WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми здійснення захисту на стадії досудового слідства у кримінальних справах про організовані злочинні об’єднання - Реферат

Проблеми здійснення захисту на стадії досудового слідства у кримінальних справах про організовані злочинні об’єднання - Реферат


Реферат
на тему:
Проблеми здійснення захисту на стадії досудового слідства у кримінальних справах про організовані злочинні об'єднання
Конвенція про захист прав людини та основних свобод (п. "с" ч. 3 ст. 6) [1], Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (п. "d" ч. 3 ст. 14) [2, c.12-34] закріпили право особи захищати себе особисто або через безпосередньо нею вибраного захисника, а при відсутності коштів - через призначеного захисника, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідні правові гарантії закріплено Конституцією України, яка передбачила право кожного на правову допомогу (ч. 1 ст. 59).
Змагальний процес передбачає наявність захисту (стст. 43, 43-1, 44, 45 КПК), що закріплено в системі рівних прав обвинуваченого (підозрюваного), особливо у справах про організовану злочинність, за допомогою яких він може спростовувати обвинувачення (підозру) [3, c. 30-34], а гарантією забезпечення права на захист, є право захищати себе за допомогою професійного захисника [4, с. 126-131].
Однак, після прийняття рішення Конституційного Суду по справі Солдатова [5; 6, c. 210-216] набув поширення помилковий висновок про те, що захисником у справі може бути будь-який юрист, що значно знизило роль і значення адвокатури. Нам видається, що поки не буде закону, яким би визначався статус та діяльність таких фахівців у галузі права, їх не слід допускати до участі у кримінальних справах, бо в Конституції з цього приводу чітко закріплено положення про те, що "для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги в судах… в Україні діє адвокатура"(ч. 2 ст. 59) [4, c.126-131]. Допуск до захисту людей, правовий статус яких не врегульовано законом, є небезпечною тенденцією [7, c. 8-10; 8, c.24-27; 9, c. 245-256]. Допуск до захисту тільки адвокатів, високі вимоги до адвоката-захисника, ліцензування їх діяльності - характерні для законодавства про адвокатуру в усіх країнах [10, c. 136-143; 11, c. 53-59]. Недоцільною, на наш погляд, є участь у кримінальній справі близьких родичів, статус яких законом не врегульовано, а професійний рівень не дає змоги нічого зробити для покращення становища обвинуваченого, а тому з цього приводу слід внести відповідні зміни до КПК [8].
Видається, що саме через призму укріплення позиції захисту на стадії досудового слідства слід проводити реформування вітчизняного кримінального процесу, бо досудові стадії процесу вимагають посилення змагальності. Процесуальні можливості органів кримінального переслідування учасників організованих злочинних об'єднань і сторони захисту не рівні: органи досудового слідства озброєні владними повноваженнями і кращими організаційними, технічними, матеріальними та іншими можливостями, а обвинувачений і його захисник такими повноваженнями і можливостями не володіють. З метою здійснення ефективного захисту і протистояння незаконним діям органів досудового слідства слід удосконалити правові можливості сторони захисту в цій стадії. Ця проблема була предметом вивчення багатьох процесуалістів та викликала неоднозначні висновки у підході до її вирішення [12, c. 28-35]. На сучасному етапі розвитку права її намагаються вирішити шляхом розширення прав захисника на досудовому слідстві.
Рівноправність сторін - це, насамперед, рівні процесуальні можливості і засоби при здійсненні своїх повноважень. Для реалізації принципу змагальності вирішальну роль мають обсяг і співвідношення прав учасників процесу, тобто реальна змога вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, мати свободу у наданні доказів і доведенні їх переконливості перед судом, бо справедливий закон - це не рівний для всіх закон, а такий, який створює додаткові можливості захисту для слабшого. Слід ввести в КПК України термін "сторони", що надасть можливість чітко розмежувати суб'єктів кримінального процесу, визначити їх статус у змагальному процесі.
Реальний захист прав особи можливий за умови своєчасного надання кваліфікованої юридичної допомоги, однак у законі відсутні чіткі критерії, за якими визначається момент, коли права і свободи особи почнуть порушуватися діями, пов'язаними з її кримінальним переслідуванням, щоб можна було говорити про необхідність надання їй захисника. Відсутність вирішення законодавцем питання про момент допуску захисника в кримінальний процес не забезпечує можливості особи захищатися повною мірою від такого переслідування, бо норми КПК не дають чіткої відповіді на це питання і не містять поняття кримінального переслідування. Захисник допускається до участі у справі на будь-якій стадії процесу (ст. 44 КПК), а ст. 45 КПК передбачає допуск захисника з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення.
У законі допуск захисника пов'язаний з моментом порушення кримінальної справи проти конкретної особи і прийняттям рішення про визнання підозрюваною особи, щодо якої порушена кримінальна справа (ч. 1ст. 45 КПК). Статус підозрюваного за чинним законом надає особі змогу захищатися від висунутої проти неї підозри в здійсненні злочину, особливо, коли йдеться про організовану злочинність, у тому числі і за допомогою використання права на професійного захисника, однак у КПК нечітко виписано момент визнання особи підозрюваною та термін перебування особи в статусі підозрюваної. КПК передбачає 2 підстави визнання підозрюваним: коли особу, затримано по підозрі у вчиненні злочину і коли щодо особи застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченої. В законі відсутнє вирішення проблеми захисту особи, щодо якої порушено кримінальну справу, про що вона може бути вчасно не поінформованою, та коли щодо неї не прийнято рішення про визнання її підозрюваною; щодо особи, відносно якої порушено кримінальну справу і яку не затримано по підозрі у вчиненні злочину; щодо особи, до якої не застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченої.
Відсутнє у чинному законодавстві чітке визначення терміну, протягом якого часу особа може бути підозрюваною, хоча за законом при застосуванні запобіжного заходу до особи, висунення обвинувачення їй має бути пред'явлене не пізніше десяти діб (ч. 4 ст. 148
Loading...

 
 

Цікаве