WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Основний напрям вдосконалення законодавства по боротьбі з організованою злочинністю - Реферат

Основний напрям вдосконалення законодавства по боротьбі з організованою злочинністю - Реферат


Реферат
на тему:
Основний напрям вдосконалення законодавства по боротьбі з організованою злочинністю
Організована злочинність стала одним із вкрай негативних дестабілізуючих факторів громадського життя, справжнім соціальним лихом. Спричинюючи значну шкоду державі, громадським об'єднанням і громадянам, організована злочинність прагне набути політичного впливу, заволодіти керівними висотами в різних сферах життя, включаючи і міжнародні зв'язки тому належна організація боротьби з організованою злочинністю в державі постає дуже актуальним завданням.
Вивчення стану і тенденцій організованої злочинності в державі, її аналіз свідчить, що процеси, які сьогодні відбуваються у кримінальному середовищі, набувають стійкої тенденції до трансформації, характеризуються різким зростанням небезпечних насильницьких злочинів із застосуванням зброї і, насамперед, з боку організованих злочинних угруповань. Розраховуючи на раптовість, залякування погрозами, зброєю, сучасні гангстери діють майже відкрито, зухвало і жорстоко, нерідко з використанням вибухових речовин та пристроїв. Але самим небезпечним є те, що організована злочинність стала більш професійною, виробила достатньо методів захисту від правоохоронних та контролюючих органів, діє приховано і під захистом корумпованих можновладців та політиків. Особливо це стосується таких сфер, як фінанси і приватизація великих ліквідних об'єктів державної власності. Значних розмірів набуває, так звана політична корупція. Дослідження свідчить, що функціонування організованих злочинних угруповань стало можливим завдяки різноманітним факторам, які відбуваються в Україні і, зокрема, послабленню ролі держави в суспільстві, втраті нею ряду важливих функцій в економіці, повільному проведенню реформ державних органів, у тому числі правоохоронних, відтоку професійних кадрів правоохоронців із-за низького матеріального забезпечення у комерційні структури. Присутнє також і таке вкрай негативне явище, як зрощування працівників правоохоронних органів з кримінальними структурами. Це дає можливість злочинним угрупованням швидше удосконалювати свою організаційну структуру, професіоналізуватись, озброюватись, інтернаціоналізуватись та визначати шляхи збагачення, займатись розподілом сфер впливу і ліквідовувати конкурентів. Більше того, є факти намагань організованих злочинних угруповань проникнути і легалізуватися у депутатському корпусі різних рівнів та вплинути на визначення складу Уряду.
Для успішної боротьби зі злочинністю, особливо з її організованими проявами, потрібне стабільне, ефективне нормативно-правове регулювання.
Правове регулювання - це явище, необхідність якого виникає з низки передумов, наприклад таких, як утвердження справедливості, створення оптимальних умов для домінування дії в суспільстві економічних і духовних чинників. Відсутність ефективного механізму правового регулювання викликає свавілля в суспільному житті. В спеціально-юридичній площині правове регулювання визначається як результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини, що здійснюється за допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин, індивідуальних розпоряджень й ін.) з метою їх упорядкування, охорони та розвитку відповідно до суспільних потреб.
Удосконалення законодавства у сфері боротьби з організованою злочинністю є одним із актуальних завдань на сучасному етапі розбудови нашого суспільства. Важливим моментом у цьому напрямі є вдосконалення правового регулювання управління у цій сфері.
Держава намагається забезпечити захист законних прав та інтересів громадян від злочинних посягань, переважно через правоохоронну систему і систему кримінального правосуддя.
Уряд прагне підвищити ефективність зазначених систем шляхом укріплення правоохоронних органів і вдосконалення їх роботи, упорядкування системи судочинства, виведення зі сфери дії системи правопорушників, що вчинили менш тяжкі діяння та посилення покарання за тяжкі злочини, а також розширення діапазону каральних заходів по відношенню до рецидивістів.
Правоохоронні (спеціальні) органи (прокуратура, органи внутрішніх справ, Служба безпеки України та ін.) покликані відповідно до Конституції України [1] у специфічних формах здійснювати охорону, захист і гарантування функціонування всієї системи національного права України. Їх діяльність має будуватися на засадах моральності, справедливості, що дозволяє гарантувати права і свободи людини.
Важливим напрямом вдосконалення цієї діяльності правоохоронних органів в сучасних умовах є зосередження зусиль на безумовному забезпеченні прав та свобод людини і громадянина в Україні. Проте, механізм їх реалізації, який становить основу правоохоронної діяльності, нажаль, далеко не досконалий. Він має зумовлювати режим точного і неухильного виконання та дотримання законів, відповідних підзаконних актів всіма суб'єктами оперативно-розшукової діяльності. Зміст цієї передумови відображає послідовне проведення в життя принципово важливого положення про те, що законність в оперативно-розшуковій діяльності - це окремий випадок законності як одного з провідних політико-правових інститутів суспільства і держави.
Боротьба з організованою злочинністю вимагає не тільки чіткого знання норм чинного законодавства, його неухильного дотримання на практиці, а й глибокого розуміння сутності правоохоронної діяльності, знання закономірностей, за якими вона розвивається, завдань, що висуваються перед суб'єктами задіяними у відповідній справі.
Аналіз стану законодавчого регулювання у сфері боротьби з організованою злочинністю показує, що до публічно-правових актів, які визначають державну політику і стратегію, регулюють питання боротьби з організованою злочинністю та корупцією, входять засновані на конституційних засадах юридичні норми практично всіх трьох гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової): закони та постанови Верховної Ради України; укази та розпорядження Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Пленуму Верховного суду України. Їх розвиток знайшов відображення у нормативних актах місцевих органів самоврядування, державних адміністрацій, Генеральної прокуратури, центральних правоохоронних міністерств, відомств та їх територіальних структур.
Пріоритетами у боротьбі зі злочинністю визначені формування досконалої правової бази боротьби зі злочинністю і корупцією, виявлення і знешкодження злочинних угруповань, викорінення тінізації економіки та інше [2].
В сучасному законодавстві України системоутворюючими нормативними актами щодо прямого регулювання боротьби з організованою злочинністю та корупцією як інституції публічного права, можна вважати закони України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30 червня 1993 р. [3] та "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. [4].
У той же час чинне кримінальне
Loading...

 
 

Цікаве