WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кваліфікація злочинних діянь, що вчинюються організованими об’єднаннями - Реферат

Кваліфікація злочинних діянь, що вчинюються організованими об’єднаннями - Реферат

зрозумілим, за допомогою якого інструментарію можна правильно кваліфікувати дії за всіма цими різноманітними термінами і словосполученнями, а особливо за тими, що стосувалися створення і організації формування, групи і організованої групи тощо. За таких обставин виникало багато різноманітних неофіційних тлумачень, пояснень. Дуже багаточисельні й часто суперечливі були тлумачення тапояснення поняття організованої злочинності, які давалися кримінологами, що для них є справедливим. Організована злочинність - це соціальне явище, а не певний склад злочину. На жаль, як бачимо із наведеного, законодавець терміносполуку "організована злочинність" трансформував на "організовану групу" і ввів (також з незрозумілих причин) для характеристики кваліфікованої ознаки деяких злочинних діянь.
З прийняттям нового Кримінального кодексу України (КК) у ст. 27 Загальної частини залишається класичне визначення видів співучасників, щоправда, з деякими незначними змінами їх характеристик, але у ст. 28 встановлюється уже чотири форми злочинних груп: група осіб без попередньої змови (два і більше співвиконавців); група осіб (два і більше) за попередньою змовою; організована група осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання і злочинна організація - стійке ієрархічне об'єднання (три і більше членів), суб'єкти якої або її структурні частини діють за попередньою змовою.
Тут знову чітко прослідковується поділ, що стосується видів співучасників та двох форм спільного (групового) вчинення злочинів: просту та складну. Такий поділ є достатньо зрозумілим і логічно виваженим та відповідає вимогам практичної діяльності. Разом з тим, законодавець, зробивши поділ складної форми співучасті на три окремих види, або просто перейнявши його майже повністю із нового кримінально законодавства Російської Федерації [4], що само по собі не є чимось поганим, при цьому не врахував багатьох критичних зауважень спеціалістів у галузі права, у тому числі й російських, що стосуються даної новели [5], а також багатьох проблем практики діяльності вітчизняних правоохоронних органів та судів у застосуванні попередніх норм матеріального права, яке, як зазначалося, передбачало уже виокремленні види складної форми співучасті та було недосконалим.
У результаті чого знову маємо досить складні та лише оціночні характеристики різних форм складної співучасті, а це потягло продовження дискусій з цього питання, проблеми застосування норм права та штучне створення показників високого рівня організованої злочинності в державі за такою формою, але не за змістом.
Для розв'язання хитросплетіння названих проблем та усунення недоречностей законодавчої техніки, що стосується кваліфікації діянь злочинних об'єднань, необхідно вирішити питанням правового інституту, в рамках якого слід розглядати норми матеріального права, що регулюють суспільні відносини у сфері протидії організованим злочинним об'єднанням; виробити чіткі правові поняття і категорії для змістовної побудови матеріальних норм права, що мають визначати правову заборону відповідних діянь.
Із-за нечіткого формулювання і законодавчого закріплення складних форм співучасті тощо тривалий час точиться наукова дискусія аж до висунення припущень про те, що ці групові формування не належать до інституту співучасті [6]. Противники єдності цього інституту говорять в основному про відсутність співучасті при простій формі співвиконавства та багатофункціональну роль, яку відіграють певні співучасники при складних формах співучасті.
Але, як видно із викладеного, законодавець постійно розглядає всі форми вчинення злочину групою осіб, у тому числі організованою групою і злочинною організацією в рамках інституту співучасті. Це є логічним і достатньо теоретично обґрунтованим більшістю науковців [7]. При учинені злочину будь-якою групою осіб завжди має місце стрижень об'єднання - згода на вчинення злочину спільно, і це уже є самою важливою характеристикою співучасті, що і дає підстави говорити про інститут співучасті, а уже дальше мова йде про те, що вона може бути результатом як попередньої змови, так і без такої. Останню форму простої співучасті не можна спрощувати, адже за певних обставин вона стає не менш небезпечною, у порівняні зі складною формою об'єднання співучасників. Все в залежить від ступеня і форми згуртованості суб'єктів та їх характеристик, а також - способу дій та об'єкту посягання. Попередня змова обмежує групу до певної кількості учасників, а групи осіб без попередньої змови, навпаки, за певних умов можуть виникнути стихійно, ситуативно, але в результаті певних факторів впливу і якихось тимчасових конклюдентних дій, емоцій, психологічної єдності думок і мети збільшитися до великого натовпу, наслідки дій якого неважко передбачити. Такі групи можуть у десятки, сотні чи тисячі разів перевищувати ступінь небезпеки, у порівняні з групами, яких об'єднала попередня змова.
Не менш важливим для розгляду групового вчинення злочину в єдиному правовому інституті є і те, що всі співучасники будь-якої форми організації групи діють умисно і в міру можливості злагоджено навіть при простій формі співучасті, не говорячи уже про складні форму об'єднання. Про умисність дій прямо і правильно сказано у законі (ст. 26 КК). Кожний учасник, у тому числі наведеного нами натовпу, усвідомлює те, що він діє умисно і у складі саме такої групи. У процесі будь-якого ступеня діяння навіть до групи без попередньої змови можуть під впливом названих факторів приєднуватися й інші учасники, а злагодженість їх дій перерости певною мірою до розподілу ролей, що нічим суттєвим у цьому плані не відрізняється від групи за попередньою змовою. Можливість розподілу ролей при груповому учиненні злочину допускає і А. Козлов [8].
Дарма, що законодавець не приділяє таким масовим групам належної уваги і не розділяє вчинення злочину групою за ступенем небезпеки при визначенні особливих ознак учинення деякої категорії злочинів.
Дійсно, при складних формах співучасті деякі співучасники, наприклад організатор злочинної організації, про якого пише С. Єфремов, виконують різноманітні завдання: планування перспектив розвитку угруповання; створення умов для забезпечення зростання масштабів та результативності спільної злочинної діяльності; розширення і згуртованість його складу тощо. Він приходить до висновку, що такою ширшою діяльністю він нібито "… дистанціюється від підготовки та вчинення окремих злочинів…" і таким чином його не можна визначити за класичного організатора [9]. З цим не можна погодитися, адже слово "організатор" тлумачиться ширше як той, хто організовує, засновує, налагоджує
Loading...

 
 

Цікаве