WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Аспекти класифікації адміністративних правопорушень у сфері оподаткування - Реферат

Аспекти класифікації адміністративних правопорушень у сфері оподаткування - Реферат

посадовою особою є обставиною, що обтяжує відповідальність. Одночасно посадове становище є конструктивною ознакою складу правопорушення, передбаченого ст. 9 Закону України "Про боротьбу із корупцією" від 5 жовтня 1995 року [9].
Неоюхідно зазначити, що посадові особи несуть відповідальність за порушення податкового законодавства, якщо при здійсненні ними правопорушення в їхні службові обов'язки входило виконання відповідних службових функцій. Логічно припустити, що особи при вступі на посаду повинні досягти більш ніж 16-річного віку і, як наслідок, їх адміністративна відповідальність як посадових осіб наставатиме пізніше, ніж при досягненні зазначеного віку [10]. Таким чином, при класифікації адміністративних правопорушень щодо з'ясування соціально-правових і вікових особливостей фізичної особи як суб'єкта правопорушення необхідно враховувати, що деякі протиправні діяння можуть бути вчинені тільки особами, які досягли вісімнадцяти років і старше.
На нашу думку, запропонована класифікація адміністративних правопорушень у сфері оподаткування за ознаками суб'єкта має важливе наукове значення, тому що вона дозволяє дати більш чітку правову характеристику фізичної особи, що вчинила правопорушення. З'ясування таких особливостей суб'єкта повинно індивідуалізувати обсяг і межі аміністративної відповідальності правопорушника, диференціювати відповідальність різних категорій громадян, а отже, створити умови для індивідуального, справедливого впливу на порушників податкового законодавства.
У класифікації адміністративних правопорушень у сфері оподаткування важливу роль відіграють також ознаки суб'єктивної сторони складу: вина, мотив, мета правопорушення. За своїм змістом суб'єктивна сторона правопорушення є відображенням внутрішнього, психічного відношення винної особи до свого протиправного поводження і його наслідків[11].
Встановлення в кожному правопорушенні психічного змісту, психічного ставлення суб'єкта до діяння вкрай важливе. Саме психічне ставлення до конкретних дій пояснює суть цих дій, розкриває механізм правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки. Тому з'ясування психічного стану особи до вчиненого є найважливішим моментом у правовій оцінці правопорушення. Психічна діяльність людини - єдиний, і в той же час, різноманітний за змістом процес, що містить емоції, мотиви, свідомість, волю [12]. Проте основною ознакою, ядром суб'єктивної сторони складу є вина. Встановлення вини є головним завданням аналізу суб'єктивної сторони порушення податкового та валютного законодавства. Вина - це основна, обов'язкова ознака будь-якого складу правопорушення, вона визначає саму наявність суб'єктивної сторони і значною мірою її зміст. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим сам склад правопорушення. "Вина - основна, обов'язкова ознака суб'єктивної сторони; мотив - її факультативні ознаки", - зазначає С.Т. Гончарук [13].
Вина за своєю суттю є психічним відношенням суб'єкта до соціальної дійсності: до суспільних відносин, до інтересів суспільства, до його правових вимог, до інших членів суспільства. Причому відношення його до суспільних інтересів є негативним: через наявність антисоціальної (чи соціальної) установки суб'єкт або свідомо протиставляє свою волю суспільним інтересам, або виявляє до них зневажливе, недостатньо уважне ставлення[14]. "Під виною правопорушника, - зазначає В.К. Колпаков, - варто розуміти негативне психічне ставлення до інтересів суспільства і конкретних громадян." Такий стан свідомості засуджується державою і суспільством [15]. Вина - поняття родове, воно охоплює дві можливі форми стану психіки, що засуджується, - намір і необережність. Тільки навмисне чи необережне ставлення до своєї протиправної поведінки може засуджуватися державою, тільки в цих двох формах може існувати вина.
Як зазначалося, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний ха-рактер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП). Особливою формою психічного ставлення особи до протиправних наслідків є необережність (ст. 11 КУпАП). Якщо поняття умислу пов'язане з психічним ставленням особи до свого діяння і його наслідків, то при визначенні необережності до уваги береться ставлення лише до шкідливих наслідків [16].
Адміністративні правопорушення в сфері оподаткування щодо форм вини можна умовно класифікувати на такі види: вчинені умисно (ст. 164, 164-1, 164-5, 177-2 КУпАП); вчинені з необережності (арифметичні помилки). Використання деяких інших (другорядних) критеріїв дозволяє диференціювати кожний з названих вище видів аміністративних правопорушень на наступні класифікаційні групи.
Перша група. Аналіз нормативного змісту складу адміністративних правопорушень у сфері оподаткування, що класифікуються, показує, що зазначені правопорушення можуть здійснюватися як із прямим, так і з непрямим наміром. Вольовий елемент, що характеризує спрямованість волі суб'єкта, визначається законодавцем як бажання або свідоме допущення настання шкідливих наслідків. Коли йдеться про бажання, то мають на увазі прагнення до визначеної мети, волю, спрямовану на досягнення передбачуваного результату (прямий намір). Свідоме допущення - це активне переживання, пов'язане з позитивним вольовим ставленням до шкідливих наслідків (непрямий намір). Отже, використовуючи форму наміру як критерій для класифікації за ознаками суб'єктивної сторони, адміністра-тивні правопорушення першої групи, у свою чергу, можна розмежувати на дві підгрупи, а) вчинені з прямим наміром; б) вчинені з непрямим наміром.
При класифікації адміністративних порушень податкового законодавства з непрямою формою вини необхідно враховувати, що такі діяння стають суспільно шкідливими, як правило, у результаті раптової появи наміру. Свідомо осмислений намір характеризується тим, що у цьому випадку намір вчинити правопорушення і саме правопорушення відокрем-лені один від одного певним проміжком часу. Протягом цього часу суб'єкт обдумує плани і способи вчинення правопорушення (наприклад,164-1 КУпАП); час - на виготовлення, придбання, зберігання, на реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів (ст. 177-2 КУпАП); засоби вчинення правопорушення - з використанням автотранспорту, спеціально підготовлених сховищ (тайників)(ст. 164-5 КУпАП).
Намір, що виникає раптово, формується безпосередньо перед самимпочатком вчинення правопорушення і відразу ж реалізується (ст. 164 КУпАП)
Друга група. Дану групу з-поміж правопорушень при їхній класифікації за ознакою вини утворюють правопорушення, вчинені з необережності. Особливість таких адміністративних правопорушень полягає в тому, що їхній суб'єкт ухиляється від виконання встановлених податковим законодавством вимог без будь-якого наміру. Відсутність наміру протиправного поводження, разом з тим, не виключає в цілому суспільної шкідливості вчиненого. Однак посягання на суспільні відносини у сфері податкового законодавства, що охороняються адміністративно-правовими нормами, навіть у випадку необережного здійснення правопорушення може мати різні властивості вини як ознаки суб'єктивної сторони складу.
Однією з таких властивостей необережної форми вини є самовпевненість. Разом з тим, здійснення з необережності деякої частини у цілому адміністративних правопорушень у сфері оподаткування іноді стає можливим також через пасивне,
Loading...

 
 

Цікаве