WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історія та географія юридичної компаративістики: наукознавчі підходи - Реферат

Історія та географія юридичної компаративістики: наукознавчі підходи - Реферат

пов'язаних з територією (політичні науки, урбаністичні й регіональні дослідження), що пов'язане з їхньою самодостатністю, різноманіттям форм прояву предмета тощо. Це почасти пояснює й стан порівняльного правознавства, що по своїй суті "територіальне", національні його школи ізольовані одна від іншої тощо. З іншого боку, вивчення права, формалізованого в правових документах, підвищує рівень правдоподібності (вірогідності) дослідження, що веде до об'єднання вчених навколо застосування порівняльного методу до правових документів, де консенсусу серед них більше, ніж щодо наукової дисципліни, її парадигм, соціальних, культуроутворюючих й інших факторів формування й форм існування правової реальності.
Дослідження Т. Куна щодо специфіки наукових галузей, наукових спеціальностей і наукових дисциплін, були продовжені Д. Ш'юбі, Р. Уітлі, П. Бурд'є. Так, Д. Ш'юбі вважавнаукову дисципліну більше широким феноменом, пов'язаним із системою утворення й, що включає в себе наукові спеціальності [3, с. 238]. Досліджуючи цю проблему у форматі рівнів наукових досліджень, Р. Уітлі прийшов до висновку, що наукова дисципліна поєднує наукові цінності й включає ряд дослідницьких галузей. Наукова спеціальність містить пояснювальні схеми й категоріальний апарат, а дослідницька сфера відбиває рівень консенсусу щодо методології досліджень і проблемних ситуацій [5]. П. Бурд'є ввів поняття наукового поля як поля конкуренції вчених за науковий авторитет, владу, фінансування наукових досліджень і вважав, що наукова дисципліна являє собою скорочене, схематизоване відбиття наукового поля [3, с. 238]. До цього можна додати, що наукова дисципліна тяжіє до "університетського" у побудові науки, а наукова спеціальність - до "чистої" наукової діяльності в межах переднього краю науки, не зв'язаного настільки тісно як дисципліна з освітою, але вони визначають різні сторони юридичної компаративістики як науки.
Таким чином, багато вчених схиляються до того, що наукова дисципліна відбиває "традицію" у науці й пов'язана з освітою, а наукова спеціальність - з "новаціями", переднім краєм науки, проблемними науковими дослідженнями. Дослідницька галузь прив'язується до певної групи схожих проблем і методології їхнього рішення як у межах наукової спеціальності (наявність наукових спеціалізацій), так і у межах наукової дисципліни, тоді вона зв'язує суміжні наукові спеціальності. Поле науки (П. Бурд'є) являє собою інше - середовище її функціонування, що включає формальні й неформальні зв'язки, науку й "лженауку", світогляд, явні й неявні дослідницькі групи та ін., причому доцільно розділяти наукове й соціальне середовище. Поле науки (середовище) дозволяє охопити науку й усе, що стосується її в різних її формах, варіантах, "розрізах", взаємозв'язках тощо, де наука як соціальний інститут й інфраструктура науки - одні з багатьох моделей її вивчення.
Філософія компаративізму дозволяє охопити всі ці думки, на основі визнання розходження й загального як у статиці, так і динаміці науки, через циклічність її розвитку, де цикл є періодом взаємоперетворення розмаїтості в загальне, здійснюване в часі й просторі. Якщо цикл відбиває "часові" параметри цього взаємоперетворення, включаючи періоди їхньої рівності або нерівності, необоротність цього процесу, то "просторові" параметри науки - "глобалізацію" й "локалізацію" цих взаємоперетворень у поле (П. Бурд'є), просторі науки. Синтез "часових" й "просторових" параметрів відбиває їхню залежність. Іншими словами, в один і той же час у різних "точках земної кулі" існують різні науки з різним ступенем інтеграції й диференціації, як й в "одній точці", але в різний час існували різні побудови науки й різні тенденції її розвитку. Тому, згідно з синергетикою, про майбутнє науки можна говорити лише як про ймовірності одного або другого варіантів як пізнаних або осмислених, так й інших (непізнаних), які в сучасних умовах можна й не передбачати.
Одним із недостатньо вивчених аспектів розвитку й будови науки є процеси її глобалізації, регіоналізації й націоналізації, що особливо значимо в епоху постмодернізму, визнання розмаїтості й рівноправності культур, соціалізації й культурологізації науки.
Універсалізм методології й логіко-понятійного апарату науки властиві класичному періоду її розвитку, домінували у її побудові до середини XX століття. Поява робіт Р. Мертона, що досліджував науку як соціальний інститут, У. Хєгстера - структуру наукового співтовариства, Н. Маллінса - мережа соціальних зв'язків і комунікацій, С. і Дж. Коуєллів - соціальну стратифікацію в науці, Д. Крейна - неявне наукове знання й комунікації в науковому співтоваристві й інших учених, орієнтувало на нове розуміння науки, її природи, властивостей як соціального феномена. Філософією науки й наукознавством були сприйняті й досягнення етнокультурології, що вивчала залежності соціального життя й національно-культурні особливості країн миру (Г. Гарфінкель, С. Уолгар, Б. Латур, К. Кнор-Цетін й ін.). Особливо в цьому аспекті слід відзначити роботу Г.Д. Гачева "Наука й національні культури" (1989).
Існування класичної науки як об'єктивно-істинних знань на основі природознавства виключало можливість проведення подібних досліджень. Визнання наукового значення ціннісних орієнтацій дослідника й наукової діяльності обумовили суб'єктивацію некласичної науки, а розгляд науки в контексті суспільства привело до її соціологізації та гуманізації, які разом із розумінням науки як культурного феномена викликали її культурологізацію, властиву вже постнекласичній науці, яка заперечує абсолютизацію універсалізму й визнає плюралізм.
Компаративний підхід припускає, як необхідність, дослідження різноманіття і єдності юридичної компаративістики не тільки щодо інтеграції й диференціації наукових дисциплін, але й в аспекті її культурологізації, глобалізації, регіоналізації й націоналізації.
Аксіологічна проблематика вивчення юридичної компаративістики, її місце й роль у країні, створення її інфраструктури, особливості наукової мови, світогляду дослідників-компаративістів, своєрідність їхньої наукової професії й професійного навчання ґрунтуються
Loading...

 
 

Цікаве