WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Протидія корупційним проявам у сфері користування чужою земельною ділянкою для забудови - Реферат

Протидія корупційним проявам у сфері користування чужою земельною ділянкою для забудови - Реферат


Реферат
на тему:
Протидія корупційним проявам у сфері користування чужою земельною ділянкою для забудови
У грудні 2005 року Європейський Союз надав Україні статус країни з ринковою економікою, однією з властивостей якої є встановлення приватної власності та розвиток підприємництва на засадах вільної конкуренції. Основою для встановлення та розвитку ринкових відносин в Україні є Конституція, яка встановлює державний лад, відносини держави з суспільством і, зокрема, визначає напрям економічної політики держави.
На жаль, за умов переходу до ринкової економіки, намагань втілення прав і свобод людини та демократичного розвитку Україна поки не здатна ефективно протидіяти корупції. Адже утвердження її як європейської держави неможливе без створення досконалого механізму правового регулювання у різних сферах суспільного життя, у тому числі й земельних відносин.
На рівень корупції найбільш впливає якість та зміст національного законодавства. Тому, однією з нагальних проблем, що постала перед Україною, є удосконалення законодавства, зокрема в сфері забудови земельних ділянок. На сьогодні відбувається бурхливий розвиток будівництва, що обумовлює зростання попиту на земельні ділянки для забудови. Оскільки набуття права власності на землю є складним, а в деяких випадках і неможливим, досить часто підприємцям доводиться брати її в оренду. Це особливо стосується іноземців та осіб без громадянства, тому що відповідно до ст. 11 Закону України "Про власність" іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються. Таким чином, відмова в оренді землі може бути перешкодою у реалізації іноземними підприємцями своїх проектів [1].
Відповідна норма ускладнює процес інвестування іноземних капіталів в Україну, так як не кожен підприємець, тим більше не громадянин нашої країни, готовий вкладати гроші у нерухомість, яка знаходиться на орендованій землі.
Частково цю проблему вирішено у прийнятому 25 жовтня 2001 року Верховною Радою України Земельному кодексі України, який набув чинності 1 січня 2002 року. Аналіз практичних ситуацій щодо застосування норм Земельного кодексу України в частині суперфіцію свідчить про недосконалість деяких його положень. Вони потребують ретельного вивчення та усталення загальної практики застосування, оскільки в судовій практиці постало питання законності права користування земельними ділянками фізичними та юридичними особами, суб'єктами підприємницької діяльності, які побудували на орендованих земельних ділянках капітальні будівлі та споруди. Недосконалість права, перш за все, дає можливість суддям виносити різні рішення по одній і тій же справі, не порушуючи закон.
Органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати розпорядження землями комунальної власності, укладають договори оренди земельних ділянок для будівництва капітальних будівель і споруд на короткий термін - 2-3 роки. У таких випадках після закінчення строку оренди орендар стикається з проблемою продовження (переукладення) договору оренди на новий строк [2]. У такому разі процедура надання земельної ділянки в оренду повторюється, і подальша доля орендаря з його власністю на будівлю перебуває в руках орендодавця, який може відмовити орендарю в продовженні договору оренди, оскільки статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До непрямих причин поширення корупції можна віднести відсутність чітких критеріїв для видачі або відмови у видачі дозволу для користування земельною ділянкою органами місцевого самоврядування, так як лише пунктом 5 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Неконкретність цієї норми утворює широке поле для чиновницьких зловживань.
Крім того, на нашу думку, не досконалими, з позиції усунення умов, що сприяють проявам корупції, є положення статті 417 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень цієї статті у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення; у разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди), порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк [3].
Дія цієї норми уможливлює ситуацію коли відмова орендодавця від пролонгації договору оренди земельної ділянки може стати перепоною для подальшого здійснення орендарем своєї підприємницької діяльності, оскільки законодавство, що регулює зазначені правовідносини є недосконалим як з економічної, так і з юридичної точки зору. Положення вищенаведених статей не встановлюють чітких критеріїв щодо застосування того чи іншого шляху вирішення спору, вони мають лише декларативний характер.
У статті 417 Цивільного кодексу України використано формулювання "явне перевищення вартості будівлі (споруди), порівняно з вартістю земельної ділянки", що не дає чіткої відповіді на питання: на скільки чи в скільки разів повинна перевищувати вартість будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки для того, щоб це вплинуло на юридичні наслідки даних правовідносин. Не зовсім коректно застосовано термінологію "суддя може", тому, що це надає повну свободу судді у прийнятті різних рішень з одного і того ж спору, повністю керуючись своїм власним переконанням, що, у свою чергу, призводить до непередбачуваності та непрогнозованості результату судового процесу в даних правовідносинах. Така нечіткість змісту законодавчих актів теж є поштовхом для корупції в сфері судочинства.
Аналогічну проблему має також законодавство багатьох інших пострадянських країн, наприклад: Вірменії, Киргизії, Білорусії та ін.
При вирішенні цієї проблеми необхідно керуватися положеннями ст. 41 Конституції України, згідно з якою право власності є непорушним [4], та принципами,
Loading...

 
 

Цікаве