WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні - Реферат

Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні - Реферат

вимоги антикорупційних конвенцій, стандартів і рекомендацій західних експертів можуть бути з легкістю імплементованими в національне законодавство і знайти своє практичне застосування в Україні. Наприклад, це стосується питання про притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб за корупційні правопорушення. Вітчизняна правова доктрина, як відомо, такий вид відповідальності юридичних осіб взагалі не сприймає. Практично і реалізувати таку ідею за сучасних умов в нашій країні неможливо і недоцільно, так як принципи індивідуальної і винної відповідальності є важливими досягненнями людської цивілізації, від яких не варто відмовлятися, навіть, враховуючи деякі міжнародно-правові рекомендації і багатий, але недостатньо однозначний зарубіжний досвід притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб [6, с. 47, 72]. За злочини кримінальній відповідальності мають підлягати конкретні фізичні службові особи, винні у вчиненні злочину. В іншому разі до кримінальної відповідальності будуть притягуватись рядові працівники, які жодним чином не впливали на прийняття і реалізацію протизаконних рішень керівників службових осіб.
Серед конкретних заходів кримінально-правового характеру вважаємо за необхідне:
- чітко законодавчо визначити коло злочинів, які слід визнавати проявами корупційного правопорушення; неможливо обмежуватись вказівкою на те, що корупційними, крім службових, можуть визнаватись також інші злочини, що містять ознаки корупції;
- треба визначити єдиний критерій виділення, так званих, корупційних злочинів, які можуть утворювати корупційну злочинність. Таким критерієм вбачається вчинення злочину службовою особою, яка є державним службовцем, службового злочину з корисливих мотивів. Не можна визнавати корупційними правопорушеннями наступні види злочинів: грубе порушення законодавства про працю, розголошення комерційної таємниці, провокацію хабара, викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем і т. ін.;
- провести розмежування термінів, які використовуються при регламентації відповідальності за корупційні правопорушення: "посадові особи", "службовці", "службові особи", "державні службовці" та інші; застосування цих термінів повинно бути узгодженим та відповідати нормативно-правовим актам, які їх визначають;
- законодавчо визначити місце корупційного правопорушення серед інших видів правопорушень, а саме і злочинів та адміністративних правопорушень;
- провести диференціацію відповідальності за корупційні дисциплінарні, адміністративні, цивільні та кримінальні правопорушення.
Необхідно у боротьбі з корупцією, у першу чергу, орієнтуватися на злочинні прояви корупції. Тому важливо виробити єдині підходи до віднесення тих чи інших злочинів до корупційних, враховуючи суб'єкти їх вчинення, і на цьому будувати політику боротьби з корупцією.
Наприклад, у відповідних статтях Кримінального кодексу можна виділити дію, що скоюється суб'єктом корупційного діяння, в окрему частину в якості обставини, що обтяжує відповідальність. Можна порекомендувати й інші підходи, спираючись на досвід боротьби з корупцією за допомогою заходів кримінального закону в інших країнах.
В останні роки в країні активно обговорюється питання про створення спеціального державного органу, на який має бути покладено проведення оперативно-розшукової діяльності, адміністративне провадження і розслідування справ про злочини і корупційні діяння службових осіб у вищих ешелонах влади. Розроблено і подано до Верховної Ради проект закону "Про державну службу розслідувань України". Група народних депутатів у січні 2007 подала до Верховної Ради проект закону про Державний антикорупційний комітет України, який має стати спеціалізованим правоохоронним органом з повноваженнями з організації і проведення системної боротьби з корупцією і злочинами, пов'язаними з корупцією, що становлять високу соціальну небезпеку життєво важливим інтересам держави та її громадян. У проекті стверджується, що цей орган буде перебувати під керуванням Кабінету Міністрів і діятиме під контролем Верховної Ради, а у питаннях, пов'язаних з національною безпекою, під контролем Президента. Це дуже складне питання, вирішення якого має як своїх прихильників, так і противників [7, с. 132] Виконання функцій протидії корупції у рамках існуючих правоохоронних органів та створення окремих підрозділів для цього має як переваги, так і недоліки. До недоліків відносяться дублювання діяльності правоохоронних органів, суперництво між ними, значні фінансові витрати, небезпека їх корумпованості. До переваг окремого підрозділу належить спеціалізація та можливість громадськості оцінити результати діяльності такого органу і покласти відповідальність за недоліки у сфері протидії корупції на конкретних осіб і на конкретний орган. Разом з тим, є застереження щодо монопольного права на всі розслідування справ про корупцію серед державних службовців 1-3 категорії, суддів, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, а також керівного складу правоохоронних органів і використання такого органу як засобу політичної розправи. Фактично, тут йдеться про зміни концептуальних основ функціонування правоохоронної системи і її системне реформування. Але концепцій таких змін, наскільки нам відомо, ніхто не розробляв і науково не обґрунтував. А без цього таке відповідальне рішення про створення подібних органів прийматися не може. Те, що реформування правоохоронної системи необхідне, ні у кого не викликає сумніву. Але робити це треба зважено і науково обґрунтовано з широким залученням до цього процесу науковців і практиків. У цьому зв'язку вважаємо також за необхідне інституціоналізувати роль неурядових організацій та інших притаманних світовій практиці сегментів громадянського суспільства у здійсненні заходів протидії корупції. З цією метою необхідно вирішити питання про створення в Україні Антикорупційного комітету, який має здійснювати нагляд за реалізацією національних антикорупційних стратегій і планів дій, без надання йому правоохоронних функцій.
Давно вже назріла необхідність провести фундаментальну професійну обробку і серйозну корекцію цілей низки найактуальніших ідеологічних,політичних і правових питань функціонування системи протидії злочинності і реформування правоохоронних органів. Події останніх років свідчать, що затягування цього процесу загрожує ще більшим загостренням криміногенної ситуації в державі та підривом стабільних умов її функціонування.
З урахуванням політичної ситуації в країні, можна дійти висновку, що така ситуація потребує адекватного правового режиму, гнучкості й маневреності нормативного регулювання, вдосконалення соціального контролю. Але практика останніх років свідчить, що створення все нових і нових підрозділів по окремих напрямах боротьби зі злочинністю і корупцією у системі правоохоронних органів не виправдовує себе. Тому, на нашу думку, необхідно продовжити реформування органів прокуратури у напрямі надання їй більших можливостей для здійснення координації дій між правоохоронними органами з протидії та запобігання злочинності і корупції. На порядку денному стоїть і нагальна необхідність утворення спеціального державного органу, який би займався виключно усією складною сукупністю проблем попередження злочинності і корупції, як

 
 

Цікаве

Загрузка...