WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кваліфікація злочинних діянь, що вчинюються організованими об’єднаннями - Реферат

Кваліфікація злочинних діянь, що вчинюються організованими об’єднаннями - Реферат

або впорядковує що-небудь. У свою чергу, "організовувати" - означає не тільки створювати, засновувати чи проводити підготовку і проведення чогось, а й забезпечувати, влаштовувати, спрямовувати його та мобілізовувати, згуртовувати, об'єднувати тощо виконавців [10]. У кримінальному законодавстві України (ст. 27) також дається розширений перелік завдань, виконання яких ідентифікується з діями організатора, які не обмежуються тільки "підготовкою та вчиненням окремих злочинів". Інша справа, що воно потребує деяких уточнень, хоча би, з точки зору, мовно-лексико-семантичного тлумачення цього поняття.
Таким чином, можна зробити висновок, що всі форми співучасті мають однотипні ознаки співучасті та говорити про якісь особливі ознаки, які можуть певну ізних виділити в окрему форму спільного вчинення злочину, немає достатніх теоретичних підстав. У цьому не вбачається й практичного сенсу. Тут проблема в іншому. Законодавцем виведено три види складної форми співучасті, які викликали критику науковців, а також практиків, які відчувають значні труднощі у кваліфікації діянь, учинених за попередньо змовою різних за формою злочинних об'єднань. Якщо сказати коротко і не вдаватися до довгої критики змісту кожної норми ст. 28 КК, то можна висловитися так: диспозиції їх викладені так, що вони здебільшого відрізняються тільки набором різних оціночних характеристик, понять, а не глибиною змістовних ознак для їх диференціації.
Для вирішення цієї проблеми, в першу чергу, необхідно за допомогою порівняльного та логічного методів визначити ті ознаки, які є спільними для трьох форм групової співучасті за попередньою змовою, а також й ті особливі ознаки, які встановлювали би чітку й однозначну характеристику для їх розмежування.
Нами уже вище сказано, що у всіх формах співучасті суб'єкти діють узгоджено і умисно з розподілом певних ролей, іноді - навіть при простій формі співучасті. Саме це знайшло відображення і у законодавстві, коли мова йде про поняття співучасті (ст. 26 КК) і види співучасників (ст. 27 КК), де зазначається їх класичний структурний поділ на виконавця, організатора, підбурювача та пособника. Все це стосується усіх форм злочинних груп, оскільки немає ніяких пояснень законодавця, а будь-яке неофіційне тлумачення не має юридичної сили. У законодавстві (ст. 29 КК) таким же чином визначена диференційована відповідальність кожного із перерахованих співвиконавців. Але, разом з тим, у чинному кодексі паралельно вводиться ще й ст. 30 - також про кримінальну відповідальності організатора та інших співучасників, але це, як там зазначено, стосується відповідальності організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації. Це важко піддається логіці сприйняття і правилам законотворчості. З однієї сторони, ці форми групового учинення злочинів належать до єдиного інституту співучасті і на них, як уже зазначалося, розповсюджуються загальні принципові правила норм закону розділу VI кодексу. Але названа ст. 30 КК порушує конститутивність цього розділу. З іншої сторони, для економії статейної полоси задамо лише одне запитання, а, наприклад, при вчиненні злочину за попередньою змовою організатор має нести відповідальність і за ті злочини, які не охоплювалися його умислом (п. 1 ст.30 КК)? Створення такої новели якраз і є поводом для висновку, що законодавець також схиляється до певного обособлення цих форм групового вчинення злочинів, що й стимулює до висловлювання відповідних думок певних авторів.
Далі сконцентруємо увагу на трьох різновидах складної співучасті (пп. 2-4 ст. 28 КК), адже два останні стосуються так званої організованої злочинності та мають чітку ознаку, що відрізняє їх від простої співучасті - попередня змова співучасників. Про спільність ознак ми уже сказали, а за допомогою яких же специфічних ознак законодавець намагався все-таки виокремити кожен вид складної співучасті. Почнемо із кількості членів злочинної групи. За законом організована група і злочинна організація мають формально складатися із трьох і більше осіб, а група осіб, що вчиняє злочин за попередньою змовою, - із двох осіб. Таким чином, за цим кількісним показником уже не можна провести розмежування організованої групи та злочинної організації. Окрім цього, не коректно говорити про організацію, а тим більше злочинну, яка складається із трьох осіб. Це також один із небажаних шляхів тому, що створює видимість активної боротьби із організованою злочинність в державі та її супервисокий кваліфікований рівень. Одночасно це не націлює спецпідрозділи на виявлення дійсно великомасштабних злочинних об'єднань, оскільки для формального звіту кількісні показники можна здобути й при виявленні злочинних організацій із трьох осіб.
Інший небажаний шлях. Мова йде про два учасника групи за попередньою змовою, які кваліфіковано з розподілом ролей, планово і постійно протягом довгого часу, що не можна не признати їх не стійкою одиницею, вчинюють цілу серію злочинів, у тому числі тяжких і особливо тяжких, а, з іншої сторони, три співучасники попередньо зорганізувалися у стійку групу, оскільки довго проводили підготовчу роботу з підготовки плану, розподілу ролей, вчинення нетяжкого злочину. Якщо навіть деякі неофіційні тлумачі скажуть нам, що законодавець у диспозиції норми (п. 3 ст. 28 КК) говорить не про один злочин, а мова йде про "…вчинення цього та іншого (інших) злочинів…", то ми можемо у другому прикладі припустити вчинення ще одного нетяжкого злочину чи будь-якого іншого діяння. Для кваліфікації, як це випливає із норми закону, це значення не має. Може бути і два тяжких чи особливо тяжких злочини. У першому випадку ми говоримо про плановість і розподіл ролей тому, що, як правильно ставить запитання А. Закалюк: "А хіба група, що вчиняє злочин за попередньою змовою, діє при цьому зовсім безпланово, без жодної домовленості щодо змісту, часу послідовності дій, без елементарного розподілу обов'язків (функцій)?" [11], хоча законодавець не говорить про це. Тоді для переконливості додаємо ще один факт: при виявленні групи за попередньою змовою, що вчинила серію злочинів, вилучено письмовий план дій, розподілу ролей і схеми місць злочину, які були відомі співучасникам.
Наведене показує, що начебто у визначенні кількості суб'єктів при вчиненні злочинів групою за попередньою змовою і організованою групою ми отримаємо якісну ознаку відмежування цих двох груп, але при відсутності інших чітких особливих ознак, отримуємо таку абсурдну ситуацію, коли перша група за своєю суттю в стійкості, організованості нічим не відрізняється від другої, а що стосується суспільної небезпеки дій, то ще й перевищує другу. Проте, за
Loading...

 
 

Цікаве