WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основний напрям вдосконалення законодавства по боротьбі з організованою злочинністю - Реферат

Основний напрям вдосконалення законодавства по боротьбі з організованою злочинністю - Реферат

законодавство не містить типізації організованих злочинних угруповань, що ускладнюєкваліфікацію злочинів, вчинених ними.
Тому, враховуючи значну кількість складів злочинів, що можуть бути скоєні злочинними угрупованнями, таким способом є необхідність виділити типи організованих злочинних угруповань за наступними критеріями: 1) за кримінально-правовими ознаками злочинних угруповань; 2) за характером складу учасників злочинних угруповань; 3) за рівнем наявних корумпованих зв'язків злочинних угруповань; 4) за видом структурованості злочинних угруповань; 5) за етнічною структурою злочинних угруповань; 6) за географією діяльності злочинних угруповань; 7) за характером виникнення злочинних угруповань; 8) за наявністю легального прикриття діяльності злочинних угруповань. Діяльність організованих злочинних угруповань повинна аналізуватися відповідними підрозділами правоохоронних органів з урахуванням одночасно всіх зазначених критеріїв їх класифікації.
Сучасне кримінальне законодавство дозволяє виділити наступні типи організованих злочинних угруповань: 1) організована група; 2) сутенерська організована група, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків (ч. 4 ст. 303 КК України) [5]; 3) організована група, створена у виправній установі з метою тероризування засуджених або нападу на адміністрацію (ст. 392 КК України); 4) банда (ст. 257 КК України); 5) не передбачене законом воєнізоване або збройне формування (ст. 260 КК України); 6) група, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою (ст. 181 КК України); 7) терористична група чи терористична організація (ч. 4 ст. 258 КК України); 8) злочинна організація (ст. 255 КК України); 9) транснаціональна організація, яка займається порушенням встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, вилученням у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації або незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143 КК України).
Як відомо, норми кримінального законодавства реалізуються в кримінальному процесі шляхом порушення кримінальної справи, швидкого і повного розкриття злочину, кримінального переслідування осіб, які скоїли злочин, обвинувачення їх перед судом, судового розгляду і вирішення справи з тим, щоб той, хто скоїв злочин, був осуджений і отримав справедливе покарання, чи, відповідно до кримінального закону, звільнений від відповідальності чи покарання.
Нечіткість законодавчого визначення компетенції підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю щодо порушення ними кримінальних справ та провадження дізнання сприяє також тяганині та "паличній" і "відсотковій" гонитві за розкриття в більшості випадків без встановлення суми збитків, структури організованого угрупування, організаторів, підбурювачів тощо. Тому, на нашу думку, підлягає перегляду доцільність сумнозвісної практики місячної, квартальної, піврічної та річної звітності, так як оперативне опрацювання та реалізація його наслідків не завжди вміщаються у зазначені терміни і потребують більш кропіткої роботи і часу, чим встановлення одних лише виконавців. Та й світова практика свідчить, що поліція тривалий час, іноді роками, працює для виявлення глибоко ешелонованих груп, їх організаторів та інших членів і має позитивні наслідки у знешкодженні всієї структури окремо взятого організованого злочинного угруповання.
На практиці також постають питання, які потребують як наукового обґрунтування, так і законодавчого врегулювання, а саме: чи можуть порушувати спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України як органи дізнання кримінальні справи про злочини, що вчинені організованими групами, або пов'язані з корупцією, тобто віднесені ч. 5 ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" до їх відання, але не підслідні слідчим цих відомств, а також провадити у таких кримінальних справах дізнання; які із злочинів, вчинених організованими угрупованнями відносяться до відання спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ, а які із них - до відання спеціальних підрозділів Служби безпеки України.
Складнішим є питання щодо визначення компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю як органу дізнання.
У пункті 2 статті 101 КПК України [6] вказано, що вони є органами дізнання у справах, віднесених Законом до їх відання. Але сам термін "відання" законодавством не визначено. В частині 5 статті 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" йдеться про те, що "… спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть порушувати й розслідувати… кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями…". Виходячи зі змісту цієї статті, вбачається, що спеціальним підрозділам СБУ надано право порушувати будь-які кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями (ст. 28 КК), незалежно від їх підслідності (ст. 112 КПК) і провадити у них дізнання. Таким чином, виходячи зі змісту ст. 112 КПК і ч. 5 ст.12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "відання" спеціального підрозділу СБУ як органу дізнання і "підслідність" слідчих СБУ - не тотожні поняття. "Відання спеціального підрозділу СБУ як органу дізнання" ширше, ніж "підслідність слідчих СБУ". Слід враховувати й ту обставину, якщо до компетенції спеціальних підрозділів СБУ чинним законодавством віднесено виявлення та розкриття злочинів, вчинених організованими групами за допомогою оперативно-розшукових заходів та методів, то зовсім нелогічною, необґрунтованою та такою, що не відповідає чинному законодавству, є думка деяких вчених і практиків, що ці підрозділи не можуть як органи дізнання порушувати кримінальні справи за вказаними злочинами.
Окрім того, й сама конструкція ч. 5 ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", в якій зазначається, що "… спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю можуть порушувати й розслідувати… кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями …" не відповідає принципу публічності, згідно з яким виконання відповідними державними органами діяльності, в тому числі й підрозділом "К" як органом дізнання, з порушення кримінальних справ в інтересах суспільства й держави незалежно від розсуду заінтересованих осіб. Тому ця норма, на наш погляд, повинна бути узгоджена зі ст. 4 КПК України.
Якщо виходити із того, що до компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю СБУ відноситься порушення і проведення дізнання
Loading...

 
 

Цікаве