WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, функції та система інвестиційного права - Реферат

Поняття, функції та система інвестиційного права - Реферат

Поняття, функції та система інвестиційного права
Загальна теорія права предметом правового регулювання вважає однорідні суспільно-необхідні відносини, що виникають у різних сферах суспільного життя. Методом правового регулювання таких відносин є особливий спосіб впливу норм права на однорідні суспільні відносини.
Предметом інвестиційного права є суспільні відносини, що виникають у процесі інвестиційної діяльності, відносини з приводу дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Суспільні відносини, що виникають в результаті здійснення інвестування, складні та багатоманітні. Саме це викликає труднощі у визначенні економічного та правового змісту поняття "інвестиції". Поняття "інвестиції", "іноземні інвестиції" визначають по-різному. Саме слово "інвестиції" англійського походження (investments) і означає "капіталовкладення". Таким чином "інвестиції" та "капіталовкладення" - це синоніми.
У ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається со-ціальний ефект.
Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації
інвестицій. Залежно від того, де вони здійснюються, інвестиції поділяються на-внутрішні (внутрішньодержавні) та зовнішні (іноземні).
Особливої уваги заслуговує аналіз правового змісту іноземних інвестицій.
Проблема визначення змісту іноземних інвестицій як в юридичній, так і в економічній літературі, викликана їхньою складністю і наявністю багатьох форм та видів інвестування. Більшість із них визначають якість, окремі риси економічного та правового змісту іноземного інвестування. Під інвестиціями розуміють фінансування, яке забезпечує створення або розширення постійної участі у діяльності підприємства, завдяки якому інвестор може здійснювати, певною мірою, управлінський контроль над нею; операції з налагодження зарубіжного виробництва, в результаті яких встановлюється контроль над процесом прийняття рішень в іноземному філіалі. При цьому, крім матеріальних та фінансових ресурсів, за кордон переводяться такі специфічні активи, як компетенція її управляючих і тех-нічних знань; операції компанії, що здійснюються за кордоном з метою створення чи розширення філій, а також участі в нових чи існуючих за кордоном компаніях, і які дають інвестору право контролю над цими компаніями та ін. Таким чином ми бачимо, що у світовій практиці під прямими іноземними інвестиціями розуміють капіталовкладення за кордоном, які передбачають отримання прибутку та, тою чи іншою мірою, контроль інвестора за підприємством, в яке вони вкладені.
Існує багато форм і видів інвестицій. Іноземні інвестиції можуть поділятися на інвестиції у вигляді позик чи кредитів (позичковий капітал) та на інвестиції у вигляді прямих чи портфельних інвестицій (підприємницький капітал). Під прямими інвестиціями розуміють інвестування у виробничі та інші підприємства (спільні або такі, що пов-ністю належать іноземному інвестору). Під портфельними інвестиціями розуміють покупку акцій, облігацій та інших цінних паперів.
За формою вивозу капіталу інвестиції поділяються на:
o інвестиції у формі позичкового капіталу (позики містам, урядам, банкам і т. д.);
o інвестиції у формі виробничого капіталу - створення за кордоном промислових підприємств, скупка уже існуючих, скупка акцій;
o вивіз торгового капіталу - для будівництва торговельних підприємств, складських приміщень і т. п.
За іншою класифікацією розрізняють такі типи інвестицій:
o реальні (довгострокові вкладення матеріальних коштів у галузі матеріального виробництва);
o фінансові (міжнародна кредитно-фінансова діяльність);
o інтелектуальні (підготовка спеціалістів, передача досвіду, ліцензій і "ноу-хау", спільні наукові розробки).
Залежно від факторів переміщення виробництва за кордон прямі інвестиції поділяються на такі, що сприяють розширенню експорту:
1)які мають обслуговувати місцеві ринки приймаючих країн;
2) що здійснюються під впливом стимулюючих заходів приймаючих країн.
Для традиційних форм іноземного інвестування характерною була спільність володіння капіталом, управління, організаційного і технологічного досвіду. Нові ж форми іноземного інвестування поділяють інвестиційний процес на окремі економічні угоди, такі як:
o створення спільних підприємств і відхід від організації власних закордонних підприємств;
o перехід від простої скупки акцій іноземних фірм до створення нових дочірніх підприємств за кордоном;
o перехід від володіння акціями іноземних фірм до укладення з ними довгострокових контрактів;
o розповсюдження акцій головної фірми серед акціонерів ії закордонних філіалів;
o дольова участь іноземного інвестора, що не дає права контролю над підприємством;
o ліцензійні контракти;
o управлінські контракти;
o поставка підприємств "під ключ";
o угоди "продукт в руки" (на відміну від поставки підприємства "під ключ", даний вид угоди передбачає підготовку іноземною фірмою місцевих спеціалістів, які повинні забезпечити функціонування об'єкта, що будується);
o угоди про розподіл виробництва, про "ризиковані проекти" (в основному в галузі розвідки і видобування нафти);
o компенсаційні угоди;
o трьохстороннє фінансування;
o міжнародний підряд.
Слід розрізняти державні та приватні інвестиції. Під державними інвестиціями розуміють позики, кредити, які одна держава
Loading...

 
 

Цікаве