WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Контроль діяльності учасників фінансового ринку України як елемент у боротьбі зі злочинністю - Реферат

Контроль діяльності учасників фінансового ринку України як елемент у боротьбі зі злочинністю - Реферат

сфері.
Існуючі труднощі у виявленні та розслідуванні цих злочинів пов'язані, перш за все з тим, що шахрайські операції вчинюються фактично під оболонкою різноманітних цивільно-правових угод і здійсненні зовні, як законні господарсько-фінансові операції. Правоохоронцям не вистачає знань з сутності цих операцій і механізму злочинної діяльності у цій сфері. У багатьох випадках злочини маскуються під невиконання цивільно-правових зобов'язань з використанням прогалин законодавства, що складає серйозну правову проблему в країнах пострадянського простору.
Аналіз сучасного стану протидії злочинності свідчить, що фінансовий ринок є одним з найуразливіших ланок економіки. Умисне невиконання позичальником своїх зобов'язань перед кредиторами наблизилось до "норми" стосунків між СПД, кредитними організаціями та громадянами. Таким станом взаємовідносин одразу скористалися кримінальні структури, зокрема, з'явився новий вид "бізнесу" організованих злочинних угруповань (далі - ОЗУ) - "вибивання" боргів за домовленістю з кредитором. Саме це змусило законодавця доповнити Кримінальний кодекс України (далі - КК України) ст. 198-2 "Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань".
Крім того, ОЗУ у гонитві за накопиченням первинного капіталу стали використовувати фіктивні підприємства (ст. 205 КК України) для вчинення таких злочинів як шахрайства з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України), які за своєю суттю є обманним одержанням коштів (у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, кредиту). Належна організація виявлення, розкриття та розслідування таких злочинів дозволила б суттєво підірвати економічне підґрунтя організованої злочинності. Вивчення механізму вчинення цих злочинів є одним з кроків у розробці відповідних методик.
У зв'язку з цим зауважимо, що основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:
- забезпеченість власними коштами не менш як 50 % всіх його видатків;
- репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни тощо);
- оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту тощо);
- економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень тощо).
Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка отримана банком при оформленні кредиту, систематизується у кредитній справі позичальника.
Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:
- матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи тощо);
- фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани тощо);
- матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших фінансових установ, запити, листування, звіти аудиторських фірм тощо).
Вирішуючи питання про можливість надання кредиту підприємству, фінансова установа повинна враховувати багато різноманітних факторів, у відповідності з якими визначає строк позики, суму забезпечення, умови повернення боргу, рівень відсотка тощо.
Надані кредити за забезпеченням їх повернення умовно можна поділити на:
- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
- з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
- незабезпечені (бланкові).
Як свідчать матеріали практики, найбільш надійним забезпеченням повернення кредитних ресурсів фінансовій установі є гарантія іншої фінансової установи та застава майна.
В кожній фінансові установі існує свій перелік документів, які необхідно подати позичальнику (необхідних для одержання кредиту). Однак, можливо виділити основний перелік обов'язкових документів (так званий пакет документів):
- кредитна заявка від імені потенційного одержувача кредиту із зазначенням суми, цільового призначення, а також строку повернення кредиту, інших даних;
- засновницькі документи (статут з даними про реєстрацію підприємства, засновницький договір тощо) якщо одержувач кредиту не є клієнтом фінансової установи;
- довідка банку, в якому відкритий рахунок одержувача кредиту про залишок коштів та можливі зобов'язання (борги) по інших кредитах, позиках тощо;
- баланс одержувача кредиту за останній звітний період, завірений податковою адміністрацією;
- техніко-економічне обґрунтування (далі - ТЕО) кредиту та результати (у вигляді довідки) дослідження кон'юнктури ринку, якщо кредит береться для купівлі товарів (при цьому ТЕО повинно містити в собі крім строків використання та погашення кредиту і розрахунок окупності коштів, вкладених в закуплені товари);
- договір з третьою стороною (з усіма необхідними реквізитами) про закупку і продаж товарів (продукції) а також інших договорів та угод, на яких ґрунтується ТЕО;
- договори страхування, закладу, гарантійні листи та інші документи, що обумовлюють повернення кредиту;
- завірені копії зразків підписів посадових осіб підприємства-одержувача кредиту - не клієнта банку.
Документи щодо забезпечення кредитного договору є останнім блоком при аналізікредитного проекту.
Відомо досить багато способів шахрайств з фінансовими ресурсами. Разом з тим, на підставі аналізу наукової літератури та узагальнення матеріалів кримінальних справ у найбільш загальних рисах можна визначити наступні етапи злочинної діяльності:
- створення фіктивних підприємств;
- підробка документів, необхідних для вчинення злочину;
- отримання гарантії забезпечення фінансової допомоги;
- підкуп, залякування або забезпечення необґрунтованої довіри з боку службових осіб установи-кредитора;
- подання особисто або через посередників до кредитної установи підроблених документів;
- використання отриманих коштів.
Шахрайства з фінансовими ресурсами вчинюються в основному громадянами України - чоловіками віком від 29 до 49 років, що мають базову або повну вищу освіту.
Факторами, що ускладнюють розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами є такі:
- недосконалість чинного законодавства;
- відсутність договорів про надання правової допомоги з більшістю держав дальнього зарубіжжя;
- використання при вчиненні злочинів значної кількості підроблених документів;
- вжиття злочинцями активних заходів для приховування слідів злочинів (в тому числі використання фіктивних підприємств);
- протидія розслідуванню [4, с. 286-287].
Нарешті, підкреслимо, що з метою захисту вітчизняного фінансового ринку та протидії злочинності, яка дії у цій сфері, необхідно розробити та внести зміни до чинного законодавства щодо:
- віднесення до компетенції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг) погодження внутрішніх документів фінансових установ;
- нормативного закріплення систематичного проведення перевірок діяльності фінансових установ, а також їх афілійованих, споріднених та пов'язаних осіб;
- встановлення високих стандартів вимог до засновників, керівників та працівників фінансових установ;
- визначення відповідних вимог до джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний капітал фінансових установ;
- застосування додаткових заходів впливу на діяльність фінансових установ тощо.
Врешті-решт, це буде сприяти інтеграції вітчизняного фінансового ринку в європейський та світовий ринки фінансових послуг, гармонійного приєднання України до Європейського Союзу у сфері застосування європейського досвіду, в тому числі з реєстрації, ліцензування небанківських фінансових установ та нагляду за їх діяльністю, а також адаптації законодавства України до світових стандартів.
Список використаних джерел
1. Андрущенко І.Г. Оперативне відпрацювання вітчизняного фондового ринку, як один із чинників захисту інтересів держави // Наук. вісник. - 2003. - № 3. -Ч. 2. - С. 100 - 105.
2. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку: Наказ Міністерства фінансів України від 18.10.1999 року № 242: Зареєстр. в М-ві юст. України 02.11.1999 року № 750/4043.
3. Снегирев Е. Развитие финансового рынка Сибири // РЦБ-Сибирь. - 2006. - № 10 (313). - 95 с.
4. Орлов П.І., Волобуєв А.Ф., Осика І.М. та ін. Протидія економічній злочинності. - Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. - 568 с.
Loading...

 
 

Цікаве