є злочин, передбачений ч. 3 ст. 209 КК - особливо кваліфікований склад легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Санкція даної норми передбачає безальтернативно як основне покарання позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Взагалі, позбавлення волі в санкціях статей даного розділу КК досить часто передбачається безальтернативно (тобто без можливості суду обрати інший вид покарання) - так побудовано 25 санкцій. Як правило, безальтернативним є позбавлення волі, передбачене в санкціях норм щодо кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів. Серед них, наприклад, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ч. 3 ст. 212 КК), виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ч. 3 ст. 224 КК), незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ч. 3 ст. 234 КК) тощо.
Наразі більш ретельний аналіз санкцій норм розділу VII КК свідчить про те, що на практиці позбавлення волі може виявитися безальтернативним покаранням і тоді, коли законодавець на це не розраховував. Тут ми переходимо до вимоги ст. 65 КК призначати покарання не тільки у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а й відповідно до положень Загальної частини КК.
Річ у тому, що санкції ряду норм даного розділу КК містять як альтернативи позбавленню волі покарання, які відповідно до норм Загальної частини КК не можуть бути призначені деяким категоріям суб'єктів даних відповідних злочинів. Так, у санкціях трьох норм (ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 209 і ч. 2 ст. 210 КК) альтернативою позбавленню волі вказано обмеження волі. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, які досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи. Тобто для цих осіб санкції ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 209 і ч. 2 ст. 210 КК виглядають як без-альтернативні - тільки позбавлення волі.
Щодо цього необхідно зазначити, що наслідком такої ситуації є порушення принципів гуманності та справедливості призначення кримінального покарання. Дійсно, навряд чи можна погодитися з тим, що для найбільш соціально вразливих груп громадян (вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, особи пенсійного віку, інваліди) вказані норми передбачають єдиний і найбільш тяжкий вид покарання - позбавлення волі, в той час, коли інші особи можуть розраховувати на застосування до них значно менш тяжкого покарання - обмеження волі.
Іншою, не менш неприйнятною ситуацією, є та, коли особливості конструкції санкцій норм даного розділу Особливої частини КК в поєднанні з деякими положеннями Загальної частини КК призводять до фактичної безкарності вказаних вище осіб.
Йдеться про те, що неповнолітні, вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, а також особи пенсійного віку, військовослужбовці строкової служби та інваліди можуть спокійно і безкарно вчиняти злочини, передбачені ч. 2 ст. 204 КК (зайняття забороненими видами господарської діяльності), ст. 203-1 КК (порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва) і ч. 1 ст. 224 КК (виготовлення, збут та використання під-роблених недержавних цінних паперів)*. Санкції цих норм безальтернативно містять покарання у вигляді обмеження волі. Як уже
Loading...

 
 

Цікаве