WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Банки як суб’єкт правовідносин - Реферат

Банки як суб’єкт правовідносин - Реферат


Реферат на тему:
Банки як суб'єкт правовідносин
Кожен банк, так само як і інший суб'єкт господарювання, є незалежним щодо здійснення власних функцій та повноважень у межах, визначених законодавством України та іншими актами. Разом з тим це не означає, що названі вище обов'язкові суб'єкти банківських правовідносин не можуть вступати у правові відносини один з одним.
Питання банківських правовідносин, їхньої юридичної суті, видів частково розглядаються у працях Л. Воронової, Ю. Ващенко, О. Васюренка, О.Качана, О. Орлюк та інших.
Метою даної статті є визначення окремих видів банківських правовідносин і здійснення їхньої характеристики, а також з'ясування особливостей суб'єктного складу окремих банківських відносин, урегульованих правовими нормами.
Закон України "Про банки і банківську діяльність" передбачає можливість виникнення цілого ряду відносин, учасниками яких будуть власне банки та інші фінансові установи. Серед таких відносин потрібно виділити відносини щодо:
- необхідності отримання від Нацбанку ліцензії на право здійснення банківських операцій;
- можливості створення банківських об'єднань, спілок та асоціацій;
- можливості здійснювати реорганізацію банків (що може передбачати їхнє злиття, приєднання, поділ, виділення тощо);
- відкриття філій і представництв банків на території України, дочірніх банків, філій і представництв українських банків на території інших держав;
- управління капіталом банку;
- щодо здійснення Національним банком України регулювання діяльності банків і банківського нагляду;
- з приводу провадження процедури ліквідації банків та інші відносини [1].
Крім того, банківські відносини об'єктивно не можуть бути спрямовані на регулювання взаємин винятково між банками різних рівнів, оскільки це позбавляє сенсу власне банківську діяльність. Тому вони виникають, змінюються та припиняються також і між банками та юридичними й фізичними особами - клієнтами банків і небанківських фінансових установ. Адже саме їхні вільні кошти залучають банки для своєї діяльності.
Разом з тим не всі фізичні та юридичні особи можуть виступати суб'єктами таких відносин. Для того щоб правовідносини мали юридично значимі наслідки, їхні суб'єкти повинні бути право- та дієздатними, тобто наділеними в законодавчому порядку певними правами та мати юридичну можливість їх реалізовувати і відповідати за свої діяння.
Момент виникнення правосуб'єктності юридичних і фізичних осіб різний. Так, правоздатність фізичних осіб виникає з моменту народження та припиняється зі смертю. Фізичні особи є рівними у своїй правоздатності. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку [2]. Що ж стосується юридичних осіб, то їхня правоздатність збігається з дієздатністю і виникає з моменту державної реєстрації та припиняється з моменту виключення з державного реєстру. Щодо юридичних осіб, що здійснюють діяльність, яка підлягає ліцензуванню, то їхня дієздатність починається з моменту отримання ліцензії на право провадження визначеного в ній виду господарської діяльності і припиняється з моменту припинення дії відповідної ліцензії.
Разом з тим, в окремих випадках, юридична особа, чинність ліцензії якої закінчилася або якщо ліцензія визнана недійсною, може все ж виступати суб'єктом банківських правовідносин, якщо вона має невиконані зобов'язання перед банком, наприклад, непогашений кредит.
На відміну від юридичних осіб, які не мають диференційованої дієздатності, фізичні особи, відповідно до вимог чинного ЦК України можуть мати часткову, неповну, повну та обмежену дієздатність, що впливає також на можливість такої особи бути учасником банківських правовідносин. Разом з тим навіть особа, яка має часткову чи навіть обмежену дієздатність, може виступати суб'єктом (але не безпосереднім учасником) банківських правовідносин: якщо на її ім'я оформлено банківський вклад, або ж вона є спадкоємцем такого вкладу тощо (інша справа, що така особа не може самостійно розпоряджатися такими коштами, а повинна здійснювати це за згодою батьків чи осіб, які їх заміняють або ж за згодою органів опіки і піклування, якщо над особою встановлено опіку чи піклування, які й будуть виступати безпосередніми учасниками банківських правовідносин).
Вище уже зазначалося, що банківські правовідносини неможливі без банків або інших кредитно-фінансових установ. Але для того, щоб вказані суб'єкти господарювання могли вступати в банківські правовідносини та залучати до них інших суб'єктів, вони самі мають бути право- та дієздатними, що передбачає виконання ряду вимог:
1. Вони повинні бути створені як юридичні особи, тобто мати майно, відокремлене від майна їхніх засновників.
2. Вони повинні бути внесені до Державного реєстру юридичних осіб.
3. Вони повинні бути зареєстровані Національним банком України як банківська установа.
4. Вони повинні бути внесені до реєстру банків України.
5. Вони повинні отримати ліцензію Національного банку на право здійснення банківських операцій.
Без виконання вказаних вище вимог банк не може здійснювати свою діяльність і вступати в правові відносини як власне банківська установа. Отримання ліцензії є своєрідним завершальним етапом формування повної дієздатності. Ліцензія на здійснення банківської діяльності є не просто актом-дозволом на здійснення певного виду (видів) діяльності. Вона наділяє відповідну юридичну особу не лише правами, а й покладає на неї виконання спеціальних обов'язків, яких не виконують інші суб'єкти господарювання. Внаслідок цього можна говорити про те, що банки та інші кредитно-фінансові установи мають спеціальну правосуб'єктність, обсяг якої визначається на рівні ліцензії Національного банку України. Ю.В. Ващенко під спеціальною правоздатністю банків розуміє здатність юридичної особи набувати прав та обов'язків та нести відповідальність у зв'язку із здійсненням банківської діяльності.
Виходячи з того, що діяльність банків та інших кредитних установ пов'язана зі значним ризиком для третіх осіб, які користуються послугами таких банків, питання про наявність чи відсутність у них спеціальної правоздатності залишається відкритим. Так, Л.Г. Єфимова вважає, що в діяльності банків та інших кредитних установ необхідно зберегти принцип спеціальної правоздатності юридичних осіб. Його доцільно сформулювати, зазначивши, що
Loading...

 
 

Цікаве