WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Видатки бюджету як одне із головних джерел фінансування медичних закладів (правові форми фінансування охорони здоров’я) - Реферат

Видатки бюджету як одне із головних джерел фінансування медичних закладів (правові форми фінансування охорони здоров’я) - Реферат

лікувально-профілактичних закладів [1].
Суть цього етапу розробки бюджету полягає у визначенні обсягу необхідного фінансування, в основі якого лежать відповідні показники діяльності мережі лікувально-профілактичних установ.
На другому етапі Головне бюджетне управління Міністерства фінансів встановлює граничні обсяги витрат для кожної з галузей. Ці обсяги базуються на аналізі загальних потреб фінансування охорони здоров'я, проведеному управлінням галузевого фінансування Міністерства фінансів, а також на прогнозі основних макропоказників економічного і соціального розвитку країни.
На третьому етапі граничні обсяги видатків на охорону здоров'я за державним бюджетом доводяться до головних розпорядників коштів, які аналізують їх, порівнюють із заробленими самостійно відповідними розрахунками асигнувань для потреб відомчих установ і на підставі цього аналізу розпочинають проведення узгоджувальних консультацій за проектом державного бюджету. Під час цих консультацій обговорюється розподіл граничного обсягу видатків для сфери охорони здоров'я на видатки окремих установ (лікарень широкого профілю, спеціалізованих лікарень, пологових будинків), на окремі статті видатків (заробітна плата, харчування хворих, медикаменти), а також асигнування на цільові програми і окремі централізовані заходи. Враховуючи обмеженість фінансових ресурсів, розпорядники коштів повинні визначити пріоритетні напрями їхвикористання і забезпечити дієве та ефективне використання цих коштів. Міністерство охорони здоров'я разом із розпорядниками коштів розробляє відповідні підходи до організації служби охорони здоров'я і визначає конкретні пропорції розподілу коштів за окремими статтями.
На четвертому етапі Міністерство фінансів вивчає і аналізує запити розпорядників коштів, усуває розбіжності та погоджує суперечності. Далі проект бюджету подається на затвердження Верховною Радою.
На п'ятому етапі після затвердження державного бюджету парламентом, розпорядники коштів затверджують і доводять до рівня окремих закладів остаточні цифри бюджетних асигнувань. Індивідуальні заклади охорони здоров'я визначають окремі статті видатків (заробітна плата, харчування хворих, ліки, медичне обладнання). Керівники органів управління закладами охорони здоров'я на місцях затверджують поданий даними установами кошторис, а також кошторис видатків на проведення централізованих заходів [9].
Після затвердження бюджету на плановий рік фінансові органи складають розпис доходів і видатків бюджету з поквартальною розбивкою. Це робиться для того, щоб забезпечити планове виконання бюджету, встановити обсяг необхідних видатків на кожний квартал відповідно до розвороту мережі і контингентів.
Будь-яка зміна розміру асигнувань і розподілу коштів між кварталами, але в межах місцевих асигнувань проводиться з дозволу органу, що затверджував поквартальну розбивку. Керівникам закладів охорони здоров'я надано право змінювати розмір асигнувань всередині кварталу в межах кошторису, причому збільшення квартальних видатків по одних статтях допускається за рахунок відповідного зменшення видатків по інших, крім видатків на заробітну плату, капітальні вкладення і харчування, без перевищення загальної суми квартальних асигнувань по всіх статтях кошторису в цілому [8].
У разі, коли Верховною Радою України не буде затверджено Державний бюджет України до 2 грудня року, який передує тому, на який складено бюджет, приймається закон про порядок фінансування поточних витрат до затвердження Державного бюджету України, по кожній установі повинні бути розроблені і затверджені керівником вищої організації тимчасові кошториси витрат бюджетних асигнувань на І квартал, а в разі потреби - на ІІ і наступні квартали (залежно від терміну затвердження відповідних бюджетів). Кошторис складається на підставі доведеного вищою організацією ліміту витрат на відповідний період, визначеного з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України. Ліміти витрат як по установах загальнодержавного, так і для установ місцевого підпорядкування доводяться вищими організаціями за формою лімітної довідки у тижневий термін після прийняття згаданого закону. Тимчасові кошториси затверджуються не пізніше ніж у двотижневий термін після прийняття цього закону.
Фінансування установ без затвердженого в установленому порядку кошторису забороняється [3].
Згідно зі статтею 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Найбільша відповідальність за ефективне та цільове використання коштів покладається на головних розпорядників бюджетних коштів, вони мають право розподіляти перераховані їм кошти між підвідомчими організаціями, а також використовувати їх на здійснювані ними безпосередньо централізовані заходи [8].
При законодавчому врегулюванні проблеми фінансування охорони здоров'я необхідно враховувати не тільки джерела та обсяги фінансових надходжень, а й обов'язково передбачати механізми підвищення ефективності використання ресурсів і забезпечення доступності медичної допомоги, якими можуть бути оптимізація доплат населення на медичну допомогу з ліквідацією фінансового бар'єру на первинному рівні та впровадження контрольно-пропускної системи за обсягами та структурою споживання медичних послуг.
Література:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 24. - Ст. 161.
3. Воронова Л.К. Фінансове право. - Харьків: Консум, 1998. - 496 с.
4. Воронова Л.К., Кучерявенко А.П. Финансовое право. - Харьков: Легас, 2003. - 306 с.
5. Кичко І.І. Макроекономічний механізм фінансування охорони здоров'я // Фінанси України. - 2003. - № 4. - С. 71-76.
6. Куценко В. Укрепление социальной базы реформ - путь к преодолению бедности // Экономика Украины. - 2002. - № 2. - С. 33-37.
7. Леха В.М. Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров'я в Україні. - К.: Сфера, 2001. - 176 с.
8. Соловьев В.П. Планирование и финансирование расходов на здравоохранение. - М.: Финансы, 1965. - 248 с.
9. Тулай О.І. Особливості фінансування охорони репродуктивного здоров'я // Фінанси України. - 2003. - № 4. - С. 71-76.
Loading...

 
 

Цікаве