WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вітчизняна та світова практика організаційно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Реферат

Вітчизняна та світова практика організаційно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - Реферат


Реферат на тему:
Вітчизняна та світова практика організаційно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Методологічні засади, на підґрунті яких формується організаційно-правове забезпечення функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та суб'єктів контрольно-регулятивної діяльності в даній сфері, відображаються в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" [1] у принципах, які у контексті протидії тіньовим проявам у сфері ЗЕД доцільно поділити на загальноправові та спеціальні.
До загальноправових принципів, що відображають основні засади організаційно-управлінського та правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать такі: принцип суверенітету держави у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, тобто її виняткове право самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, керуючись власним законодавством і договірними зобов'язаннями України в галузі міжнародних економічних відносин; принцип верховенства закону, що полягає у забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що будь-яким способом створюють менш сприятливі умови, ніж ті, що встановлені законами України; принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, під яким розуміється право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України, а також у винятковому праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати своєї діяльності; принцип юридичної рівності перед закономусіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Він полягає у забороні будь-яких, крім передбачених Законом, дій, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності передбачає рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права, а також на території України, згідно з законами України.
До спеціальних принципів відносяться такі:
- принцип еквівалентності обміну (при імпорті та експорті як у грошових формах розрахунків, так і бартерних (обмінних) формах розрахунків);
- як похідний від нього принцип неприпустимості демпінгу при ввезенні і вивезенні товарів.
Саме ці принципи становлять науковий інтерес при формуванні організаційно-правових механізмів і контрольно-аналітичних систем превентивної протидії тіньовим проявам у сфері ЗЕД. Наявність ознак щодо недотримання цих принципів, суб'єктами ЗЕД свідчить про те, що суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності допущено певні правопорушення, демпінгові чи псевдодемпінгові операції, інші форми тіньових проявів щодо неповернення валютної виручки з-за кордону чи відтоку валютних коштів за межі України.
Принцип еквівалентності передбачає збалансований обмін товарами, по-перше - за змістом, по-друге - за вартістю. Тобто з еквівалентності вартісного обміну випливає неприпустимість у експорті демпінгових поставок. Отже, ми бачимо, що принцип еквівалентності та неприпустимості демпінгу відображають технологічні аспекти однорідного явища і, певним чином, перекривають один одного. Практика зовнішньоекономічної діяльності показує, що ці принципи часто порушуються. Як зазначалося вище, зовнішньоекономічні операції інколи зводяться до псевдодемпінгу чи інших тіньових проявів. За безцінь експортується сировина, гостродефіцитні матеріали, високоліквідна продукція хімічної і пов'язаних з нею галузей промисловості, напівфабрикати деревообробної промисловості та інші товари, що користуються великим попитом не тільки за кордоном, а й на внутрішньому ринку. Водночас, замість них ввозяться не завжди доброякісні товари широкого вжитку, які в основному можна і необхідно виробляти у достатній кількості всередині країни.
Заниження фактичної вартості товарів, сировини, що експортується чи імпортується, або явна невідповідність змістовної сторони бартерних угод повинні бути сигналом для перевірки діяльності суб'єктів ЗЕД. Як правило, нееквівалентний обмін, з одного боку, дозволяє занижувати суми, що підлягають сплаті у вигляді ввізного, вивізного мита. З іншого боку - правопорушникам, реалізувавши товар за реальними цінами, отримати невраховану валюту, яка осідає на їх власних рахунках в іноземних банках, вкладається в нерухомість, використовується для закупівлі товарів для подальшої реалізації за підвищеними цінами на території України.
Крім зазначеного, негативним наслідком порушення принципу еквівалентності обміну, який виражається у демпінгових поставках, пов'язаних з різноманітними тіньовими проявами є те, що до України з боку іноземних держав та їх економічних організацій застосовуються антидемпінгові розслідування, здійснюється економічний і політичнийтиск. Унаслідок цього приймаються управлінські рішення, вигідні конкурентам і несприятливі для розвитку виробничого сектору економіки України.
Для визначення методів захисту національних інтересів у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності доцільно розглянути світовий досвід з цих питань. Історія формування методів, засобів і механізмів реалізації зовнішньоекономічної політики захисту національних інтересів у промислово розвинених країнах нараховує декілька століть. Вона змінювалась залежно від різних стадій розвитку економіки і суспільства. Так, у період становлення капіталістичного способу виробництва інтересам буржуазії, яка розвивалась, відповідала система протекціонізму національному виробництву. Тому така система протягом цього періоду була характерна для багатьох країн, насамперед для найактивніших у зовнішній торгівлі країн того часу - Голландії, Англії та Франції [2, с. 36].
У період домонополістичного капіталізму інтереси великого промислового капіталу вимагали конкуренції як на зовнішньому, так на внутрішньому ринках. Це відобразилось у вимогах розвитку так званої "вільної" торгівлі, яку ініціювала Англія. Сьогодні промислово розвиненим країнам також властивий протекціонізм, але він суттєво відрізняється від протекціонізму на домонополістичній стадії. Тоді протекціонізм був спрямований на захист від іноземної конкуренції слабких неконкурентоспроможних галузей промисловості. Нині протекціонізм набув прагматично-корисливого характеру він "…спрямований на підтримку найбільш розвинених галузей промисловості і захищає інтереси великих угруповань Європи,
Loading...

 
 

Цікаве