WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові та організаційні заходи боротьби з піратством - Реферат

Правові та організаційні заходи боротьби з піратством - Реферат


Реферат
на тему:
Правові та організаційні заходи боротьби з піратством
При зростанні транснаціональних економічних зв'язків наша молода держава поступово починає стикатися з новими проявами організованої злочинності, які маючи міжнародний характер, являють собою все більшу суспільну-небезпечність, що несе загрозу не лише встановленим порядкам окремої держави, а й усьому цивілізованому світовому співтовариству, підриваючи його політичну, економічну, соціально-культурну та моральну безпеку і стабільність.
Одним із таких проявів є морське піратство, яке, на перший погляд, є менш поширеним злочином ніж корупція, контрабанда, незаконний обіг наркотиків, відмивання коштів, набутих злочинним шляхом, посадові злочини і т. ін. На жаль, це так здається лише на перший погляд, адже, як свідчить міжнародний досвід та аналіз останніх випадків піратства, сучасна форма морського розбою досить змінилася: вона починає включати нові тенденції розвитку міжнародної організованої злочинності - контрабанду наркотиків, зброї (в тому числі зброї масового знищення), трансплантаційних органів та анатомічних матеріалів людини; міжнародної організованої злочинності (особливо у сфері торгівлі людьми і "кіднепінгу") та тероризму, які за оцінками західноєвропейських юристів формують собою "нові ризики", що досить суттєво загрожує міжнародній безпеці та правопорядку [1, с. 3-5].
Географічно найбільш небезпечними вважаються води Південної та Центральної Америки (Карибське море, Коста-Ріка, Бразилія, Колумбія), Західне та Східне узбережжя Африки (район Гвінейської затоки, територіальні води Нігерії, Анголи та Сомалі), райони Південно-Східної Азії та Азійсько-Тихоокеанський регіон. Особливо вирізняється Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де в 90-их роках відбулося більше 2/3 актів піратства у світі. Цікаво, що після 17 інцидентів піратства проти російських суден в 1992 році, усередині 1993 року навіть була розгорнута група бойових кораблів ВМФ Росії з метою захисту судноплавства.
Відомо, що провідне місце у світовій зовнішньоторговельній діяльності належить морським перевезенням. Сьогодні майже 80 відсотків міжнародних комерційних транспортувань здійснюється морем. Для цього задіяно близько 46 тис. суден, 80 тис. портових комплексів світу. І майже на 30 млрд. доларів світова система перевезень щорічно несе збитків через напади піратів на судна. За останні 10 - 15 років "піратські сили" значно активізували свою діяльність. Так, якщо у 1991 році було зафіксовано 100 випадків нападу морських піратів на судна, то у 1999 - 300, у 2000 - 471, у 2003 - 282 [2].
За даними міжнародного Центру по боротьбі з піратством у Куала-Лампуті (Малайзія) в 2004 році сталося 355 піратських нападів. Тільки поблизу берегів Сомалі за шість місяців 2005 року зареєстровано 23 випадки, у тому числі - напад на вантажне судно "Панагія" з українським екіпажем. Більше того, таке живуче явище, як піратство, починає набирати самостійних, міжнародних рис, набуваючи загрозливих розмірів. Іноземні експерти вважають проблему піратства серйозною та достатньою для необхідності безпосереднього впливу на світову безпеку і такою, яка потребує адекватного розвитку рівня регіонального співробітництва у цій сфері.
Так, в одній з доповідей Міжвідомчої робочої групи американського уряду відзначається, що піратство є загрозою найбільш важливим торговим морським комунікаціям у світі й створює перешкоди в розвитку вільної торгівлі внаслідок неминучого підвищення страхових ставок, а саме це сприяє виникненню і збільшенню напруженості між прибережними державами [3, с. 135].
Як відомо, морське піратство (його об'єктивна сторона) здійснюється з використанням озброєного чи неозброєного судна для:
1) захоплення морського чи річкового судна;
2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів судна;
3) пограбування екіпажу чи пасажирів судна;
4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів певного судна [4, с. 361].
Що стосується об'єктивної сторони, то в диспозиції ст. 446 КК України ми зустрічаємось з формулюванням "інші ворожі дії", яке, вважаємо, необхідно замінити на "інші злочинні чи терористичні дії".
У свою чергу, піратство представляє собою морський розбій; промисел, заняття [5, с. 974]. Тобто, можна говорити про матеріальний, корисливий бік суб'єктивної сторони піратства, який здійснюється завдяки вчиненню неправомірних, а отже - злочинних дій. Інколи морські грабіжники вчинюють напади на судна з так званою терористичною метою, але це також здійснюється виключно з метою фінансового забезпечення свого існування або "на замовлення" терористичних організацій чи рухів.
Що ж стосується вчинення ворожих дій, то такі дії здійснюють здебільшого капери, до яких відносяться:
- особа, що одержала дозвіл уряду на захоплення суден противника; морський розбійник;
- приватне судно, що діяло проти суден противника [5, с. 520].
Таким чином, окрім піратства існує ще одна форма морського розбою - каперство - напад озброєних приватних (інколи торгових) суден воюючої держави з дозволу свого уряду на торговельні судна ворожої держави чи нейтральних країн з метою захоплення чи потоплення їх [5, с. 520].
Тому, на наш погляд, потрібно чітко відокремити піратство від каперства, замінивши в диспозиції ст. 446 КК словосполучення "інших ворожих дій" на "інших злочинних чи терористичних дій".
Також виникає питання стосовно коректності і правильності слова "винагорода" в гіпотезі статті 446 КК України "Піратство". Адже у Великому тлумачному словнику сучасної української мови слово "винагорода" тлумачиться як "… те, що є платою за працю, винагородою за які-небудь заслуги" [5, c. 142]. Зважаючи на це, слід поміркувати над тим, чи є піратство працею або заслугою, за яку слід давати винагороду чи плату. Зрозуміло, ні. І тому пропонуємо внести відповідні зміни до гіпотези ст. 446 КК "Піратство": вилучити із статті слово "винагорода", побудувавши частину гіпотези таким чином: "… з метою одержання матеріальної чи іншої особистої вигоди". Вигода - це, що дає добрі наслідки в чому-небудь, якийсь зиск і т. ін. [5, с. 130]. Вважаємо, що дане слово буде більш коректним та влучним, коли йдеться про добрі (для піратів) наслідки матеріального характеру, які вони отримують при "успішному" завершенні морського розбою чи грабежу.
Увагу також потрібно звернути на те, що обов'язковою ознакою даного злочинного діяння (піратства) є місце його вчинення. Адже піратство може бути вчинене лише у відкритому морі або іншому місці за межами юрисдикції будь-якої держави. У даному разі не має правового значення той факт, що територія судна, яке знаходиться у відкритому морі, де-юре прирівнюється до території держави його прапору [4, с. 1015]. Зауважмо, що в іншому разі вчинене має кваліфікуватися відповідно до конкретних обставин справи як бандитизм чи грабіж, розбій, умисне знищення майна [6, с. 829]. Даною точкою зору слід користуватися при розгляді питань стосовно кваліфікації нападівпіратів на острови чи прибережні території.
Що ж стосується кваліфікації "озброєне судно", то під озброєним піратським судном слід розуміти будь-яке судно невійськового чи державного характеру, тобто судно, яке не стоїть на службі певної держави; немає розпізнавальних знаків та прапора на яке встановлено палубне озброєння (стаціонарні кулемети, гранатомети, гармати, комплекси ПЗРК (переносний зенітно-ракетний комплекс), ракети класу "земля-земля", тощо) і його команда чи особи, які мають над ним владу, проявили намір вчинити будь-яку з дій, визначених у Конвенції з морського права як піратські
Loading...

 
 

Цікаве