WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Аналіз стану та шляхи посилення боротьби з корупцією в Україні - Реферат

Аналіз стану та шляхи посилення боротьби з корупцією в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Аналіз стану та шляхи посилення боротьби з корупцією в Україні
Проблема корупції притаманна всім країнам, як економічно сильним, так і тим, що мають невисокий рівень розвитку та переживають соціально-економічну кризу. Розкрадання державних коштів і кредитів, що веде до зниження добробуту населення, розмежування рівня життя представників різних верств, економічний занепад - все це притаманне корупції, яка виступає однією з найбільш актуальних проблем функціонування держави і розвитку українського суспільства.
Так, у 1998 році за корупційні діяння притягнуто до відповідальності 898 осіб, з яких 93 % - вчинені в цьому ж році, тоді як за 9 місяців 2000 року - 1 155 осіб, з яких 43 % злочинів вчинено в попередні роки, починаючи з 1995 року. У 1999 році до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону від 5 жовтня 1995 року "Про боротьбу з корупцією" при-тягнуто 1 190, а лише за 6 місяців 2000 р. - 1 548 осіб. Ці переконливі аргументи свідчать про підвищення рівня корумпованості держави за умови, коли корупція, як явище, має латентний характер. Як свідчать результати теоретичних розробок, з усієї кількості злочинів, пов'язаних із корупцією, реєструється не більше 1 %.
У 2000 р. до судів тільки Харківської області надійшло 327 адмініст-ративних матеріалів відносно 329 осіб (для порівняння: у 1998 р. таких справ було 290 на 290 осіб, у 1999 р. - 313 на 313 осіб).
Як видно, кількість протоколів, складених співробітниками правоохо-ронних органів, кожен рік зростає. Однак про реальну картину корупції, про ефективність боротьби з нею не можна судити за кількісними показниками, з допомогою яких у системі управління МВС звітують про проведену роботу. Ми вважаємо, що ефективність застосованих заходів повинна визначатися тільки конкретними рішеннями судів.
Не можна погодитись з В. Зеленським і О. Кальманом, які стверд-жують, що вищезазначені аргументи свідчать "насамперед про активізацію діяльності усіх правоохоронних органів по боротьбі з корупцією, а не про підвищення рівня корумпованості держави", і не можна робити висновок лише на підставі кількісних показників, оскільки зазначений чинний Закон не є досконалим як у визначенні поняття корупції, так і кола осіб, на яких він поширюється.
У 1998 р. за відсутності підстав для накладення стягнень судами було зупинено виробництво відносно 141 справи, у 1999 р. - 169; у 2000 р. - 123. Ці дані свідчать про існування істотних помилок, що виникають при порушенні адміністративних справ, неправильному розумінні правових норм. При вирішенні таких справ необхідно керуватися відповідними положеннями Конституції України, Кодексом України "Про адміністративні правопорушення", постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розглядання судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією" від 25 травня 1998 р. № 13.
Згідно із Законом України "Про боротьбу з корупцією", "корупція - це діяльність осіб, уповноважена на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг". Основною формальною особливістю такого визначення поняття "корупція" є те, що воно має нормативно-правовий характер, а за формою прояву вона знаходиться близько до одержання хабара, зловживання владою або посадовим становищем, хоча і не тотожна їм.
Ми поділяємо думку вчених, які вважають визначення поняття "ко-рупція" у Законі України "Про боротьбу з корупцією" не зовсім вдалим, оскільки воно відображає розуміння корупції у вузькому значенні і може бути застосовано лише у контексті зазначеного закону. Законодавче описання поняття "корупція" зазнало змін у двох законопроектах, які вносилися на розгляд парламенту Кабінетом Міністрів України та Президентом України відповідно у 1998 та 2000 рр.
У першому з них - проекті Закону України "Про внесення змін і до-повнень до Закону України "Про боротьбу з корупцією" (реєстраційний номер 1035 від 13 травня 1998 р.) - корупція визначається "як сукупність корупційних діянь та діянь, пов'язаних із корупцією, неправомірним використанням посадовою чи службовою особою, уповноваженою на вико-нання функцій держави, свого посадового або службового становища в особистих цілях, з метою отримання матеріальних благ", послуг, пільг та інших переваг, що є несумісним із правовим порядком в Україні. На наш погляд, таке трактування поняття "корупція" визначає неправомірне вико-ристання посадовою чи службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, свого посадового або службового становища "в особистих корисних цілях із метою отримання матеріальних благ, послуг, пільг та ін-ших переваг", в якому уточнення про спеціальну мету неправомірного використання посадового становища є зайвим, оскільки його зміст свідчить про корисливий характер діянь правопорушника, про що окремо зазначено у визначенні цього поняття. Також зайвою є вказівка на несумісність із правовим порядком в Україні діянь правопорушника, бо неправомірність діянь - це і є їх несумісність із правовим порядком в Україні.
У другому із вказаних законопроектів, який має назву, аналогічну першому (реєстраційний номер 5 039 від 14 лютого 2000 р.), корупцію пропонувалось визначити як "незаконне одержання від фізичних і юри-дичних осіб матеріальних благ, подарунків, послуг, пільг, переваг або іншої вигоди матеріального чи нематеріального характеру особою, уповноваженою на виконання державних функцій чи прирівняною до неї особою у зв'язку з виконанням наданих їй повноважень або використання свого посадового становища".
Дане визначення відрізняється від передбаченого в Законі та пропо-нованого в попередньому проекті насамперед тим, що корупцією пропо-нується визнавати отримання не лише вигоди матеріального, а і нема-теріального характеру.
Визначення корупції конкретизується в Законі шляхом виділення двох видів корупційних діянь, тобто дій, вчинків. Корупційним правопорушенням потрібно вважати суспільно небезпечне діяння, що посягає на встановлений порядок здійснення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданих їм повноважень, протиправна, навмисна дія чи бездіяль-ність, за яку Законом України "Про боротьбу з корупцією" передбачені адміністративна та інші види відповідальності. Вищезазначене поняття роз-криває матеріальний зміст, юридичну природу і соціальну сутність ко-рупційного правопорушення.
Об'єктом усіх правопорушень є встановлений порядок
Loading...

 
 

Цікаве