WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінологічний аспект стратегії формування та розвитку електронного банкінгу - Реферат

Кримінологічний аспект стратегії формування та розвитку електронного банкінгу - Реферат

е-банкінгу. Суми збитку склали більше 800 тис. та 1200 тис. дол. США. збитки від "фрікерства", тільки у Москві за першу половину 1999 року завищили 100 млн. російських рублів.
До найбільш поширених типів злочину, що відомі як "інструменти першокласних банків", можна віднести торгові операції з нібито випущеними резервними акредитивами банків (Standbay Letters of Credit), гарантіями (Prime Bank Guarantees) та борговими зобов'язаннями (Prime Bank Notes).
Зловмисники, застосовуючи схему "інструментів першокласних банків", в більшості випадків, знаходять свої жертви серед категорій осіб, які через Інтернет шукають зручної можливості розмістити свої кошти як інвестиції та таких, яким необхідно отримати "гарячі" (швидкі, короткострокові, але і не відмовляються від середньострокових та довгострокових) інвестиції у формі кредитів. Останнім часом замість не завжди зрозумілих "гарантій та зобов'язань першокласних банків" та "резервних акредитивів" злочинці застосовують такі банківські інструменти, які дійсно існують на фінансових ринках. До них можна віднести "казначейські векселя"(Treasury Bills), "облігації" (Bonds), "депозитні сертифікати" (Certificates of Deposits), "акредитиви"(Letters of Credit), "переказні векселі"(Bills of Exchange) і т.ін.
Завдяки сучасним комп'ютерним інформаційним технологіям шахрайські оборудки отримали поширення на всіх континентах. Ця проблема стала транснаціональною. За підрахункамиміжнародних експертів фінансових та правоохоронних органів, номінальна вартість "інструментів першокласних банків", що знаходяться в обороті, складає близько 5 трлн. дол. США. Фінансові та господарські суб'єкти, які емітували зазначені інструменти, виконувати зобовязання за ними ніколи не будуть і не збираються це роботи. При цьому "інструменти першокласних банків" мають і свій замаскований, "таємний" вторинний ринок обігу, до якого має доступ обмежене коло людей.
Співробітники правоохоронних органів мають справи, за якими криміналітетом застосовуються нібито фінансово-господарські операцій, які ускладнені, на перший погляд, неадекватними схемами: бартерні та вексельні, давальницькі та толінгові схеми, схеми взаємозаліків; застосування фінансових технологій фондового ринку; офшорних інструментів, у тому числі для незаконного отримання грошей з податку на додану вартість тощо.
Основною і центральною ланкою фінансових махінацій, шахрайств, відмивання "брудних" грошей у світовій економіці є можливості офшорних фінансових центрів та країн з перехідною економікою, особливо ті, де триває процес приватизації. У світі існує приблизно 48 регіонів, які можна вважати "податковим раєм", але не всі вони є привабливими для криміналітету. Деякі країни знаходяться у важкодоступних регіонах, не мають систем інтернаціонального електронного зв'язку, в деяких діють обмеження на обсяг обміну валюти. В інших юрисдикціях прийнято суворе законодавство відносно декларації податків на доходи іноземних компаній.
Про масштаби офшорної діяльності свідчать дані про реєстрацію компаній у країнах і зонах, що надають сприятливі режими оподатковування доходів і майна. За числом офшорних компаній світовими лідерами вважаються: Антильські острови, Бермудські острови, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Кіпр, Ліхтенштейн. Так, до 1995 року на Британських Віргінських островах було зареєстровано понад 15 тис. офшорних компаній, приблизно, по одній на кожного жителя острова (примітно, що населення адміністративного центру Віргінських островів Рід Тауна складає 4 тис. чоловік). На Кайманових островах створено близько 25 тис. компаній. На островах Терксі і Кайкос зареєстровано понад 7 тис. офшорних компаній. У чому ж економічні переваги офшорної економіки?
Декілька прикладів таких переваг говорять самі про себе. На Бермудських островах щорічний дохід від більш ніж 6,5 тис. зареєстрованих компаній до середини 90-х років складав близько 25 % валового національного доходу (250 млн. дол.), а всі доходи від міжнародної фінансової діяльності складали близько 40 % валового внутрішнього продукту країни. У Ліхтенштейну дохід від зареєстрованих 40 тис. офшорних компаній складає близько 30 % бюджетних надходжень (реєстраційні та щорічні платежі). На Кіпрі до середини 90-х років від зареєстрованих 20 тис. офшорних компаній дохід щорічно складав приблизно 200 млн. дол. (до кінця 90-х років на Кіпрі вже було зареєстровано 28 тис. офшорних компаній). Приблизно такий же дохід Антильські острови одержують за рахунок 30 тис. зареєстрованих офшорних компаній.
Дослідниками у різних країнах відзначається бурхливий ріст банків та банківських відділень, страхових та перестрахувальних компаній, які створюються саме на офшорних територіях. Для прикладу, на Кайманових островах зареєстровано понад 500 офшорних банків, у тому числі відділення або дочірні банки мають 43 з 50 найбільших банків світу. За даними МВС України, тільки на острові Науру зафіксовано 36 "українських" банків та 265 рахунків різних банків України.
Пропонується звернути увагу на інформаційну складову офшорного бізнесу. Розширення схем із застосуванням офшорних юрисдикцій в бізнесі дало можливість для збільшення переліку послуг. Якщо раніше власники офшорних компаній обмежувалися юридичною адресою для документів та номером факсу для підтримки зв'язку зі своїм центральним офісом, то тепер клієнти готові платити за "серйозність" статусу компанії. Досить популярним став, так званий, віртуальний офіс (номер телефону з автоматичним переадресуванням повідомлення в будь-яку країну або персональну телефонну лінію з електронним секретарем, автовідповідачем).
За таких обставин досвідченні махінатори, застосовуючи досягнення інформатики, уникають схем роботи через офшорні зони, які "засвітилися" перед світовою спільнотою з негативної сторони і які знаходяться під пильним контролем урядових органів країн. Для прикладу, свого часу активно застосовувалися офшорні зони прибалтійських країн. З 1999 року Латвія, Естонія та Литва, після входження до міжнародної організації Egmont Group, яка вже об'єднує контрольні служби 53 держав, змінили свою політику стосовно правил офшорного бізнесу. Традиційна схема типу "компанія в штаті Делавар з рахунком у прибалтійському банку" вже не підходить для
Loading...

 
 

Цікаве