WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обґрунтування рішень про застосування примусових заходів у кримінальних справах про організовану злочинність - Реферат

Обґрунтування рішень про застосування примусових заходів у кримінальних справах про організовану злочинність - Реферат

участю сторони захисту, яка вправі навести суду свої аргументи й спростувати ті, які наводяться слідчим.
Отже, матеріали ОРД не можуть бути підставами для прийняття рішень про застосування запобіжних заходів, вони можуть бути лише підставами для проведення відповідних слідчих дій, в результаті яких можуть бути отримані певні докази для обґрунтування таких рішень.
Прикладом цього є кримінальна справа № 01-1325 за обвинуваченням З. і К. за ч. 2 ст. 17, ч. 2 ст. 19, ст. 70, ст. 94 КК України (в ред. 1960 р.). 2 травня 2001 р. на автомобілі "КамАЗ", держ. № 54-34 ОДЗ при намаганні незаконно перетнути кордон у невстановленому місті поблизу с. Станіславка Котовського району був затриманий прикордонним нарядом громадянин України З., 1965 р. народження, уродженець м. Гайворона Кіровоградської обл., який проживав у с. Любашівка Одеської області і працював водієм на місцевій агрофірмі "Надія". В ході огляду машини було виявлено, що вона завантажена 480 ящиками сигарет "Marlboro". З. був затриманий і доставлений до слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області. В ході допиту З. показав, що товар намагався перемістити через кордон за винагороду в 300 доларів США на прохання жителя м. Кишинева Т., який мав його зустріти на території Молдови у заздалегідь визначеному місці. За місцем роботи та проживання З. характеризувався позитивно, мав жінку й малолітню доньку. Будь-яких підстав, що З. буде намагатися ухилитися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, слідством встановлено не було, у зв'язку з чим йому було обрано як запобіжний захід підписку про невиїзд. Разом з цим, проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що З. протягом п'яти років проживав у с. Любашівка за підробленим паспортом, куди приїхав з РФ, переховуючись від кримінального переслідування за вчинення тяжкого злочину, будучи насправді громадянином РФ Г., 1968 р. народження, уродженцем і жителем м. Тамбова. Протягом останнього року З. спільно з працівником Ананівського відділу ГУМВС України в Одеській області К. в районі с. Станіславка Котовського району багаторазово вчинювали контрабанду. Повернувшись до с. Любашівка після обрання до нього як запобіжного заходу підписки про невиїзд, З. разом з К. почали вживати заходів по знищенню слідів своїх злочинів. Проведеними відповідними оперативно-розшуковими заходами було також встановлено, що З. за участю К. і невстановленого громадянина Молдови Б. придбав собі паспорт на ім'я громадянина Молдови В. і готувався до втечі. На підставі матеріалів ОРД З. було затримано за пунктами 1, 3 ст. 106 КПК України. Враховуючи те, що З. відмовився давати показання, матеріали ОРД були використані також як підстави для проведення обшуків за місцем його проживання, а також за місцем проживання та роботи К., у ході яких були отримані фактичні дані, використані як докази для встановлення обставин злочинної діяльності З. і К. На підставі матеріалів ОРД та доказів, отриманих за матеріалами ОРД, було проведено допит К. та його затримання за п. 3 ст. 106 КПК України, а також допити інших осіб як свідків. Докази, отримані за матеріалами ОРД, були підставою для обрання щодо З. і К. як запобіжного заходу взяття під варту та прийняття інших процесуальних рішень у цій справі. Матеріали ОРД були також використані органами слідства в організаційно-тактичних цілях при проведенні слідчих дій та прийнятті інших процесуальних рішень у справі[15].
На підтвердження того, що підставами для обрання обвинуваченому запобіжного заходу за чинним КПК України можуть бути лише докази, на нашу думку, є і правовий статус особи, яка притягнута як обвинувачений на підставі вмотивованої постанови слідчого, коли наявно достатньо доказів, що вказують на вчинення цією особою злочину (ст. 43 КПК України). У цьому контексті важливе значення має ст. 29 Конституції України, яка встановила, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Це конституційне положення красномовно підтверджує те, що обрання як запобіжного заходу взяття під варту можливе лише на підставі рішення, вмотивованого сукупністю доказів, отриманих у тому числі й за матеріалами ОРД. Воно, на наш погляд, відповідає ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод і практиці Європейського Суду з прав людини.
Для застосування інших заходів примусу - приводу обвинуваченого (статті 135, 136 КПК), приводу свідка (ч. 2 ст. 70, ст. 292 КПК), приводу потерпілого (ч. 3 ст. 72, ст. 290 КПК); відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК); накладення арешту на майно (ст. 126 КПК); зобов'язання про явку обвинуваченого (ч. 3 ст. 148 КПК) - матеріали ОРД можуть бути використані лише в організаційно-тактичних цілях.
Питання щодо використання матеріалів ОРД для обґрунтування рішення про застосування тимчасового запобіжного заходу - затримання підозрюваного за чинним КПК України (ст. 106 КПК України) потребує окремого наукового дослідження.
Для подальшого удосконалення обґрунтування рішень про застосування примусових заходів за матеріалами ОРД перспективним є дослідження цієї проблеми у контексті розроблюваної Концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні, відповідно до якої кримінальний процес в Україні має бути реформовано на таких основних засадах: забезпечення процесуальної рівноправності сторін обвинувачення та захисту; запровадження нової, позбавленої обвинувального ухилу процедури досудового провадження, під час якої здійснюватиметься збір фактичних даних щодо кримінальних порушень та осіб, які їх вчинили, гласними і негласними методами, встановленими законом; удосконалення судового контролю під час досудового провадження; перетворення прокурорського нагляду на прокурорський контроль у вигляді процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Список використаних джерел
[1] Лупинская П.А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве. - М.: Юрид. лит., 1972. - 79 с.; Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. - Х.: Вища шк., 1979. - 144 с.; Берназ В.Д., Смоков С.М. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти): Монографія. - Одеса: ОЮІ НУВС, 2004. - 151 с.; Зеленецкий В.С., Глинская Н.В. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины. - Сер. "Юрид. радник". - Харьков: "Страйд", 2006. - 336 с.
[2] Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. - М.: Наука, 1989. - 256 с.; Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. - М.: Юрид. лит., 1991. - 208 с.; Поляков М.П., Попов А.П., Попов Н.М. Уголовно-процессуальное использование результатов оперативно-розыскнойдеятельности: проблемы теории и практики / Под общ. ред. В.Т. Томина. - Пятигорск: Изд-во ПГЛУ, 1998. - 104 с.
Loading...

 
 

Цікаве