WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Видатки бюджету як одне із головних джерел фінансування медичних закладів (правові форми фінансування охорони здоров’я) - Реферат

Видатки бюджету як одне із головних джерел фінансування медичних закладів (правові форми фінансування охорони здоров’я) - Реферат


Реферат на тему:
Видатки бюджету як одне із головних джерел фінансування медичних закладів (правові форми фінансування охорони здоров'я)
Процес перебудови, що відбувається після набуття Україною незалежності, супроводжується як рядом позитивних змін (демократизацією суспільства, впровадженням ринкових відносин), так і негативними явищами соціальної нестабільності, зниження рівня життя більшості населення. Протягом останнього десятиріччя в Україні спостерігається зростання смертності населення практично в усіх вікових групах, зменшення тривалості життя, збільшення захворюваності як на неінфекційні, так і на інфекційні захворювання.
Загальні економічні проблеми суспільства негативно позначилися на фінансуванні охорони здоров'я. Дефіцит державних коштів призвів до залучення пацієнтів у процес відшкодування витрат на надання медичної допомоги (передусім витрат на лікарські засоби, харчування у стаціонарах), в країні поширилася неофіційна оплата медичних послуг. За даними Держкомстату України, частка бюджетних асигнувань у охорону здоров'я скоротилася з 81,4 % у 1996 р. до 66,4 % у 2000 р., а якщо взяти до уваги неофіційні дані про масштаби тіньових платежів населення за медичні послуги, то питома вага коштів загального оподаткування скорочується до 48 %.
Неврегульована оплата медичних послуг з боку населення спричинила різке зменшення рівня доступності медичної допомоги. Всеукраїнське опитування, в якому взяли участь 47,8 тис. осіб, проведене Державним комітетом статистики України у жовтні 2002 р., свідчить, що у 27,5 % домогосподарств не мали можливості отримати необхідну для членів сімей медичну допомогу.
Фінансова недоступність медичної допомоги поєднується з нераціональним використанням значної частки державних асигнувань у секторі охорони здоров'я. Застарілі підходи до розподілу фінансових ресурсів на підставі показників потужностей (числа ліжко-місць і кількості відвідувачів) спричиняють деформацію структури надання медичних послуг з перевагою обсягів спеціалізованих і стаціонарних послуг над первинною допомогою. Відповідно розподіляються і фінансові ресурси: основну частину коштів (до 80 %) поглинає стаціонарна допомога, на амбулаторну спеціалізовану допомогу витрачається близько 15 %, на частку первинної допомоги - лише близько 5 % [7].
Видатки бюджету - це одна із сторін її фінансової діяльності. Державні видатки - вид фінансових відносин, пов'язаних із неперервним цільовим використанням грошових коштів.
Видатки держави являють собою прямі затрати матеріальних і фінансових ресурсів на її функціонування. Оскільки в умовах товарно-грошових відносин і дії закону вартості всі затрати набувають грошового характеру, видатки держави прийнято розглядати як використання фінансових ресурсів. Саме фінансове право регулює складну групу відносин у сфері видатків, пов'язаних із забезпеченням публічного фінансового інтересу, тобто із діяльністю державних і муніципальних органів, що виконують функції держави і органів місцевого самоврядування. Кожний суб'єкт підприємницької діяльності, незалежно від організаційно-правової форми діяльності і форми власності, розміщений на території нашої держави, здійснює видатки, вступаючи в грошові відносини із великою кількістю суб'єктів. Але ці грошові затрати і відносини, що виникають у зв'язку з цим, регулюються не фінансовим правом, а господарським, цивільним, і через це поняття видатків держави ширше поняття державного і місцевих бюджетів.
Правовий режим фінансування видатків залежить від фонду, із якого фінансується конкретний видаток, від форм власності підприємств, що отримують грошові кошти для свого фінансування, через це і регулюються відносини у сфері видатків нормами багатьох законодавчих актів.
У державному бюджеті видаткова частина бюджету, починаючи з 2000 року, ділиться на дві частини - загальну і спеціальну, а в Бюджетному кодексі дається розподіл повноважень між рівнями бюджетної системи України і механізм делегування повноважень [4].
Відповідно до законів про державний бюджет видатки на охорону здоров'я становили: 2000 року - 716 933,2 тис. грн. (2,14 % загальної суми видатків бюджету), 2001 року - 1 181 245,8 тис. грн. (2,81 %), 2002 року - 1 897 025,8 тис. грн. (3,8 %) [10].
Доцільно констатувати збільшення питомої ваги видатків державного бюджету на охорону здоров'я у загальному обсязі видатків. Варто зазначити, що при цьому не враховано процесів міжбюджетних відносин, а також фінансування із місцевих бюджетів.
Перехід від використання функціональної класифікації видатків до програмної зумовив більш згруповане розміщення у бюджеті всіх видатків за певною програмою. Але попри те, що відбувається абсолютне зростання витрат на охорону здоров'я, питома вага частки ВВП на охорону здоров'я зменшується. У 2001 році вона становила 2,7 %, тоді як на законодавчому рівні закріплено, що ця цифра не повинна бути нижчою за 8 %. За обсягом витрат на охорону здоров'я у розрахунку на 10 000 жителів Україна посідає 111 місце серед країн ООН і 8 серед країн СНД [6].
Збільшення видатків на певну галузь невиробничої сфери можливе тільки при зміні пріоритетів у розподільчій політиці уряду, прискоренні темпів економічного зростання.
Бюджетна медицина з погляду її доступності різним верствам населення з різним рівнем доходів створює передумови для найповнішого забезпечення нею медичних послуг. Цей напрям треба розвивати й надалі, але при цьому треба враховувати, що за бюджетного фінансування частина витрат оплачується сьогодні населенням. Так, за даними Держкомстату України, за перше півріччя 2002 року 75 % медикаментозного забезпечення здійснювалося за рахунок населення [10].
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України з державного бюджету виділяються кошти на охорону здоров'я:
- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
- спеціалізовану, високоспеціалізовану, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані лікарні, медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
-
Loading...

 
 

Цікаве