WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Окремі аспекти запобігання корупції в системі державної служби України - Реферат

Окремі аспекти запобігання корупції в системі державної служби України - Реферат


Реферат на тему:
Окремі аспекти запобігання корупції в системі державної служби України
Статтю присвячено питанням боротьби з проявами корупції в системі державної служби країни. Проаналізовано складові, що сприяють загальному зменшенню корупційних проявів у зазначеній сфері, а також розглянуто передовий історичний та світовий досвід щодо подолання цього протиправного явища.
Останніми роками практично жоден документ, що характеризує соціально-економічну та політичну ситуацію в Україні, а також - стан справ у сфері боротьби зі злочинністю, не обходиться без згадування про корупцію.
Організаційна і політична нестабільність у державі в результаті частих змін структури виконавчої влади в 90-і роки минулого століття, падіння престижу державної служби в ході боротьби з "бюрократією" та "номенклатурою", скорочення реальної оплати праці значної частини державних службовців, ослаблення державного контролю за чиновницьким апаратом у сполученні із різко зрослими в ході економічних реформ можливостями для їх особистого незаконного збагачення призвели до падіння дисципліни у державному секторі, масштабній і системній корупції, масовому відтоку кваліфікованих кадрів з державної служби в комерційні організації. Всі ці та деякі інші обставини зробили значну частину апарату виконавчої влади малоефективною для здійснення важливих завдань, пов'язаних з регулюванням складних економічних процесів у суспільстві та проведення соціальних реформ.
Проте, заради об'єктивності слід зазначити, що явища, які пов'язані з корупцією в системі державної служби, виявлялися і виявляються практично у будь-якій державі, однак це не означає, що корупція скрізь і завжди однакова. Причини її виникнення і поширення в системах державної служби різних країн досить різноманітні, а тому і спроби виробити якісь універсальні державно-правові, у тому числі адміністративно-правові заходи по запобіганню та протидії корупції, представляється малоймовірним. У той же час дослідження показує, що у розвинених країнах світу боротьба з корупцією здійснюється переважно за допомогою різноманітних державно-правових заходів.
Необхідно зауважити, що досить значній кількості держав вдалося створити такі механізми, що дозволили обмежити вплив корупції масштабами, що не становлять серйозної небезпеки для нормального функціонування державного апарату. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що корупція як масове явище незмінно виникає в перехідні фази суспільного розвитку, коли старі суспільні структури розкладаються і починають відмирати, а нові зароджуються в рамках ще збереженої (або вже відмираючої) старої системи правовідносин [1; 2].
Використання та врахування іноземного досвіду у сфері боротьби з корупцією в системі державної служби нашої країни обумовлено ще й тим, що основні закони функціонування чиновницького апарату універсальні і, як показує практика, багато в чому не залежать від національної специфіки. У зв'язку з чим необхідні умови для формування чесного, компетентного та дисциплінованого апарату державного управління в будь-якому суспільстві мають включати наступні елементи:
- дотримання принципу добору та просування кадрів на основі об'єктивної оцінки їх професійної придатності;
- стабільність правових норм, що регламентують відносини, які пов'язані з просуванням державного службовця по службі;
- забезпечення державним службовцям оплати праці і набору соціальних пільг, у достатній мірі стимулюючу сумлінну працю і гарантуючу високу престижність соціального стану державного службовця після своєї відставки;
- матеріальну та моральну винагороду державного службовця за результатами виконання ним своїх службових обов'язків;
- систему державного контролю за діями державних службовців, здатну запобігати та упереджувати можливі порушення і посадові зловживання з їх боку.
Ці елементи проходження державної служби дозволяють службовцю планувати кар'єру, активно займатися підвищенням своєї кваліфікації, а також створювати позитивний імідж як для себе особисто, так і для державної служби у цілому.
У нашій країні кар'єра державного службовця найчастіше позбавлена чітких орієнтирів за винятком мілітаризованої державної служби.
Одним з недоліків радянської державної служби було те, що інститут просування по службі не мав під собою суворої ні наукової, ні нормативної правової основи, у зв'язку з чим такі явища, як фаворитизм, непотизм та особиста відданість начальникові відігравали головну роль при підвищенні державного службовця по службі.
Саме поняття "право на просування по службі" не мало місця в "службовому словнику державного службовця". Таким чином, у період існування адміністративно-командної системи добір і розміщення кадрів з врахуванням їх ділових, політичних і особистих якостей велися на вільний розсуд керівництва, а основною організаційною формою, що завершила процес утворення радянської державної служби, стала система номенклатури керівників, перелік осіб, які завжди заміщали керівні посади.
Водночас, головний результат діяльності будь-якого чиновника - це його кар'єра. У широкому значенні кар'єра визначається як загальна послідовність етапів розвитку людини в різних сферах життєдіяльності. При цьому кар'єра є динамікою соціально-економічного становища, статусно-рольових характеристик, формою соціальної активності особистості. У вузькому значенні поняття кар'єри пов'язується з динамікою становища та активності особистості у трудовій діяльності. Змістовною складовою поняття кар'єри є просування, рух уперед. Крім цього, цілком доречно використовувати такі дефініції, як зростання, прямування, перехід тощо, що по своїй суті означає просування [3].
Одним з основних принципів державної служби в країнах заходу є принцип матеріального стимулювання державних службовців. Цей принцип дозволяє забезпечувати чиновникам гідний з національними вимірами рівень життя та у такий спосіб утримувати в державному апараті кваліфіковані кадри. Звертаючись до вітчизняної дійсності, доводиться констатувати, що держава несправедливо та зневажливо ставиться до абсолютної більшості своїх чиновників. Державні службовці найчастіше почувають себе політично і соціально незахищеними. Економія на державному апараті перетворилася на один із самих популярних способів скорочення бюджетних витрат як з боку самої влади, так і збоку опозиції. Як відзначає Я.І. Кузьминов, "ефективна держава не може бути отримана задарма" [4]. За ефективно працюючий державний апарат суспільству необхідно сплачувати досить високу ціну. Але і цього недостатньо, щоб знизити рівень
Loading...

 
 

Цікаве