WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вітчизняна та світова практика організаційно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Реферат

Вітчизняна та світова практика організаційно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Реферат

північної та Латинської Америки, південно-східної Азії" [3].
Методи торгово-політичного протекціонізму відображаються або в односторонніх національних нормативно-правових актах країн, або дво- чи багатосторонніх угодах між країнами, що врегульовують зовнішньоекономічні взаємовідносини між ними. Розглянутий історичний аспект формування організаційно-правових засобівпротекціоністського регулювання зовнішньоекономічної діяльності є особливо важливим для України, оскільки широке коло суб'єктів ЗЕД є новачками на зовнішньоекономічних ринках світу взагалі, та на конкурентно-агресивних ринкових засадах зокрема.
У міжнародній практиці нормативно-правові акти, що встановлюють односторонній порядок врегулювання режиму зовнішньої торгівлі, поділяють інструменти цього врегулювання практично у всіх країнах на тарифні і нетарифні, або, як їх ще називають, економічні і адміністративні методи регулювання. Ставлення міжнародних організацій і окремих країн до нетарифних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є неоднозначним. Світова організація торгівлі (далі - СОТ) офіційно порушила питання про скасування цих методів. Водночас як сама СОТ, так практично всі, в тому числі і промислово розвинені - учасники світогосподарського процесу, - поряд з тарифним використовують і нетарифне (адміністративне) регулювання, особливо щодо товарів з країн, які не є членами СОТ. Багато країн за допомогою нетарифних методів намагаються перешкодити проникненню українських товарів на свої внутрішні ринки. Проголошений розвиненими державами демократичний, ринковий принцип вільної торгівлі щодо України та інших подібних країн фактично перетворився у звичайну декларацію. Водночас, прагнення України захистити власний ринок від проникнення навіть екологічно небезпечних імпортних товарів засуджується і використовується як важіль для економічного та політичного тиску на Україну. Цьому сприяє "поступливість" окремих українських урядовців, що не виключає тіньові, не безкорисливі мотиви прийняття ними невигідних для України рішень. Застосування нетарифних методів ставить за мету забезпечити національні інтереси України шляхом встановлення законодавчих обмежувально-забо-ронних заходів, спрямованих на захист інтересів вітчизняного виробника і споживача. Останнім часом нетарифні національні обмеження слугують охороні довкілля, здоров'я населення й економічної безпеки України. До цих засобів обмеження належать, перш за все, квотування і ліцензування.
Крім товарів, на які виділяються квоти, ліцензуванню підлягають експорт-імпорт товарів і технологій військового та подвійного призначення, ядерних матеріалів, дорогоцінних металів і каменів, наркотичних і психотропних засобів, отруйних речовин.
На ранній стадії демонополізації зовнішньоекономічної діяльності України, її прагнення до інтеграції у світову господарську систему породили у владних структур дещо романтичні уявлення про добру волю імпортерів, про готовність їх країн, як партнерів, відкрити свої внутрішні ринки для українських товарів. Насправді, за кордоном українських товарів не тільки не чекають, а й не бажають бачити. Поряд з цим, імпортерів, які бажали б наводнити наш ринок недоброякісними товарами і водночас усунути з власного ринку наші підприємства як потенціальних конкурентів, з'явилося багато. Тому доцільно вести пошук і впроваджувати нові засоби регулювання зовнішньоекономічних відносин, як економічних, так і адміністративних. Серед економічних методів регулювання ЗЕД застосовують окремі види мита, податків і зборів. Наприклад, для нарахування ПДВ на імпортні товари застосовується метод встановлення мінімальної митної вартості. На багато імпортних товарів акциз стягується за вищими ставками, ніж на аналогічні вітчизняні. З метою стимулювання зовнішньоекономічної діяльності з 1999 року перелік підакцизних товарів з 36 груп товарів (близько 100 позицій) скорочено до 15 груп товарів (55 конкретних позицій). Скорочення вдвічі кількості підакцизних товарів, з одного боку, є ніби сприятливим фактором для активізації зовнішньо-економічних відносин за рахунок зниження податкового тиску як на вітчизняних виробників, так і на імпортерів, з іншого - не сприяють розвитку власного виробничого сектору економіки.
Як зазначалось вище, поряд з економічними застосовуються й адміністративні методи регулювання зовнішньоекономічних відносин. Їм притаманний імперативний характер впливу на зовнішньоекономічну діяльність. До цих методів можна віднести заборону на імпорт і транзит окремих видів товарів. Прикладом цього може бути недавня практика України застосування такого методу до ввезення в Україну американської курятини. Після цього виробництво курятини в Україні зросло з 30 тис. у рік до 130 тис. Відповідно її імпорт із США скоротився зі 100 до 30 тис. т у рік. У той же час, цікавим є те, що у 1990 році в Україні вироблялось 900 тис. т. курятини у рік [4], а на прилавках магазинів вона була дефіцитом. Тобто прорахунки в зовнішньоекономічній політиці України не тільки підривають виробництво, а й продукують безробіття і неплатоспроможність населення, що й зумовило штучні лишки, "перевиробництво", бо навіть у дев'ять разів менший обсяг (тільки) курятини її дефіциту не утворив.
Деякі нетарифні методи регулювання ЗЕД застосовуються у завуальованій формі і лише дуже ретельний аналіз може виявити їх наявність і правову природу. Так, Закон України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" (1997 р.) встановлює, що імпорт продуктів, призначених для продажу населенню, допускаєтьсябез карантину, за умови наявності на тарі всієї необхідної інформації. Тобто, фактично, йдеться про належну експертизу якості та безпечності продукції, включаючи термінологію, символи, вимоги до упаковки, маркірування тощо. З метою реалізації єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології і сертифікації, захисту інтересів споживача в Україні встановлено обов'язкову сертифікацію певних груп продукції. Виданий в Україні сертифікат відповідності продукції може визнаватися в іншій країні, якщо норми і правила там і тут збігаються. Таким чином, тільки на основі гармонізації стандартів, вимог до процедури випробувань і лабораторного аналізу можна досягти взаємного визнання сертифікатів. Україна розпочала таке узгодження. Держстандарт України, згідно з принципами СОТ, провів переговори й уклав угоди про взаємне визнання результатів робіт із сертифікації з 30 країнами. Такі угоди є підставою для забезпечення підтримки національного товаровиробника щодо виходу українських товарів на міжнародні ринки.
До заходів нетарифного регулювання можна віднести
Loading...

 
 

Цікаве