WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством (рефе - Реферат

Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством (рефе - Реферат

факультативним об'єктом можуть бути життя, здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.
Сексуальне насильство, як різновид статевого поводження, не може бути адекватно пояснене тільки як правове явище поза різноманітних соціально-психологічних зв'язків і механізмів.
Другий чинник - нормативний, який відображає обумовленість кримінально-правової охорони статевої свободи та статевої недоторканості особи, визначає її права та обов'язки, забезпечує захист її законних інтересів, а також держави у сфері статевих стосунків.
Юридичні норми - це результат пізнання законодавцем об'єктивної реальності. Вони мають не тільки приписовий, а й описовий зміст.
Охорона статевої свободи та статевої недоторканості особи є одним із важливим завдань держави. Вирішення його досягається, зокрема, шляхом встановлення кримінальної відповідальності за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством, що завдає суттєву шкоду інтересам держави та фізичним особам.
Тому важливе значення має й аналіз нормативного чинника, який пов'язує насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством, з кримінально-правовою забороною.
З впевненістю можемо сказати, що цей чинник перш за все визначається нормами Конституції України, Кримінальним кодексом України, постановами Пленуму Верховного Суду України та іншими нормативними документами, які регулюють статеві стосунки громадян України. У зв'язку з цим, законодавством України встановлено кримінальну відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством, передбачене ч. 3 ст. 153 КК України [5, с. 337].
Існуючий у суспільстві уклад статевих відносин підтримується та зміцнюється, в першу чергу, нормами кримінального законодавства, а також системою права (сімейного, адміністративного і т. ін.).
Правовий примус у сфері статевих відносин застосовується у випадках, коли торкаються найбільш важливих інтересів суспільства в цілому чи тих, які порушують права й інтереси особи.
Кримінальна відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством, є крайнім засобом примусу, який застосовується за суспільно небезпечні діяння та форми задоволення статевої потреби, або порушення основних принципів статевої моралі. Кримінальне законодавство повинно забороняти будь-яке сексуальне поводження, пов'язане із зазіханням на особистість, з порушенням її законних прав та інтересів, нормального розвитку неповнолітніх.
Юридичний і психологічний аналіз правових норм про відповідальність за статеві злочини та вивчення судової практики боротьби з ними дають підстави для наукової гіпотези про недосконалість законодавчого вирішення питань, пов'язаних із встановленням покарання за ці злочини. Виникає думка, що у законодавця відсутня чітка концепція стосовно вибору міри покарання за статеві злочини, оскільки за абсолютно однакові за ступенем суспільної небезпеки злочини встановлені суттєво різні міри покарання.
Так, за зґвалтування, тобто за статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років (ч. 1 ст. 152 КК України) [5, с. 332].
Це стосується і задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням того ж фізичного насильства, погрози або використання безпорадного стану потерпілої особи (ч. 1 ст. 153 КК України) [5, с. 337].
Як бачимо, у вказаних нормах передбачені однакові покарання, що вказує на велику суспільну небезпеку цих злочинів.
До Кримінального кодексу України внесені зміни та доповнення. Так, ч. 2 ст. 153 КК України викладена в такій редакції: "Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, - карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років" [5, с. 338].
Також доповнена ч. 3 ст. 153 КК України, в якій йдеться про те, що задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, або якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від 8 до 12 років [5, с. 338].
Зазіхання на статеву свободу дорослих, розвиток неповнолітніх осіб іноді супроводжуються позбавленням їх життя, і юридична оцінка вчиненого вимагає особливого розгляду, тим більше, що смертельний результат для потерпілої особи, з одного боку, фактично є одним з особливо тяжких наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 153 КК України, а з іншого - встановлює відповідальність за умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням чи насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, передбачене п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України [5, с. 248].
Вбивство - найтяжчий злочин проти особи, тому таке діяння привертає увагу з боку відповідних органів влади. Суспільна небезпечність вбивств полягає в тому, що, внаслідок їх вчинення, людина позбавляється життя - найціннішого природного блага. Наслідки у вигляді смерті мають незворотній характер, і, у зв'язку з цим, шкода, заподіяна потерпілій особі, не може бути відшкодована.
Безпосереднім об'єктом злочину є життя людини. Кримінальний закон, передбачаючи відповідальність за вбивство, охороняє від протиправних посягань на життя будь-якої людини незалежно від її громадянства, стану здоров'я, віку, становища, яке вона займає в суспільстві,моральних якостей тощо.
Третій чинник - історичний, який визначає тенденції розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поєднане з вбивством.
Четвертий чинник - порівняльно-правовий, який полягає у порівнянні норм кримінального законодавства України з досвідом зарубіжних країн за вчинення статевих злочинів з практикою призначення покарання за аналогічні злочини.
Не є зрозумілим, чому задоволення статевої пристрасті неприродним способом, лесбійські чи гомосексуальні стосунки не охоплюються складом даного злочину, адже саме дані форми задоволення статевої пристрасті, в першу чергу, впливають на психіку неповнолітніх, рівно як і статеві зносини у формі природного статевого акту, також негативно впливають на сексуальне виховання та моральне формування молоді, а в деяких випадках завдають і фізичної шкоди.
На нашу думку, на даному етапі Україна має чудову нагоду врахувати світовий досвід, що надасть можливість розширити світогляд, позбутися обмеженості при формуванні вітчизняної законодавчої бази.
Аналізуючи дану ситуацію, доцільно звернутися до зарубіжного законодавства.
Так, для встановлення об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 189 КК Швейцарії, необхідно встановити факт насильницьких дій сексуального характеру в будь-якій формі, під яким розуміється насильницьке лесбійство, посягання жінок та чоловіків, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, враховуючи насильницьке фізичне розбещення, характер якого зауважується при визначенні міри покарання [6].
З огляду на вищевикладене, необхідно вивчати досвід зарубіжних країн, в яких держава всебічно захищає статеве життя своїх громадян, для подальшого удосконалення законодавства України у цій галузі.
Список використаних джерел
1. Про судову практику по справам про зґвалтування та інші статеві злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 4/ Бюл. законодавства і юрид. практики України № 1/1995. - К.: Юрінком,1995. - С. 97-104.
2. Игнатов А.Н. Ответственность за преступления против нравственности (Половые преступления). - М.: Юрид. лит., 1966. - 207 с.
3. Воробей П. Загальне поняття кримінально-правового ставлення в вину // Право України. - 1999. - № 6. - С. 113-115.
4. Коржанский Н. Установление вины // Юрид. практика. - 1997. - № 3 (37). - февр. - С. 5-6.
5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Канон. - 2001. - 1104 с.
6. Сердюк П.П. Проблема визначення поняття насильства у кримінальному праві Німеччини, Швейцарії, Голландії // Вісник ЗЮІ. - Запоріжжя, 2001. - № 4. - С. 228-233.
Loading...

 
 

Цікаве