WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні - Реферат

Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні - Реферат

антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, участь громадськості у запобіганні корупції, встановлюють обов'язок передачі майна, що належить особам, які займають політичні посади, та членам їхніх сімей в управління. Проектами також встановлено заборону одержання особами, уповноваженими на виконання функцій держави, подарунків. Крім того, передбачається обов'язок декларування доходів та видатків посадових осіб.
Проектом Закону України "Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення" пропонується встановити відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень та визначити порядок притягнення до відповідальності. Законопроектом пропонується притягувати до відповідальності юридичних осіб за пропонування або дачу хабара посадовій, службовій особі державного органу або органу місцевого самоврядування або до підкупу особи, яка не є посадовою чи службовою особою, але виконує надані законом владні повноваження. Зазначені правопорушення кореспондуються з відповідними складами злочинів, якими пропонується доповнити Кримінальний кодекс України.
Специфіка протидії корупції потребує передусім нормативно-правового налагодження складної взаємоузгодженої системи упереджувальних заходів, які мають бути розроблені різними галузями законодавства: цивільним, фінансовим, господарським, адміністративним та ін. Поряд із упереджувальними заходами необхідне також вдосконалення і розширення системи кримінально-правових, цивільно-правових, адміністративних і фінансових санкцій. Окрім того, ці заходи потребують і активної діяльності, спрямованої на формування антикорупційної свідомості населення і залучення всіх важелів громадянського суспільства. І в цьому зв'язку важливе значення має широке висвітлення у ЗМІ позитивного досвіду протидії та запобігання корупції у різних галузях державного управління, що буде мати як загально превентивний, так і безпосередній вплив на реалізацію уповноваженими органами антикорупційних заходів. Тільки такий комплексний підхід до боротьби з корупцією є найбільш доцільним і потребує всебічного подальшого розвитку.
З метою попередження можливих корупційних ризиків у нормативно-правових актах необхідно вирішити питання щодо проведення антикорупційної експертизи всіх законопроектів на предмет прогнозування можливих корупційних ризиків у практиці їх застосування; запровадження всенародного обговорення проектів законів, які стосуються найважливіших питань державного життя України; розробку та затвердження Положення про порядок прийняття на службу, звільнення, ротації державних службовців, типових регламентів роботи колегіальних органів; прийняття законів України: "Про громадський контроль за державною діяльністю", "Про нормативно-правові акти", "Про кримінологічну експертизу", "Про основні засади запобігання та протидії корупції в Україні", "Про Президента України", а також Кодексу державного службовця; проведення ревізій та внесення змін до регулятивного законодавства у сфері господарської діяльності; приведення національного антикорупційного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.
За провідною участю науковців Академії правових наук України проекти багатьох запропонованих законів уже розроблені і спрямовані до Верховної Ради України, але прийняття їх за різних причин гальмується. Так, наприклад, проекти законів "Про нормативно-правові акти України" та "Про кримінологічну експертизу" були спрямовані до Верховної Ради України ще у 2003 році, але на сьогоднішній день так і не були прийняті. На нашу думку, це стримує подальший поступальний розвиток нормотворчого процесу, і формування ефективної національної антикорупційної правової системи.
Досвід багатьох країн свідчить, що активність громадян, зацікавлених у подоланні корупції, є головною передумовою виявлення корупційних правопорушень і ефективності антикорупційних заходів. Але ефективної системи впливу на ситуацію у сфері попередження та виявлення корупції з боку різних інституцій громадського суспільства, зокрема неурядових організацій, до цього часу в Україні не створено. У чисельних нормативно-правових актах щодо боротьби з корупцією взагалі не закладені реальні правові механізми, які б дозволяли громадським об'єднанням і окремим громадянам правовими заходами впливати на корупційні прояви. За повідомленнями засобів масової інформації, в Україні діє близько 200 неурядових організацій, які декларують свою антикорупційну спрямованість, але реальних важелів впливу на корупціогенну ситуацію вони фактично не мають. Статті в засобах масової інформації, окремі заяви громадян, представників громадських організацій, проведення антикорупційних акцій, доведення інформації до вищих органів, як показує практика, недостатньо ефективні. Отже, і заходи здійснюються, як правило, хаотично, безсистемно та їх реальна віддача мінімальна. У зв'язку з цим важливого значення набуває розвиток системи громадянського контролю за антикорупційною діяльністю тих органів, на які безпосередньо покладений обов'язок боротьби з корупцією. Особливу роль у цьому процесі повинні відігравати політичні партії та об'єднання громадян, засоби масової інформації, представницькі органи влади та окремі громадяни.
Форми і методи такої діяльності, а також запровадження обов'язкового реагування відповідних державних органів на повідомлення про факти корупційних діянь мають бути чітко визначені у законі. У законодавчому порядку необхідно також закріпити право громадських організацій на здійснення запитів до органів державної влади та отримувати в установленому порядку інформацію щодо їх діяльності по запобіганню та протидії корупції; проведення наукових досліджень з цих проблем, неофіційної (громадської) антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, рішень, програм; правова підтримка журналістських та громадських розслідувань та формування громадських судів; надання своїх висновків і пропозицій відповідним державним органам; участь у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції; через суб'єктів права законодавчої ініціативи виступати з такими ініціативами в галузі запобігання корупції; розвивати інститут лобіювання таких законів; гарантований державний захист осіб, які надають допомогу у протидії корупції.
Слід також зазначити, що українська "модель" протидії корупції увібрала достатній набір засобів щодо її попередження, випробуваних і добре відомих в світі. Разом з цим, досвід показує, що ефективність стратегії боротьби з корупцією визначається не кількістю пропонованих заходів, а їх якістю, тобто здатністю реально впливати на ситуацію та змінюватиїї. І це головна проблема для України, яка повинна бути вирішена, перш за все, у базовому законі "Про основні засади запобігання та протидії корупції", який органічно поєднав би у собі заходи з попередження корупції, а також заходи цивільно-правової, фінансової, адміністративної та кримінально-правової відповідальності за скоєння корупційних правопорушень та злочинів з урахуванням їх тяжкості, суспільної небезпеки та встановлення більш зважених санкцій за корупційні діяння. У цьому законі необхідно вирішити також питання щодо механізмів, способів і форм участі громадськості в реалізації антикорупційних заходів.
Що стосується впровадження міжнародного досвіду в антикорупційне законодавство України, то слід зазначити, що не всі
Loading...

 
 

Цікаве