WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні - Реферат

Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні
Однією з найгостріших проблем українського суспільства за роки проведення соціально-економічних реформ у напрямі подальшої демократизації суспільного життя є корупція. В Україні корупція є однією з проблем, яка потребує невідкладного розв'язання. Вона становить значну загрозу для демократії, реалізації принципу верховенства права і закону, соціального прогресу, національної безпеки, становлення громадянського суспільства. Тому створення дієвої системи запобігання корупції, розробки і впровадження комплексу організаційно-правових заходів для протидії цьому явищу, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків має стати одним із пріоритетів держави та її кримінологічної політики [1]. Правове та організаційне забезпечення заходів протидії корупції є тією наріжною проблемою, від вирішення якої залежить і ефективність всіх напрямків боротьби з цим явищем.
З середини 90-х років почався процес нормативного та організаційного оформлення заходів боротьби з корупцією в Україні: був прийнятий Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р., в який постійно вносилися зміни і доповнення; прийнята низка додаткових законів, указів, інших нормативно-правових актів, концепцій, програм, спрямованих на боротьбу з корупцією; створені чисельні державні органи, безпосереднім завданням яких стала боротьба з корупцією [2]. Але всі ці заходи не дали відчутних позитивних результатів внаслідок стійкої корупційної установки значної кількості державних службовців і правової аномії суспільства в цілому. Боротьба, що велась з корупцією, була декларованою і реально не стала одним із національних пріоритетів у внутрішній політиці.
Аналіз нормативно-правових актів дозволяє дійти висновку, що неефективність їх втілення в правозастосовчу практику зумовлена невірно вибраною ідеологією боротьби з цим антисоціальним явищем. Фактично була створена і реально діяла замкнена система боротьби з корупцією, при якій здійснювався контроль одних корупціонерів за іншими, "вилов" останніх був мотивований або відомчою конкуренцією, або політичним замовленням [3].
Серед головних недоліків українського антикорупційного законодавства можна виділити наступні: "політична кон'юнктурність" боротьби з корупцією; відсутність спеціалізованих органів, що були б реально визначені та наділені відповідними ресурсами для протидії корупції; розмитість, роздільність між різними галузями законодавства визначень корупційних правопорушень; обмеження проблеми лише публічною сферою; збереження соціально та юридично необґрунтованих імунітетів для значної кількості осіб; відсутність дієвих законодавчих та загальносоціальних механізмів попередження корупції (наприклад, стандартних законодавчих конструкцій щодо регулювання конфлікту інтересів, гарантій прозорості адміністративних процедур тощо); недоліки в механізмах формування усіх гілок влади і державного апарату в цілому; відсутність інституційно визначених механізмів залучення громадянського суспільства до антикорупційної активності.
Особливе занепокоєння викликає стан справ у виборчому законодавстві України, яке, на думку фахівців, є максимально корупціогенним. Достатньо назвати проблеми формування і витрат виборчого фонду, партійних списків, депутатської недоторканості депутатів місцевих рад та ін. Ні для кого не секрет, скільки коштує місце в різних частинах партійного списку кандидатів у депутати. Існують тарифи, вони добре всім відомі, навіть пересічним громадянам.
Таким чином, можна дійти висновку, що сама політична система у нас є живлячою середою для корупції. Сьогодні можна з упевненістю констатувати, що за роки незалежності влада не пройшла випробування боротьби з корупцією. У рамках чинної Конституції та українського законодавства виконавча влада ні за що, ні перед ким не відповідала. В Україні фактично була встановлена диктатура безвідповідального чиновництва, яке стоїть над законом і для якого не існує дійового механізму державного контролю. А кримінальне право при цьому використовувалося лише як засіб політичного тиску або розправи.
Чому це все відбулося, - тому, що під красивими ліберальними гаслами суспільство забуло про головний принцип демократії - принцип відповідальності. Ліберальне суспільство - це громадянське суспільство, в якому кожний відповідає за свої вчинки. І досить складно проводити ліберальні реформи у корумпованій державі. Наш досвід реформування суспільства і боротьби з корупцією за всі роки незалежності України, досить яскраво свідчить про це.
Нажаль, поки що всі спроби змінити ситуацію на краще не принесли результатів, оскільки досить добре за часів "кучмізму" устоялися механізми тотальної безвідповідальності, кругової поруки, кумівства, масштабні розкрадання державного майна тощо. Для того щоб призупинити ці явища, необхідні дуже жорсткі заходи, спрямовані на дійсну дебюрократизацію держави. І тут необхідна системна протидія корупції як стратегічне завдання держави.
Враховуючи соціальну і політичну важливість цієї проблеми, Верховна Рада України прийняла постанову "Про стан боротьби з організованою злочинністю у 2004-2005 рр." від 3 листопада 2005 року [4], а Президент України видав Указ "Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції" від 18 листопада 2005 року [5], в яких поставлені перед Кабінетом Міністрів України різноманітні завдання щодо вжиття різноманітних заходів, спрямованих на вдосконалення законодавчого комплексу у сфері протидії корупції та організованій злочинності, методик розслідування злочинів з ознаками корупції, що вчинюються організованими злочинними групами у різних галузях економіки; вивчення теоретичних та прикладних проблем попередження злочинів у сфері службової діяльності; соціального та правового аналізу практики країн Ради Європи з попередження корупції та ін.
З метою реалізації антикорупційної політики Президент України своїм Указом затвердив Концепцію подолання корупції в Україні "На шляху до доброчесності" та вніс на розгляд Верховної Ради України пакет проектів законів, спрямованих на виконання Україною міжнародних зобов'язань у сфері протидії корупції.
Усвідомлюючи складність цієї проблеми в Україні - як системоутворюючого фактора, який пронизує всі сфери суспільного життя, Глава держави вніс до Верховної Ради законопроекти "Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції" та "Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією" та "Про ратифікацію Додаткового протоколу до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією". Ратифікація цих документів сприятиме утвердженню позитивного іміджу України як держави, де створюється сприятливий політичний клімат для широкомасштабного, взаємовигідного співробітництва з усіма країнами, у тому числі й з питань протидії корупції та іншими правопорушеннями, безпосередньо пов'язаними з нею.
На реалізаціюзазначених документів спрямовані внесені Президентом проекти Законів України "Про засади запобігання та протидії корупції" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення". Вони уточнюють поняття корупції, видів корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, передбачають положення щодо

 
 

Цікаве

Загрузка...