WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суспільні трансформації та корупція: проблема взаємообумовленості - Реферат

Суспільні трансформації та корупція: проблема взаємообумовленості - Реферат

Одним з положень моделі є висновок про існування корупції навіть при максимально можливій оптимізації організації суспільства і виробництва.
Дослідження К. Блісса та Р. Тепла виходить з того, що в країнах, які підвищили рівень конкуренції в економіці [6],іноді спостерігається зростання рівня корупції. Складність вивчення впливу конкуренції на рівень корупції полягає у тому, що конкуренція не обов'язково виступає екзогенним параметром, який в моделі можна змінювати і робити висновки про його вплив на рівень корупції. Корупція, у свою чергу, також впливає на рівень конкуренції, тому авторами пропонується модель, у якій рівноважна кількість фірм і рівень корупції визначаються ендогенними параметрами корупції.
Одним із напрямів дослідження позитивної ролі корупції в усуненні наслідків неринкового розподілу ресурсів є наукові праці, в яких моделюється вплив хабарництва на розподіл ресурсів за допомогою черг. Серед них можна назвати працю Ф. Луї [7], в якій пропонується модель розподілу ресурсів з механізмом "живої" черги. Час, який витрачається непродуктивно на чекання в черзі, можна значно скоротити за допомогою хабара, причому, чим більшим буде його розмір, тим меншими будуть витрати часу. В роботі показується, що такий механізм багато у чому подібний до механізму "тіньових цін" і він може призвести до підвищення ефективності перерозподілу. У той же час, питання щодо розповсюдження зробленого висновку на моделі загальної рівноваги з нерівноважними цінами, квотами і чергами, залишається відкритим і очевидно його вивчення є досить перспективним для дослідження впливу корупції на розвиток економіки.
Проблема розподілу ресурсів розглядається також Д. Лаєном [8], у моделі якого вивчаються можливі недоліки розподілу, які пов'язані з корупційною діяльністю. Так, кількість недоліків у розподілі ресурсів значно збільшується при зростанні ступеня дискримінації чиновником одного клієнта на користь іншого (наприклад, завдяки дружнім відносинам з одним із клієнтів).
Таким чином, більшістю авторів ринок корупційних послуг подається через моделі економічної рівноваги з двома видами цін і відповідно двома ринками - легальним та нелегальним. На легальному ринку ціни є фіксованими, а тому товари чи послуги, які обертаються на ньому, можуть стати дефіцитними. Механізмом, що призваний компенсувати наявні "провали", виступає тіньовий ринок, де ті ж блага розповсюджуються за реальними цінами, виходячи з попиту на них.
Корупція в Україні набула досить тривожних масштабів, що засвідчує ряд публікацій зарубіжних авторів, де наводяться специфічні корупційні моделі системи державного управління, характерні лише для України:
- модель державного шантажу. Широкомасштабне і систематичне використання шантажу органами влади виступає засобом впровадження політичного контролю. Всеохоплюючий державний нагляд та збір компромату дозволяє владним структурам України систематично застосовувати шантаж для забезпечення виконання директив влади [9];
- модель країни з олігархічним правлінням. Її суть полягає у тому, що олігархи контролюють вищий законодавчий орган України - Верховну Раду. В Україні не існує політики в демократичному сенсі (рівні права - різним людям і для загального блага), а партії створюються не для представлення інтересів суспільства, а для захисту від закону (депутатська недоторканість) і захисту від ринкової конкуренції через отримання пільг при оподаткуванні, наданні субсидій та інших привілеїв. Доступ до ресурсів держави можна отримати не тільки через політичні, але і через адміністративні ресурси, обіймаючи посаду в уряді чи адміністрації. Зв'язок бізнесу та влади несе прибутки як підприємцям, що отримують перевагу перед конкурентами, так і представникам бюрократії, які отримують "знаки подяки" від підприємців [10].
Взаємозв'язок корупції та суспільно-політичних трансформацій. Протягом останніх десятиліть найбільш інтенсивні суспільні та політичні зміни відбулися в колишніх планових економіках.
Вперше проблема взаємозв'язку між зростанням масштабів корупції та динамічними соціально-економічними і політичними трансформаціями була піднята С. Хантінгтоном, який доводив, що корупція збільшується до своїх максимальних рівнів, коли швидкість суспільної модернізації є найвищою [11]. На сьогодні більшість теорій, що присвячені проблемам взаємозумовленості трансформаційних процесів та корупції, базуються на вказаному підході.
Теорія, запропонована С. Хантінгтоном виходить з припущення, що внаслідок значного прискорення суспільних модернізацій у суспільстві відбувається швидка трансформація "веберовської" моделі суспільства у значно "спрощене традиційне" суспільство, в якому превалюють дві головні форми угод - сімейно-дружні та ринкові з невеликою часткою формальних ієрархічних та політичних угод (рисунок).
Рисунок. Модернізація "веберовської" моделі суспільства
Досліджуючи корупційні прояви в процесі проведення політичних (В) та ринкових (С) угод, автор теорії прийшов до дещо парадоксального висновку, який полягав у тому, що корупція в модернізованому суспільстві поширюється не внаслідок аномальної поведінки окремих чиновників, а є результатом існуючих норм, що не відповідають бажаній поведінці чиновників.
Дійсно, як засвідчують результати опитувань, більшість громадян посткомуністичних країн вважають, що перехід їх країн супроводжувався значним збільшенням рівня корупції. Досить ілюстративним у цьому плані може стати дослідження, емпіричною базою якого слугували матеріали опитувань, що проводилися у ряді посткомуністичних країн (Чеській Республіці, Словацькій Республіці, Болгарії та Україні) - було опитано 7300 громадян, з яких - 1300 чиновники, які безпосередньо співпрацюють з населенням (охорона здоров'я, освіта, соціальне забезпечення, правоохоронні органи тощо), а також створено 26 фокус груп експертів, які відповідали на запитання щодо:
1) внутрішніх цінностей;
2) гіпотетичної поведінки в разі вимагання у них хабара або його пропозиції;
3) особистого досвіду у вимаганні та пропозиції хабара;
4) відношення до хабарництва [12].
Опитування вказали, що як громадяни, так і посадовці засуджують хабарництво. Водночас, багато хто із них визнавав, що отримував або давав хабарі, і ще більша кількість інтерв'юерів відповідали, що будуть давати їх у разі потреби або приймуть їх, якщо виникне така можливість. Це має місце не тому, що у них відсутні певні внутрішні цінності, а тому, що їм протистоять зовнішні обставини. У громадян вимагають хабарі, а посадовцям їх пропонують - такий стан речей відіграє більшу роль, аніж внутрішні цінності людини.
Відповідно до результатів дослідження, що проводилися С. Гілманом і К. Люїсом у 1996 році [13] та

 
 

Цікаве

Загрузка...