WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Тенденції формування національної антинаркотичної політики України - Реферат

Тенденції формування національної антинаркотичної політики України - Реферат

Української армії призовників зі сформованою формою наркозалежності, які часто виступають ще і наркозбувальниками, що спричиняє наркотизацію військового середовища.
З огляду на специфіку ювенальної психології і поведінки молоді та особливо підлітків, вважаємо за необхідне введення як основного практичного курсу "Наркологічна безпека мого життя", маючи на увазі ознайомлення дітей та молоді з психічним і фізичним впливом на їх здоров'я і життя немедичного зловживання контрольованими речовинами, з наслідками цього, із залученням працівників ВБНОНів, КМСН, служби ДІМ (дільничних інспекторів міліції). Особливу увагу необхідно звернути на участь у практичних заняттях представників центрів ресоціалізації і відновлення особистості, на кшталт, організації "Твоя перемога" з числа колишніх наркоманів, що пройшли шлях повної абстиненції від наркотиків, і працівників МОЗ України у сенсі проведення первинної профілактики першої у житті спроби наркотику.
Ми вивчали перспективи превенції в освітянському середовищі [3], і зрозуміли, щоб первинна профілактика не мала "заяложеного" характеру "відбувальщини" для обох сторін, як це має місце сьогодні, необхідно об'єднати 3 обов'язкові складові цієї роботи.
Перша - прийняти Державну програму профілактики зловживання психоактивними речовинами в освітянському середовищі, як це реалізовано в Російській Федерації.
Друга - пріоритет антинаркотичної профілактичної діяльності має бути адресованим і дітям молодшого шкільного віку, і підліткам, і студентській молоді, і обов'язково їх батькам.
Третя - об'єднуючий превентивний підхід і до дітей, які ще не стикалися з ситуацією наркоспоживання, і з дітьми, що "дегустують" наркозасоби, і з тими, у яких вже з'явилася наркозалежність, але їм необхідно продовжувати навчання, набувати професію, тобто, не дозволяти вислизати до асоціального, кримінального життя, залишаючи цих осіб по суті серед здорового контингенту у школах, коледжах, інститутах і установах дозвілля, поєднуючи такий новий підхід з активною долікарською превенцією випадків ризику захворювання на наркоманії [3, с. 94].
Програма має охоплювати профілактику у сім'ї, у закладах освіти та місцях дозвілля, повинна базуватися на таких постулатах:
- втягування у наркотизацію дітей і молоді проводиться агресивно, тому треба виходити з реальної незахищеності неповнолітніх від експансії (пропозиції) наркозасобів, коли особи цієї категорії залишаються сам на сам зі спокусливою наркопропозицією без догляду батьків і педагогів;
- у дітей і молоді відсутній превентивний психологічний захист від пропозиції розповсюджувачів наркозасобів, не сформовані цінності здоров'я та активної соціальної позиції, навпаки, наркозасоби перестали бути табу, молодіжна наркотична субкультура стверджується як нова життєва цінність, як знак залучення до незвичного образу життя;
- наркоринок накопичується активно діючими наркозасобами на кшталт ацетильованого опію, героїну, стимуляторів амфетамінного ряду, що викликають залежність через декілька проб, що значно скорочує час для активної превентивної допомоги, а пасивну інформаційно-лекційну роботу роблять абсолютно непотрібною [3, с. 93 - 94].
Практично поза увагою досі залишається інститут батьків та його активна участь у первинній профілактиці наркоманії.
З метою організації профілактики первинного наркоспоживання серед учнівської і студентської молоді, формування сталої і повної абстиненції від пропозиції спробувати наркотик вважаємо за необхідне забезпечити роботу профільних психологів-наркологів у кожному закладі освіти.
Незайнятість дітей і підлітків, порушення їх прав на організоване і змістовне дозвілля і відпочинок є однією з детермінант, що спричиняє їх бездоглядність і викликає прищеплення "вуличної" культури споживання психоактивних речовин. Вбачається, що застосування активних форм позашкільної роботи з боку закладів освіти, а також працівників соціальних служб сприятимуть зниженню рівню маргіналізації цього середовища.
Для формування сталої антинаркотичної свідомості у підлітків і молоді представляється необхідним організувати активні скаутські рухи у кожному районі, місті і т. ін., як це працює в Норвегії, Швеції, Данії, завдяки діяльності яких рівень внутрішньодержавного споживання стрімко знижується. Вважаємо, що такі об'єднання могли б активно протидіяти проникненню наркотиків до навчальних закладів та забезпечувати підліткам і молоді активне використання вільного часу як альтернативу для "вуличного дозвілля".
Міністерство охорони здоров'я України. За даними МОЗ України, станом на 1 січня 2006 року в Україні для надання медичної наркологічної допомоги існує 48 територіальних наркологічних установ, 25 з яких - на обласному рівні, та 4 наркологічні лікарні, потужність яких не в змозі ефективно та всеохоплююче забезпечувати надання наркологічної допомоги населенню. Тому що навіть у сільській місцевості, де всі районні лікарні мають амбулаторні наркологічні підрозділи з одним лікарем-наркологом (навіть не стаціонарні, тобто існує добровільний підхід до лікування на кшталт: "хочу приходжу, хочу ні"), саме лікування обмежується наданням виключно детоксикаційних послуг - зняттям абстинентного синдрому, а про саме лікування і ресоціалізацію наркозалежних не йдеться взагалі. Лікувально-реабілітаційна допомога неповнолітнім наркоманам надається безоплатно тільки у 7 центрах реабілітації загальною потужністю 169 ліжок та в наркологічних стаціонарних відділеннях 11 територіальних закладах на 166 ліжок. Виникає цілком очевидне запитання: чи може така "потужність - 335 ліжок" забезпечити лікування неповнолітніх наркоманів [4, с. 192], якщо їх кількість перевищує можливості безоплатних медичних закладів (ОВС у 2005 році на облік було поставлено понад 46 тис. наркоспоживачів, серед яких з діагнозом "наркоманія" - 17 тис., частка неповнолітніх серед них складає майже 1,5 тис. осіб).
Наркологічна служба не справляється у повному обсязі з лікуванням хворих на наркоманію та їх реабілітацією. В результаті виникають десятки приватних клінік, які, переважно, рекламуючи повне виліковування хворих, обмежуються їх формалізованою детоксикацією на короткий термін, що жодним чином не знімає проблеми наркозалежних людей.
Пропонуємо створити у кожному районі АР Крим, обласному центрі, районі міст Києва та Севастополя наркологічні кабінети для проведення безоплатного обстеження та встановлення діагнозу "наркоманія"; створити у містах Києві та Севастополі безкоштовні центри медико-соціальної реабілітації для осіб, які вживають наркотичнізасоби, психотропні речовини, особливу увагу приділяючи неповнолітнім і дітям та молоді з груп "ризику".
Потребується також запровадження системи реконструкції опіоманії (відтворення істинного рівня поширення опіатної наркоманії - героїнової, від опію ацетильованого - та надання реальних показників епідеміологічного моніторингу наркоманій).
Довідка. На переконливу думку фахівців, планування заходів протидії наркоманіям ефективне лише тоді, коли воно засноване на достовірній інформації про їх поширення. Але системі моніторингу епідемобстановки щодо поширеності наркоманії шкодить необачливе вилучення з переліку офіційної документації МОЗ України найважливішого джерела інформації - "Первинного повідомлення про хворих з уперше в житті встановленим діагнозом наркоманія (токсикоманія)". Спроби відновити оновлену форму "Первинного
Loading...

 
 

Цікаве