WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення податкового законодавства - Реферат

Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення податкового законодавства - Реферат

небезпеку або зловживає правом. Протиправність у цьому випадку саме і є діянням з юридично вираженою суспільною небезпекою, його шкідливістю для суспільства.
Адміністративна відповідальність являє собою заходи адміністратив-ного впливу за допомогою адміністративно-правових норм. Особливостями адміністративних санкцій є:
- відсутність тяжких правових наслідків;
- застосування стосовно менш тяжких податкових правопорушень.
До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені грома-дяни та посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства.
Фінансова відповідальність припускає покарання уповноваженим органом платника податків заздійснення податкового правопорушення в порядку, встановленому правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів із забезпечення грошових надходжень до бюджету.
Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства застосовується до юридичних осіб, реалізовується шляхом:
- стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку;
- штрафу ( накладеного податковим органом);
- пені, яка стягується з платника за затримку сплати податку;
Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників податків. Детальніше цей механізм конкретизується Декретом Кабінету Міністрів "Про стягнення не внесених у термін податків неподаткових платежів" від 21 січня 1993 року.
Коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленої в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого зави-щення, платник податку визначається таким, що ухиляється від оподатку-вання, до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Коли ж на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються документально не підтверд-женими, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документально.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР говориться, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'яз-кових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Фінансові санкції за наслідки документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Таким чином, виникає ситуація, коли відповідальність у вигляді за-стосування до правопорушників фінансових санкцій або "штрафів" теоре-тично має всі ознаки адміністративної, однак при вчиненні таких правопо-рушень неможливо користуватися нормами Кодексу України про адмі-ністративні правопорушення. Із загального поняття правопорушення вра-ховуються специфічні ознаки, наведені вище, внаслідок цього можна стверд-жувати, що податкове правопорушення - протиправне (здійснене порушення відповідно до податкового законодавства), винне діяння (дія або бездіяльність) особи, пов'язана з невиконанням або неналежним виконанням податкового обов'язку, за яке встановлена юридична відповідальність.
Проблема в тому, що в чинному законодавстві не визначено поняття вини юридичних осіб, а також окремі процесуальні строки, що закріплені в названому Кодексі, непридатні для застосування при притягненні до відповідальності юридичних осіб. Наприклад, ст. 38 цього Кодексу вста-новлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців із дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - двох місяців із дня його виявлення.
Як правило, правопорушення юридичних осіб, за які передбачено застосування фінансових санкцій, можуть бути виявлені державними контролюючими та наглядовими органами, в результаті цього практично буде паралізована лише діяльність суб'єктів господарської діяльності. Якщо ж виконувати положення даної статті, то стосовно більшості правопорушень юридичних осіб закінчиться строк давності притягнення до відповідальності, що, в свою чергу, зведе нанівець діяльність контролюючих органів, знизить ефективність державного впливу на правопорушників. Однак дане твердження не потрібно розцінювати як обґрунтування позиції щодо необхідності застосування фінансових санкцій без будь-яких строків давності і яке не закріплено у Декреті Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів".
Можливість притягнення юридичних осіб до відповідальності у вигляді "фінансових санкцій", "штрафів", повинна обмежуватися певними строками, за які відповідно державні установи мають право здійснити свої контролюючі функції. Такі строки, на наш погляд, мають співвідноситися із строками позивної давності, що існують у цивільно-правових відносинах. Оскільки фінансові санкції безпосередньо пов'язані з наслідками господарської діяльності для застосування фінансових санкцій, а також строків для винесення рішення щодо їх застосування, то це сприятиме нормалізації роботи суб'єктів господарської діяльності, а також оператив-ності та ефективності роботи відповідних контролюючих та податкових органів, які будуть змушені своєчасно реагувати на правопорушення підприємницької діяльності. При цьому необхідно окремо передбачити, що строк застосування санкцій не повинен перевищувати одного року з часу виявлення відповідного правопорушення.
Для визнання вини юридичної особи як суб'єктивної характеристики, перевагу матиме не оцінка фізичною особою власних дій, а оцінка того, яким чином її дії впливають на дії саме юридичної особи, оцінка їх характеру. У кінцевому результаті від волі зазначеної фізичної особи залежатиме вчинене юридичною особою правопорушення чи ні.
Loading...

 
 

Цікаве