WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Практика призначення покарання за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством - Реферат

Практика призначення покарання за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством - Реферат

замах на зґвалтування [1].
Разом з тим, апеляційний суд Волинської області безпідставно кваліфікував дії І., як закінчене зґвалтування, хоча будь-яких даних про початок статевого акту в матеріалах справи не було [1].
У п. 15 постанови роз'яснено, що вбивство, вчинене в процесі зґвалтування або зразу після нього, слід кваліфікувати, крім ст. 115 КК України, і за ч. 4 ст. 152 КК України як зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки [3].
Як свідчить вивчення справ, суди в основному правильно призначають покарання винним у зґвалтуванні і насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом з урахуванням даних про особу та інших обставин, які повинні братися до уваги, але деякі суди ще допускають помилки. Так, вироком Запорізького апеляційного суду Ч., К. та Г., засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України до п'яти років позбавлення волі, незважаючи на те, що вони виконували неоднакові дії при вчиненні злочинів, а отже, ступінь їх вини неоднаковий [1].
Це свідчить про те, що в деяких справах обвинувальні висновки й інші процесуальні документи, складені органами слідства, містять зайву деталізацію обставин вчинення злочинів.
Мають місце і випадки недооцінки тих обставин, що справи про ці злочини торкаються інтимних почуттів громадян. Так, Бузький райсуд Львівської області, повертаючи на додаткове розслідування справу за обвинуваченням К. за ч. 1 ст. 153 КК України, зобов'язаворгани досудового слідства провести відтворення обстановки та обставин події, хоча це неминуче образило б потерпілу, принизило б її гідність [1].
Усунення зазначених недоліків органами досудового слідства та судами значною мірою сприятиме підвищенню ефективності боротьби з цими тяжкими та ганебними злочинами.
З початку застосування викладених вище положень кримінального закону виникли питання, пов'язані й з застосуванням процесуального законодавства, тому зупинимося на питаннях, пов'язаних зі справами про зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, щодо неповнолітніх і малолітніх, а також - вчинених групою осіб за підсудністю.
Такі справи у відповідності до ст. 40 КПК України апеляційні суди мають повноваження прийняти до свого провадження і розглянути, власне кажучи, за першою інстанцією. Разом з тим, суддя чи суд у розпорядному засіданні у відповідності до ст. 41 КПК України має право винести відповідну постанову про направлення справи для розгляду за підсудністю [5]. Необхідно мати на увазі, що обласний і відповідний йому суд у розпорядницькому засіданні не повинні вирішувати ніяких інших питань, крім питання про підсудність [6].
Виникає запитання, який суд апеляційний чи районний - повинен розглядати справу щодо особи, яка вчинила злочин згідно зі ст.ст. 152, 153 КК України? Зважаючи на особливий характер, малочисельність справ про злочини щодо малолітніх їх варто розглядати у першій інстанції в апеляційних судах [6].
Наступну групу питань відносимо до кваліфікації дій осіб, які вчинили вказані злочини щодо неповнолітньої особи, або брали участь у такому злочині, вчиненому групою осіб, до вступу в дію нового КК України. Варто звернутися до положень ст. 4 КК України про чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Згідно з ч. 2 цієї статті злочинність і караність діяння визначаються законом, який був чинний під час вчинення діяння, а згідно з ч. 1 ст. 5 КК України передбачено, що закон, який усуває караність діяння чи пом'якшує покарання, має зворотну силу, тобто поширюється також на діяння, вчинені до його прийняття [4].
Положення цієї статті майже повністю відтворює сформульоване у ст. 58 Конституції України визначення, відповідно до якого, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи [7].
Принцип ретроактивності є абсолютно правовим і традиційним в міжнародному праві, якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш м'яке покарання, дія цього закону поширюється на цю особу. Санкція ч. 3 ст. 152 КК України передбачає позбавлення волі на термін від 7 до 12 років, а за раніше діючим законом мінімальний термін позбавлення волі сягав 5 років. Ті ж умови стосуються кваліфікації злочину згідно з ч. 2 ст. 153 КК України, де верхня межа покарання за цей злочин зменшена з 10 до 7 років позбавлення волі [4].
Список використаних джерел
1. Практика судів України у кримінальних справах // Бюл. законодавства і юрид. практики України: Юрінком. - 1996. - № 3.
2. Цвіліховський Л. Деякі питання застосування законодавства про відповідальність про зґвалтування // Радянське право. - 1987. - № 2.
3. Збірник постанов пленуму Верховного суду України (1963-1997) // Сімферополь: Таврія. - 1998.
4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Канон. - 2001. - 1104 с.
5. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Офіц. видання Мінюсту України. - 1993. - 443 с.
6. Шубин В. Дифференциация ответственности за изнасилование при отягчающих обстоятельствах // Советская юст. - 1980. - № 16.
7. Конституція України: Прийнята ВР України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
Ю.І. Шевчук. Практика призначення покарання за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством. "Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)" 14'2006.

 
 

Цікаве

Загрузка...