WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об’єкти оперативно-профілактичного впливу у боротьбі з організованими формами злочинності - Реферат

Об’єкти оперативно-профілактичного впливу у боротьбі з організованими формами злочинності - Реферат

наводить даних понять. У юридичній літературі є декілька визначень понять причин та умов конкретного злочину [7].
Звідси під причиною конкретного злочину, на нашу думку, слід розуміти сформовану під впливом різних негативних явищ і процесів антисуспільну установку в свідомості особи, яка викликала у неї рішучість вчинити умисний злочин або призвела до скоєння злочину з необережності.
Явища і процеси як такі, як правило, не викликають рішучості вчинити злочин, а безпосередньо поступово впливають на особу, формують у свідомості останньої певну антисуспільну установку, яка й викликає вольове рішення скоїти умисний злочин або призводить до його вчинення з необережності. Тому негативні явища і процеси безпосередньо навряд чи можуть бути причинами конкретного злочину. Винятком може стати ситуація, коли злочин вчинюється у стані сильного душевного хвилювання. Тому рішучість вчинити протиправнудію в абсолютній більшості випадків не виникає раптово, неочікувано. Явища і процеси, як правило, можуть виступати тільки причинами несприятливого формування особистості, причинами виникнення антисуспільних поглядів, навиків, звичок, тобто - антисуспільної установки у свідомості особи. І, перебуваючи у певній ситуації, людина діє вже відповідно до своєї, раніше сформованої у свідомості установки. Вважаємо, що антисуспільна установка - цілеспрямованість свідомості людини, її позиція щодо суспільства і діючих у ньому законів та моралі. Вона за своїм змістом може бути корисливою, насильницькою і т. ін. Практика свідчить, чим міцнішою є така установка, тим більшою є вірогідність вчинення її носієм злочину. З'ясування типу антисуспільної установки має велике практичне значення [8, с. 12]. Вказана установка, яка склалася у свідомості особи, є нічим іншим як можливістю вчинення злочину. Для реалізації злочинного наміру необхідні певні умови, за яких можливість може перетворюватися на реальність.
Під умовами, які сприяють вчиненню конкретного злочину, розуміються недоліки у діяльності державних установ, господарських організацій, окремих громадян, що об'єктивно сприяють скоєнню злочину або настанню злочинного результату [9, c. 184].
Знання вказаних причин і умов дозволить напрацювати і здійснити заходи щодо їх попередження. Тому необхідні систематичне виявлення, вивчення, а потім й усунення негативних явищ і процесів раніше, ніж вони встигли негативно вплинути, або (якщо це виявилось неможливим) найшвидше їх зупинення.
В цілому відносно об'єктів профілактики в кримінологічній літературі існує одна загальновизнана точка зору, відповідно до якої до таких відносяться:
- злочинність та її види;
- причини та умови, які її породжують;
- особи, які вчинили злочини, а також окремі "фонові явища" [4, c. 296].
Навколо визначення поняття злочинності виникали прогресивні та реакційні теорії. Розбіжності існували щодо визначення суті злочинності. Злочинність, як слушно зазначається у багатьох літературних джерелах, є побічним продуктом цивілізації. Щоб пояснити її природу, необхідно мати уявлення як безпосередньо про поведінку людини, так і про сили, що підтримують порядок у суспільстві [10].
Поведінка стає злочинною внаслідок того, що окремі її акти оголошуються незаконними й офіційно визнаються як злочин. Силами, що традиційно сприяли єднанню суспільства, були і залишаються релігія та право. Саме поєднання цих сил утворило підвалини системи кримінального правосуддя.
Вважається, що злочин - показник соціальної психології. Його функція полягає в тому, щоб показати межі соціального контролю над поведінкою особи. Злочин - це підсумок суперечності між індивідом і суспільством, найбільш різкий і крайній вияв конфлікту. Тому, доки існує антагонізм, він будь-якої миті дістане своє виявлення у злочинному акті. Визначення поняття "злочинний акт" завжди є соціально зумовленим і розглядати його без цієї взаємозалежності все одне, що судити про життя рослин лише з листя, не беручи до уваги їх коріння.
Злочинність виникає тоді, коли суспільство є дезорганізованим і конвульсує у лещатах соціальних та економічних суперечностей. Тому в основі будь-якого тлумачення поняття злочинності має бути усвідомлення та розуміння поведінки особи, розвитку суспільства і системи кримінального правосуддя, що забезпечують контроль над антисуспільною поведінкою.
Злочинність - поняття збірне, воно не є абсолютно однорідним явищем. У реальній дійсності злочинність характеризується розмаїттям сукупності різних актів індивідуальної злочинної поведінки. Водночас, враховуючи зв'язок між злочином і особою, яка його вчинила, злочинність слід оцінювати за сукупністю не лише злочинів, а й злочинців. Враховуючи вищезазначене, можна запропонувати таке визначення злочинності.
Як визначає А.Ф. Зелінський, злочинність - це соціальне, перехідне, історично мінливе, кримінально-правове явище, що є цілісною сукупністю (системою) всіх злочинів і осіб, які їх вчинили за відповідний проміжок часу і на певній території [11].
Слід згадати, що злочинність - це система, яка має свою внутрішню будову, логіку розвитку, а тому революційні зміни одного суспільного ладу на інший не знищують її. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього потрібен певний час.
Злочинність має кримінально-правову характеристику. Злочини, що складають її, визначає кримінальне законодавство. Тому декриміналізація або криміналізація тих або інших дій дуже впливає на всі її показники. Право, формуючи поняття злочинного, ніби "обирає" з реального життя ті соціальні явища, які завдають найбільшої шкоди суспільним відносинам. Правове поняття злочинності є частиною її соціальної характеристики, надзвичайно важливої не лише для чіткого пізнання її джерел, походження, а й для правильної оцінки наявності та міри небезпеки тих чи інших дій. Визначення таких дій, відображення їх у законі, створює режим законності. Початковою тут виступає проблема прийняття нового кримінального закону.
Варто зазначити, що в юридичній науковій літературі це питання вивчено надто поверхово, навіть
Loading...

 
 

Цікаве