WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історико-правовий аналіз передумов виникнення аудиту в системі фінансового контролю - Реферат

Історико-правовий аналіз передумов виникнення аудиту в системі фінансового контролю - Реферат


Реферат на тему:
Історико-правовий аналіз передумов виникнення аудиту в системі фінансового контролю
Держава для реалізації своїх функцій і завдань повинна мати державні фінанси. Вони є головним засобом впливу на формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, а також забезпечення умов розширеного відтворення.
Виникнення і становлення аудиту в системі фінансового контролю обумовлено суспільною необхідністю. Історію розвитку аудиту можна знайти в роботах М. Білухи, А. Кузьминского, Н. Кужельного, Е. Петрика, В. Савченка. У своїх працях вони вивчали становлення фінансового контролю, викладаючи матеріал з економічного погляду. Але, на нашу думку, історія фінансового контролю є цікавою і для юристів. Тому доцільно розглянути правове забезпечення фінансового контролю у різні періоди його розвитку, висвітлити місце в ньому аудиту.
У статті здійснена спроба, з урахуванням національних особливостей та світового досвіду, узагальнити історико-правові особливості виникнення фінансового контролю. Робота вирішує проблеми становлення і розвитку аудиту в системі фінансового контролю.
Фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Він бере свій початок із рабовласницького ладу. Для отримання максимального прибутку спеціально наймали контролерів, які вислуховували звіти управляючих. У долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат облік вели на папірусі, а потім на папері.
У Стародавньому Єгипті через кожні два роки проводилася інвентаризація нерухомого і рухомого майна. З часом періодична інвентаризація була замінена поточною (перманентною) для перевірки фактичної наявності продуктів харчування. Контроль господарської діяльності здійснювався трьома особами. У них було чітке розмежування функцій: перший відмічав на папірусі кількість цінностей, які передбачалися до відпуску; другий проставляв поряд фактичний відпуск, третій порівнював кількість виданих продуктів з нормативами, виявляв відхилення. Контроль діяв при документуванні господарських процесів і був незалежним.
Єгиптяни стали початківцями в складанні кошторису витрат. Вони ввели й документальний контроль витрат. При будівництві та сільськогосподарських роботах використовувався внутрішній аудит. Керівник кожен день подавав письмовий звіт. Спеціальна комісія здійснювала контроль та приймала кінцеву роботу.
У Вавилоні також складались щоденні наряди виконаних робіт. Контролювалися витрати сировини і матеріалів на вироблення продукції. До наших днів дійшли звіти про роботу прядильних майстерень. У них визначаються витрати вовняної пряжі залежно від ваги. Працівницям були встановлені нормативи витрат.
Валлонія була першою державою, де виникло спеціальне законодавство. Закони царя Хаммураби (2200 - 2150 рр. до н.е.) передбачали: купцям - ведення самостійного обліку; храмам - державне рахівництво; передання грошей без розписки вважалося не дійсним [2, с. 61]. Отже, для повноти і своєчасності сплати податків законодавче регулювання обліку було підпорядковане здійсненню контролю за діяльністю суб'єктів господарювання.
У Афінах фінансовий контроль проводили десять обраних населенням чиновників і контролерів. Вони займалися складанням звітів про доходи і видатки держави, проведенням інвентаризації рухомого і нерухомого майна. Доходи і видатки були розділені на види та розміщувались у спеціальних глечиках із відповідними буквеними індексами. Ключі від каси та від приміщення, де вона знаходилася, мали відповідну нумерацію і належали двом різним чиновникам-контролерам. Це був прототип діючого сьогодні незалежного аудитора-контролера. Звіти храмів, державних установ оприлюднювалися. Вони записувалися на бронзові дошки та виставлялися на території храмів.
У Стародавньому Римі контроль проводився складним апаратом ревізорів та контролерів господарської діяльності. Облік мав не допускати фактів шахрайства, ухилення від сплати податків, невміння господарювати.
У Персії контролерів називали "очима і вухами царя". Тут проводився як відкритий, так і таємний облік господарювання. Адже ця країна була багатонаціональною та розділеною на сатрапії, тому утримувала велику постійно діючу армію та жорсткий контрольний апарат.
В Іудеї облік поєднувався з незалежним контролем. Про це у Біблії зберігся вислів царя Соломона щодо тих, хто постійно перебував у торговельних відносинах: "підраховуй і оцінюй, що даєш, і що отримуєш - запиши". На Великдень жерці Єрусалимського храму не розпочинали службу доти, доки "головний бухгалтер" Іудеї не закриє всі контокорентні рахунки і не складе звіт, а цей звіт не отримає санкції контрольних органів [2, С. 61-62]. Порядок пожертвувань у храм передбачався спеціальною інструкцією. Царський контролер і головний жрець відмикали замок скрині, проводили підрахунки пожертвувань.
Особливу увагу приділяли контролю збереження майна та інвентарю у Стародавній Греції. Нестача цінностей покривалась із майна матеріально відповідальної особи. Тому на цю посаду призначали лише тих, хто був у змозі внести велику заставу, або представити вагомих поручителів. Якщо нестача кваліфікувалась як розкрадання, то відшкодування її проводилось у десятикратному розмірі. Крадіжку розглядали як матеріальну шкоду.
Матеріально відповідальна особа, здавши звіт, повинна надати докази його достовірності. Вона проводила інвентаризацію за власною ініціативою. Це були перші спроби впровадження сучасного договірного аудиту. Дійсно, на сьогодні власник підприємства замовляє за угодою незалежного аудитора для контрольної перевірки звітів, з питань, які визначає на свій розсуд.
У Стародавній Греції документи зі сплати податків зберігалися за строками. Тут зародився прийом лінійного запису. Чиновники при отриманні грошей у боржника викреслювали його зі списку несплачених податків.
Посаду головного аудитора було вперше введено ще у VІІ ст. до н. е. у Китаї. Він визначав чесність чиновників, які займались державними коштами, здійснював фінансовий контроль господарської діяльності, брав участь у розподілі державних і громадських коштів.
Таким чином, стародавня культура знала аудит як вид фінансового контролю. Вся звітність контролювалась, подавалась у встановлені строки, державні чиновники складали за первинними документами паралельний звіт.
У середньовіччі суспільно-економічні відносини ускладнюються, це, в свою чергу, вимагає удосконалення обліку і контролю. З'являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності. Так, в одному із трактатів домініканського ченця Вальтера Хенлі зазначено:
- піддавати ретельній перевірці звіти;
- щороку провадити інвентаризацію для перевірки звітних і фактичних залишків цінностей;
- обов'язково здійснювати інвентаризацію дебіторської заборгованості;
- підтверджувати правильність цін, зазначених у звіті, оскільки є випадки навмисного зменшення у звітах виручки від продажу товарів і послуг [2, С. 64]. Ревізія, згідно з трактатами, повинна проводитизіставлення початкових залишків, визначених у звіті, з вихідними на звітну дату.
Нові форми контролю, розширення його функцій
Loading...

 
 

Цікаве