WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Аналіз стану та шляхи посилення боротьби з корупцією в Україні - Реферат

Аналіз стану та шляхи посилення боротьби з корупцією в Україні - Реферат

здійснення службових повноважень особами, уповноваженими на виконання функцій держави. А кожному корупційному правопорушенню притаманний його безпосередній об'єкт. Прикладом цього є встановлений порядок надання особами, уповноваженими на виконання функцій держави, сприяння в здійсненні підприємницької діяльності, а також встановлений порядок надання цими ж особами інформації юридичним і фізичним особам.
Всі корупційні правопорушення передбачають їх здійснення суб'єктом - особою,уповноваженою на виконання функцій держави. У статті 2.3 Закону зазначено два основних види таких осіб: державні службовці, народні депутати України, народні депутати Автономної Республіки Крим, депутати і голови міських рад. Керівники державних підприємств, установ та організацій, як особливий вид державних службовців, передбачені в частині 1 статті 10 Закону посадовими особами. Вони повинні сприяти боротьбі з корупційними діяннями та правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, переліченими в статті 5 цього Закону, органам, які ведуть боротьбу з корупцією. Ця стаття передбачає адміністративну відповідальність за неприйняття мір у боротьбі з корупцією до керівників державних підприємств, установ та організацій у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Але аналіз чинного законодавства, що регулює питання боротьби з корупцією, а також практичне застосування цієї проблеми, приводить до висновку про розширення кола вищезазначених посадових осіб: закон не дає повного переліку посадових осіб, яких охоплює поняття "державний службовець". На наш погляд, це поняття є вужчим, ніж поняття "посадова особа", тому що до перших відносяться лише ті особи, які працюють у державних установах і виконують завдання та функції держави, що веде до звуження відповідальності за корупцію, сфери застосування кримінального закону, а також усуває можливість його використання для припинення посадових зловживань у важливих галузях економіки. Щодо визначення поняття державного службовця, то Закон України "Про державну службу" відносить до них як тих, хто виконує функції держави, так і практичних виконавців завдань, які ст. 2 Закону визначає як "інші державні службовці, на яких Законом або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій".
Особливо необхідно відокремити зловживання в банківській фінансовій системі. Значно поширеними, зокрема, стали випадки перерахування значних сум із використання фальшивих платіжних документів, одержання хабарів за надання кредитів та необґрунтованих пільг позивачам, пролонгування кредитних угод та інше. Значного збитку державі надають численні факти використання не за призначенням кредитів, субсидій, прокручування зворотних коштів у комерційних банках, нецільове вико-ристання бюджетних коштів, фонду приватизації, інноваційного фонду тощо. Але ці дії згідно з чинним законодавством чомусь не належать до корупційних.
Керівники державних підприємств, установ і організацій, які не є державними службовцями, таким чином виведені за межі кола суб'єктів корупційних діянь, тобто не несуть відповідальності за корупційні дії. Складається враження, що керівникам державних підприємств, установ і організацій не притаманне вчинення корупційних діянь.
Зовсім інше розуміння суб'єкта корупції набуло у визначенні проекту Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про боротьбу з корупцією" (реєстраційний номер 5 039 від 14 лютого 2000 р.) - до кола суб'єктів пропонується віднести не лише державних службовців, депутатів, посадових осіб державних органів, а й посадових осіб та інших службовців державних підприємств, установ, організацій та об'єктів кому-нальної власності, які не мають статусу державного службовця, кандидатів у депутати та на інші виборні посади, деякі інші категорії осіб.
Зарубіжний досвід вказує на необхідність ширшого тлумачення поняття суб'єкта корупції. У Росії, наприклад, коло вищезазначених суб'єктів значно розширено: крім державних службовців, до нього входять керівники державних підприємств, установ і організацій, у майні і коштах яких сумарна частка державної та муніципальної власності становить не менше половини. До суб'єктів корупції відносять і осіб, обраних до складу органів місцевого самоврядування. Службовців банків та інших кредитно-фінансових установ Законом Росії також віднесено до суб'єктів право-порушень, пов'язаних із корупцією, корупційних діянь.
Законодавство деяких західних країн, а також Сполучених Штатів Америки дає ширше визначення поняття суб'єкта.
Міжамериканська конвенція проти корупції, прийнята главами держав 29 березня 1996 року в Каракасі, розглядає суб'єкт "як будь-яку тимчасову або постійно оплачувану роботу, або почесну діяльність, що здійснюється фізичною особою від імені держави або на службі у держави, або в одному з її інститутів, на будь-якому рівні її ієрархії". "Урядовий чиновник", "посадова особа", "державний службовець" - ці поняття в Конвенції урівняні під одним широким визначенням: "будь-яка офіційна особа або службовець держави або її органи, включаючи тих, хто був відібраний, призначений чи обраний для проведення різної діяльності, здійснення функцій від імені держави, або на службі у держави на будь-якому рівні її ієрархії". Таким чином, у статті 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією" необхідно розширити коло суб'єктів корупційних діянь, доповнити пунктами: керівники банків, підприємств та організацій усіх форм власності, працівники ОВС, прокуратури, СБУ; слідчі, судді; працівники контролюючих та наглядових органів; працівники митної служби; військові посадові особи.
Таким чином, вважаємо, що необхідно додати до статті 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією" наступне визначення суб'єкта корупції: це посадова особа, а також особа державної сфери управління, уповноважена на виконання функції держави. Це керівники банків, підприємств та організацій усіх форм власності, державні службовці, працівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, працівники ОВС, прокуратури, СБУ, слідчі, судді; працівники контролюючих та наглядових органів; працівники митної служби; військовослужбовці, політичні діячі.
Частина 1 статті 10 Закону встановлює обов'язок керівників міністерств і відомств, державних підприємств, установ і організацій сприяти в боротьбі з корупційними діяннями і правопорушеннями, пов'язаними з корупцією і переліченими в статті 5 Закону,
Loading...

 
 

Цікаве