WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Банки як суб’єкт правовідносин - Реферат

Банки як суб’єкт правовідносин - Реферат

разове вчинення угоди, яка не відповідає статутній правоздатності юридичної особи (банку, іншої кредитної установи), не є порушенням закону. Крім того, у Законі України "Про банки і банківську діяльність", на її думку, необхідно надати примірний перелік угод, які не є банківськими операціями, але подібні до них (наприклад, комерційне кредитування, оренда та ін.), а також встановити точний критерій, який дозволяє розмежуватибанківські та небанківські операції [3, с. 37]. Що стосується останнього положення, то, на нашу думку, воно варте уваги. Адже таке розмежування дозволить визначити, чи потрібна ліцензія тій чи іншій кредитній установі на здійснення окремих видів діяльності, дозволить диференціювати відповідальність за незаконне надання банківських послуг. Щодо питання про необхідність законодавчого визначення орієнтовного переліку операцій, які не є банківськими операціями, але подібні до них, то ми цю думку не зовсім поділяємо. Адже орієнтовний перелік завжди неповний, що створює потребу для його постійного коригування та дає можливість для зловживання окремими структурами під час визначення того, які операції є банківськими, а які ні. Пропонуємо визначити на рівні Закону України "Про банки і банківську діяльність" поняття "банківська операція" та "банківська послуга". Виходячи з цього, на здійснення банківських операцій надавати ліцензію Національного банку України, а на здійснення банківських послуг - ні.
Частково ця наша позиція підтверджується і нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність", який розрізняє операції, здійснення яких у сукупності відноситься до виключної компетенції банків, а також інші операції, які доповнюють попередні, та які у випадках, визначених законами України, можуть здійснювати як банки, так і інші юридичні особи.
Однак однозначно підтримати позицію про те, що разове вчинення дій, які суперечать статутній правоздатності юридичної особи, ми не можемо, оскільки вважаємо, що це може стати причиною певного хаосу на ринку банківських послуг. Крім того, кожного разу необхідно буде з'ясовувати, чи вперше банк порушив законодавчі вимоги, чи ні. Але сподіваємося, що правова культура в нашій державі досягне того рівня, коли відповідні пропозиції будуть закріплені в законодавстві без шкоди для суспільства і держави в цілому.
Разом з тим поділяємо позицію Ю.В. Ващенко та Л.Г. Єфимової про те, що небанківські фінансові установи можуть виступати суб'єктами банківських правовідносин лише у випадку, якщо здійснення ними операцій, передбачених частиною 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є систематичним (неодноразовим) і відноситься до основного виду їхньої діяльності. Наприклад, одноразове надання юридичною особою позики іншій юридичній особі або фізичній особі не може бути підставою для визнання такого кредитора суб'єктом банківських правовідносин та, відповідно, необхідності реєстрації такої особи як фінансової установи [4, с. 32; 3. с. 37].
Виходячи з зазначеного вище, можна говорити, що обов'язковими суб'єктами банківських відносин виступають банки та фінансові установи, які постійно та на професійній основі здійснюють банківські операції, передбачені Законом України "Про банки і банківську діяльність". Як правило, серед фінансових установ, які надають банківські послуги, але не належать до банків, є кредитні спілки, а також ломбарди.
Як і будь-які інші відносини, урегульовані правовими нормами, банківські правовідносини, крім суб'єктного складу, повинні мати ще й об'єкт - суспільні блага, стосовно яких суб'єкти, власне, і вступають у правові відносини. Оскільки законодавче визначення об'єкта (об'єктів) банківських правовідносин відсутнє, в науковій літературі пропонується декілька визначень вказаної категорії. Так, на думку О.А. Костюченка, об'єктом банківських правовідносин є кошти, цінні папери, майно, дії громадян та юридичних осіб (здійснення платежів, операцій з іноземною валютою, купівля-продаж цінних паперів) [5, с. 17]. Підтримуємо думку Ю.В. Ващенко, яка вважає, що об'єктом банківських правовідносин є саме банківські операції незалежно від виду цих правовідносин. Зокрема, об'єктом кредитних правовідносин є відповідні кредитні операції, розрахункових - розрахункові. Навіть правовідносини, які виникають між Національним банком України та іншими банками щодо створення та ліцензування банків, також виникають щодо здійснення відповідних банківських операцій [4, с. 32].
Виходячи з того, що об'єкт - це завжди певне благо, стосовно якого і виникають правовіднoсини, можна сказати, що об'єктом банківських правовідносин виступає взаємний фінансовий інтерес банків (інших фінансових установ) та їхніх клієнтів під час здійснення банківської діяльності.
Зміст банківських правовідносин складають права та обов'язки суб'єктів банківських правовідносин у процесі організації та діяльності банків і небанківських фінансових установ щодо здійснення конкретних банківських операцій. Обсяг таких прав та обов'язків визначається, як правило, в договорах, що укладаються між банками (фінансовими установами, що здійснюють банківську діяльність) та іншими суб'єктами, а також підзаконними актами, в тому числі й локальними актами банків. Так, кожен банк самостійно встановлює максимальну відсоткову ставку на депозит, причому така ставка залежить від виду депозиту, валюти вкладу та інших обставин. Разом з тим, окремі права та обов'язки суб'єктів визначені законодавством, а також ліцензією на право здійснення банківської діяльності.
Отже, характерною особливістю банківських правовідносин є те, що їхнім обов'язковими суб'єктами виступають банки або інші кредитно-фінансові установи, що діють на підставі ліцензії (дозволу), виданої Національним банком України та вступають у правовідносини з іншими юридичними особами та громадянами щодо здійснення банківських операцій та надання банківських послуг.
Література:
1. Про банки і банківську діяльність: Закон України в редакції від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30.10
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 461.
3. Ефимова Л.Г. Банковское право: Учебное и практическое пособие. - М.: БЕК, 1994. - 360 с.
4. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 344 с.
5. Костюченко О.А. Банківське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероблене і доповнене. - К.: МАУП, 2000. - 240 с.
Loading...

 
 

Цікаве