WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обґрунтування рішень про застосування примусових заходів у кримінальних справах про організовану злочинність - Реферат

Обґрунтування рішень про застосування примусових заходів у кримінальних справах про організовану злочинність - Реферат


Реферат
на тему:
Обґрунтування рішень про застосування примусових заходів у кримінальних справах про організовану злочинність
Сучасна вітчизняна кримінально-процесуальна доктрина, сприйнявши міжнародні стандарти у сфері захисту прав людини, ґрунтується на положенні про те, що прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальних справах, в тому числі й про застосування запобіжних заходів, є запорукою досягнення мети кримінального процесу, який, особливо у справах про організовану злочинність, здійснюється у складних соціально-правових умовах, викликаних полярними інтересами його учасників. Окремі суб'єкти кримінального процесу досить часто активно протидіють органам досудового розслідування та суду у встановленні істини у справі та прийняттю законного й обґрунтованого рішення з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини чи досягнення іншої незаконної мети або законної мети у незаконний спосіб, реалізовують їх із застосуванням протизаконних насильницьких кримінально караних діянь, створюють реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну, а також - іншим учасникам процесу та членам їх сімей і близьким родичам, перешкоджають виконанню процесуальних рішень у справі, а інколи - продовжують організовану злочинну діяльність іншої спрямованості та видів. Тому для забезпечення ефективного просування кримінальної справи у бік встановлення істини, прийняття у ній законного і справедливого рішення та вирішення соціального конфлікту, спричиненого злочином, процесуальним законом встановлено примусові та заходи безпеки для осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, членів їх сімей і близьких родичів. Для прийняття процесуальних рішень про застосування цих заходів чільне місце посідає оперативно-розшукова діяльність (далі - ОРД), що забезпечує прийняття своєчасних, законних та обґрунтованих рішень у кримінальному процесі й справедливе вирішення кримінальної справи та забезпечення прав і свобод людини.
Проблемам обґрунтування процесуальних рішень у кримінальному процесі присвячено низку фундаментальних праць[1], проте питання щодо використання матеріалів ОРД для обґрунтування рішень про застосування примусових заходів в них не розглядалося. Окремі аспекти цього питання були предметом дослідження в роботах, присвячених проблемам використання матеріалів ОРД в кримінальному процесі та недоторканності особи в кримінальному судочинстві[2], однак питання щодо використання матеріалів ОРД для обґрунтування рішень про застосування примусових заходів у них не знайшла свого належного висвітлення.
З урахуванням зазначеного у статті ставиться за мету розкриття найбільш значущих та дискусійних питань використання матеріалів ОРД для обґрунтування рішень про застосування примусових заходів за чинним КПК України.
Питання щодо можливості використання матеріалів ОРД для ухвалення рішення про застосування примусових заходів пов'язане з визначенням їх поняття, системи, з тлумаченням змісту приводів та підстав для їх застосування та визначення ролі матеріалів ОРД у формуванні цих приводів і підстав.
Чинний КПК України окремо не визначає поняття та систему примусових заходів. У теорії кримінального процесу це питання дискусійне і є предметом окремого наукового дослідження[3], тому, не вдаючись до його докладного висвітлення, виходимо з того, що примусові заходи - це такі, що передбачені кримінально-процесуальним законом, які застосовуються у визначеному ним порядку уповноваженими на це державними органами та їх посадовими особами за наявності встановлених законом приводів та підстав щодо підозрюваного, обвинуваченого та інших учасників кримінального процесу, спрямовані на попередження й припинення з боку зазначених осіб неправомірних дій, що перешкоджають чи можуть перешкодити належному вирішенню кримінальної справи органами досудового розслідування й суду.
На підставі аналізу норм чинного КПК України, результатів наукових досліджень у цій сфері та матеріалів практики примусові заходи нами поділяються на запобіжні, що передбачені ст. 49 КПК, та інші заходи примусу.
Як запобіжні заходи в ст. 149 КПК України визначаються: 1) підписка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука громадської організації або трудового колективу; 4) застава; 5) взяття під варту; 6) нагляд командування військової частини.
Іншими заходами примусу є такі: запобіжне обмеження щодо особи, відносно якої порушено провадження у кримінальній справі (ст. 981 КПК); затримання підозрюваного у вчиненні злочину (ст. 106 КПК); накладення арешту на майно (ст. 126 КПК); привід обвинуваченого (статті 135, 136 КПК), привід свідка (ч. 2 ст. 70, ст. 292 КПК), привід потерпілого (ч. 3 ст. 72, ст. 290 КПК); відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК); зобов'язання про явку підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (ч. 3 ст. 148 КПК).
Роль матеріалів ОРД у прийнятті рішення про застосування примусових заходів у кримінальному процесі визначається тим, що прийняття такого рішення допускається лише в тих випадках, за тими приводами та підставами й у тому порядку, які прямо передбачені законом, що викликано необхідністю створення відповідних гарантій від довільного використання уповноваженими особами своїх процесуальних повноважень по застосуванню примусових заходів у кримінальному судочинстві, забезпечення законності й ефективності просування кримінальної справи та її вирішення.
Незважаючи на те, що проблема примусових заходів була предметом дослідження в багатьох наукових працях, у тому числі й монографічного характеру, така правова категорія, як привід для їх застосування, в теорії кримінального процесу в достатній мірі не досліджувалася, хоча вона має спонукальне юридичне значення для застосування окремих із них. Для предмета нашого дослідження її значення обумовлюється вирішенням питання про те, чи є акт отримання матеріалів ОРД особою, що веде кримінальний процес, приводом для застосування примусових заходів; яких конкретно і якими є правові наслідки отримання таких матеріалів зазначеною особою.
Аналіз норм чинного КПК України свідчить про те, що привід для застосування примусових заходів визначається в них по-різному. Конструкція його окремих норм вказує на те, що привід та підстави для застосування примусових заходів не мають у них чіткого визначення, і в цьому, на наш погляд, для окремих із них є сенс, оскільки привід та підстава мають правове значення лише у своїй єдності.
В залежності від законодавчого формування приводів для застосування примусових заходів їх можна поділити на дві групи. До першої групи приводів належать ті з них, які мають імперативний характер, на що прямо вказує закон, формулюючи їх у такий спосіб: "слідчий зобов'язаний" (статті 98, 147 КПК) та ін. Ці приводи пов'язані з виникненням конкретних юридичних фактів, якими, наприклад, є порушення провадження у кримінальній справі - для застосування запобіжного обмеження щодо особи, відносно якої порушено кримінальну справу (ст. 981 КПК); отримання даних уповноваженоюособою про те, що обвинувачений чи
Loading...

 
 

Цікаве