WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Інструментальна кримінальна агресія та її попередження щодо злочинів проти основ національної безпеки держави - Реферат

Інструментальна кримінальна агресія та її попередження щодо злочинів проти основ національної безпеки держави - Реферат

порушуються одночасно і психологічне майбутнє, і сенс, і цілісність життя… Виникає розлад усієї системи життя; тобто системи "свідомість - буття"; свідомість не може сприйняти буття в такому його вигляді івтрачає здатність осмислювати і направляти її… Все це феноменологічно виражається в утраті сенсу" [9, с. 129] і відчуття уседозволеності у злочинців. "Тривожна особистість цілком інакше бачить світ. Якщо тривожність досягає рівня страху смерті, то людина починає захищати свій біологічний статус, біологічне існування - звідси вчинення насильницьких злочинів як засіб захисту від світу, який сприймається в якості небезпечного або ворожого" [10, с. 229].
Інструментальну кримінальну агресію як один із видів кримінальної агресії особистості і її прояв у злочинах проти основ національної безпеки треба розглядати на внутрішньому (суб'єктивному) рівні, в аспекті потреби будь-якої особи (суб'єкта злочину) руйнувати всіх і все у своєму бажанні захистити свій природжений або придбаний соціальний статус. Це таке протистояння на внутрішньому рівні, яке знаходить свій вихід ззовні, щоб не зруйнувати себе, свою тендітну внутрішню рівновагу, свою внутрішню цілісність.
Мета - розглянути інструментальну кримінальну агресію як один із видів кримінальної агресії особистості, її прояв у злочинах проти основ національної безпеки держави та її попередження.
Розглядаючи проблему інструментальної кримінальної агресії й питання національної безпеки держави в їх кримінологічному аспекті, ми маємо на увазі всі дії, які визнаються злочинними Кримінальним кодексом України і відносяться до злочинів проти основ національної безпеки держави (ст.ст. 109-114 КК України). Дані злочини можна поділити на: а) ослаблення держави на зовнішньому рівні (ст.ст. 109, 110, 111, 114 КК України); б) дестабілізуючі ситуацію у державі на внутрішньому рівні (ст.ст. 112, 113 КК України). Але обидва аспекти національної безпеки як внутрішньої, так і зовнішньої є взаємопов'язаними і взаємообумовленими кримінологічними чинниками.
Слід зазначити, що, "із кінця 70-х років позначився помітний зріст (злочинів - авт.) у структурі зради Батьківщині - шпигунства й видачі відомостей, що становлять державну або військову таємницю" [11, с. 550], і дана тенденція продовжує "зростати за рахунок ініціативного шпигунства й інших форм встановлення агентурних відносин із закордонними спецслужбами" [11, с. 550]. Динаміка злочинності проти основ національної безпеки держави залежить від ряду факторів, що у своїй сукупності породжують дані злочини. Фактори ці мають як об'єктивну основу, так і суб'єктивний (особистісний) зміст, тому що кримінальна агресія - це результат, визначений внутрішньоособистісними та соціальними конфліктами, помилками у вихованні особи й впливу конкретної життєвої ситуації. Як справедливо зазначає А.І. Долгова, "причинний комплекс, який породжує державну (проти основ національної безпеки - авт.) злочинність, простежується на двох рівнях. На рівні загального він вписується в характер причин, які генерують злочинність у цілому. На рівні видової злочинності він несе в собі риси специфіки, характерні саме для особливо небезпечних державних злочинів. Зв'язок загальних причин із причинами, які безпосередньо породжують вказану категорію злочинів, носить складний характер, оскільки загальне переломлюється в окремому нерівномірно, що обумовлено характером самих особливо небезпечних злочинів. На рівні загального він вписується в характер причин, що генерують злочинність у цілому" [11, с. 555].
Перехід України до нових економічних відносин здійснюється засобом проб і помилок, пошуком оптимальної, найбільш прийнятної для України економічної моделі. Існуючий соціально-економічний стан характеризується на загальному фоні певною стабільністю, але разом із тим і соціальною напруженістю. Ринкові реформи, що мають у своїй основі приватну власність (свободу підприємництва), являють собою так звану "ліберальну ідею", що надає громадянам свободу у виборі варіанта поведінки. Однак в існуючих умовах здебільшого людина не готова зробити свідомий вибір через відсутність реально-історичного досвіду, навичок і застарілих стереотипів, що укоренилися і склалися в громадян пострадянської України. Та й надані "ліберальною ідеєю" права і свободи найчастіше носять декларативний характер через нездатність відповідних державних інститутів їх реально забезпечити.
Структурні зміни, пов'язані з перехідним періодом в економіці, зі зміною соціальної системи, сприяють появі нових соціальних сил, які при нестабільності в державі породжують соціальні конфлікти, безробіття, закриття нерентабельних підприємств, що у свою чергу призводить до напруженості, загального нігілізму, масового соціального страху, невпев-неності в майбутньому. Усі ці чинники в сукупності породжують недовіру до влади з боку населення. Відсутність можливості задовольняти першочергові (життєві) потреби готує ґрунт до актів масової непокори і протесту, протиправних дій, аутоагресії, формування негативних установок. Суперечності між цінностями, історично сформованими в суспільстві і соціальними відносинами, що формуються на принципово інших (нових) - ринкових основах, породжують особистісні, міжособистісні конфлікти, соціальну напруженість, труднощі в адаптації до нових ринкових відносин. "Тому, аналізуючи соціальне явище, і, зокрема, поведінку людей, які живуть у групі, і, намагаючись розділити на ті чи інші категорії нескінченні різнорідні вчинки, слід завжди виходити з аналізу тих психічних переживань, якими супроводжується той чи інший акт поведінки людини. Цей аналіз дає ключ і до пояснення тих зовнішніх актів, які носять назву вчинків людини, із сукупності яких і складається її поведінка" [12, с. 52].
Адаптація до нових відносин відбувається шляхом зламу переконань і систем цінностей і, як правило, за рахунок зміни характеру. "Спосіб життя, обумовлений особливостями економічної системи, перетворюється в основний фактор, що визначає характер людини, тому що владна потреба самозбереження змушує її прийняти умови, у яких їй доводиться жити" [13, с. 34]. Формується новий тип характеру, новий тип особистості. Сучасна еко-номічна модель створює тип характеру, орієнтований на ринкові відносини. Еріх Фромм визначив орієнтацію характеру на ринку товарів, на якому людина як товар знаходиться в асортименті, - "ринковою орієнтацією характеру". "Ринкове поняття цінності, що означає перевагу мінової цінності над корисною, сприяло формуванню подібного поняття цінності у ставленні до людей, і, зокрема, у ставленні людини до самої себе. Орієнтацію характеру, засновану на сприйнятті себе як товару, а саме мінової цінності, я називаю ринковою орієнтацією" [13, с. 455].
Таким чином, особистість починає усвідомлювати себе як "попит", який може бути
Loading...

 
 

Цікаве