WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Посилення боротьби з корупцією як одна з проблем вдосконалення оперативно-розшукової діяльності - Реферат

Посилення боротьби з корупцією як одна з проблем вдосконалення оперативно-розшукової діяльності - Реферат


Реферат
на тему:
Посилення боротьби з корупцією як одна з проблем вдосконалення оперативно-розшукової діяльності
Таке, на жаль, звичне та водночас не досить зрозуміле пересічному громадянинові поняття - корупція походить від латинського кореня "corruptio", що перекладається як "підкуп". Це поняття посіло чільне місце на екранах телевізорів, на шпальтах та сторінках періодичних видань і, як наслідок, привертає все більше уваги суспільства.
Завдяки різному розумінню поняття "корупція", різновидів її проявів, відсутності чітких та однозначних критеріїв віднесення тих чи інших правопорушень до категорії корупційних, законодавство України та інших країн дещо по-різному визначає сутність та види корупційних діянь.
Загальносвітова практика вивчення цього явища визначає розподіл корупційних правопорушень залежно від рівня їх суспільної небезпеки та правової природи на кримінально-правові, адміністративні, цивільно-правові та дисциплінарні.
Поглиблене вивчення досвіду різних країн дозволяє виявити низку злочинів, які можуть бути віднесені до корупційних.
Так, склади низки злочинів, вчинених посадовими особами, передбачені кримінальними кодексами багатьох країн світу. Серед них - розкрадання та привласнення державної власності з метою приватного використання, хабарництво, зловживання владою та (або) службовим становищем, незаконне одержання державних коштів та інших пільг шляхом надання недостовірної інформації, використання та розголошення службової інформації.
Законодавством, наприклад Російської Федерації, не передбачено такого самостійного складу злочину чи адміністративного правопорушення, як "корупційне діяння", а проект Федерального Закону "Про боротьбу з корупцією" розрізняє корупційне правопорушення (відповідальність може бути як кримінальною, так і адміністративною, або цивільно-правовою) та корупційний проступок, за який встановлюється дисциплінарна відповідальність.
Кримінальне законодавство одних країн (наприклад Киргизької Республіки та Республіки Молдова) прямо вказує на корупційний характер окремих складів злочинів, інших - містить окремі глави про посадові злочини. Так, Кримінальний кодекс Італії містить главу, яка називається "Злочини посадових осіб проти державних органів". Крім того, він розрізняє три склади окремих злочинів за одержання хабара: одержання хабара за дії, що відносяться до компетенції посадової особи, одержання хабара за дії, що суперечать компетенції посадової особи та одержання хабара в суді, а також передбачає обтяжуючі обставини одержання хабара у вигляді невиконання чи відстрочки вчинення дій, що відносяться до компетенції, вчинення дій, що суперечать компетенції, або предметом хабара є одержання посади, оформлення контракту, в якому зацікавлена адміністрація посадової особи. У структурі Особливої частини Кримінального кодексу Італії посадові злочини займають друге місце після державних злочинів.
Наявність окремого розділу, де зібрані всі посадові злочини, передбачає і Кримінальний кодекс Федеративної Республіки Німеччини, а визначення санкції за одержання хабара залежить, в першу чергу, від того, діяла посадова особа в межах своїх законних повноважень, чи вийшла за них.
В Україні, так само як і в інших країнах, таких як: Білорусь, Азербайджан, Грузія, Таджикистан, Литва, Румунія, Аргентина, Ізраїль, Вірменія, питання боротьби з організованою злочинністю та корупцією регулюється окремим спеціальним законом.
Закон Румунії "Про попередження, виявлення та покарання фактів корупції" розрізняє злочини корупції (дача, отримання хабара, зловживання службовим становищем, отримання неналежних доходів та злочини, передбачені спеціальними законодавчими актами) і злочини, які перебувають у прямому зв'язку з корупцією (підробка документів, "відмивання грошей", контрабанда, ухилення від сплати податків, приховування майна, отриманого в результаті злочину, торгівля людьми з метою проституції та ін.) [1].
Прийняття Парламентом Ізраїлю Закону "Про боротьбу з організованими злочинними угрупованнями" значно активізувало боротьбу з корупцією в межах наявної нормативно-правової бази. Значна ефективність боротьби з корупцією в Ізраїлі була досягнута завдяки утворенню інституту Державного контролера, який призначається Президентом строком на 5 років та який наділений дуже широким колом повноважень, що полягають у безперешкодній перевірці діяльності державних адміністративних органів, міністерств, армії, поліції, місцевих органів влади, державних установ та підприємств, банківської сфери, підприємств, в яких задіяні держава або місцева влада.
Але слід зазначити, що відсутність єдиного кодифікованого нормативно-правового акту, завданням якого є врегулювання питання боротьби з корупцією, шкодить ефективності антикорупційних заходів. Наприклад, в Японії, яка, до речі, входить до двадцятки найменш вражених цим "соціальним злом" країн світу, питання боротьби з корупцією врегульовано низкою національних нормативних актів. А у Швеції проблема корупції як суспільно-небезпечного явища взагалі не розглядається, що призвело до повної відсутності спеціально утворених органів чи запроваджених урядових програм, спрямованих на її подолання [1].
В Україні корупція за останні декілька десятиріч поглинула усі сфери функціонування держави, завдавши величезної шкоди її прогресивному розвитку. Корупція не тільки становить загрозу розвитку держави та стабільності й безпеці суспільства, а й сприяє підриву демократичних інститутів її цінностей. Поширення корупції має вкрай негативний вплив на формування і діяльність органів державної влади, підриває довіру громадян до них.
В широких верствах населення, на жаль, все ще не вдалось подолати хибного уявлення про те, що корупція має руйнівний вплив на життя країни лише тоді, коли вона має місце у вищих ешелонах влади. В масовій свідомості значної частини населення домінує думка, що за такого звичного шляху вирішення життєвих питань, притаманним якому є принципи "своячництва", "магарича", "послуги за послугу", проявляються особливості національного менталітету і не має жодних ознак, які можна було б віднести до поняття корупції. Саме тому багато з них фактично обирають корупційні шляхи вирішення тих чи інших повсякденних проблем, чим, у свою чергу, провокують подальше поширення та ще більше ускладнюють здійснення комплексу заходів, спрямованих на подолання цього антисоціального явища. Зрозуміло, що робота правоохоронних органів з протидії корупції не може мати значних результатів при такому відношенні громадянського суспільства до цієї проблеми [2].
Водночас, саме завдання подолання корупції в українському суспільстві визначено як пріоритетне для інтеграції в європейський правовий простір, через брак чого неможливо сподіватися на вступ України до Європейського Союзу. У зв'язку з цим більшість фахівців підтримує думку, що успіх боротьби з корупцією залежить здебільшого від поєднання зусиль, направлених на покращення законодавчого та організаційногоїї забезпечення з одного боку та широкої роз'яснювальної роботи серед населення з іншого.
У свою чергу, вирішення частини цього двоєдиного завдання має враховувати величезний, в цілому позитивний досвід протидії корупції, що накопичено у ряді країн об'єднаної Європи, адже запорукою ефективної боротьби з корупцією є адекватний комплекс законодавчих норм, які працюють, як надійний механізм. Тому можна стверджувати, що удосконалення у максимально короткі строки національного антикорупційного законодавства відповідно до правових стандартів, що широко застосовуються у розвинутих країнах Європи, можливе не тільки за умови всебічної взаємодії на міжнародному рівні, але й здійснення вищим законодавчим органом України динамічних та послідовних дій з гармонізації вітчизняної нормативно-правової бази до відповідного законодавства цих країн. Адже, Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією та Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією, розроблені Радою Європи, були підписані від імені України ще у 1999 році, а Конвенція ООН проти корупції - у грудні 2003 року
Loading...

 
 

Цікаве