WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кваліфікація злочинних діянь, що вчинюються організованими об’єднаннями - Реферат

Кваліфікація злочинних діянь, що вчинюються організованими об’єднаннями - Реферат


Реферат
на тему:
Кваліфікація злочинних діянь, що вчинюються організованими об'єднаннями
Організована злочинність є одним із чинників, що несе реальну загрозу національній безпеці України, оскільки вона протистоїть конституційному і суспільному ладу, проникає у владні інститути держави і, немов іржа, роз'їдає їх устої. За таких умов - мінімального ризику - в період низької ефективності діяльності законодавчої та виконавчої влад, а також правоохоронних органів та суду вона спрямовує свою діяльність на максимальне та швидке вилучення злочинних надприбутків. Саме таке збагачення суб'єктів організованої злочинності є її основною метою.
Тому демократичний розвиток самостійної України як європейської держави не можливий без здійснення нею ефективної політики у сфері протидії організованій злочинності. Але протидія цьому суспільному злу вимагає комплексного підходу й активної перебудови всіх відповідних складових системи держави і суспільства.
Належне правове забезпечення функціонування правоохоронних органів та судів на даному напрямі є основою їх ефективної діяльності як однієї зі складових державного механізму, на чому ми й зупинимося у нашому дослідженні.
Нині, на жаль, ми не можемо говорити про вирішальну роль права у цій діяльності, на що звертає увагу ряд вітчизняних правознавців, які займаються цією проблематикою (М. Бажанов, Н. Гуторова, С. Єфремов, А. Закалюк, М. Мельник, М. Панов, В. Сташис, М. Хавронюк) та зарубіжних (О. Андріанов, Р. Галіакбаров, В. Биков, А. Козлов).
Незважаючи на те, що організована злочинність є соціальним явищем, що визнає більшість науковців та практиків, вона отримала досить широку кримінологічну характеристику, але не відбулося чіткого законодавчого розмежування поняття цього явища і тих конкретних злочинних діянь, які вчинюються суб'єктами організованих об'єднань. Учинення злочинів згуртованими організованими об'єднаннями сьогодні розглядається як окремий вид співучасті у злочині (вчинення злочину організованою групою і злочинною організацією - п. 3 і п. 4 ст. 28 Кримінального кодексу України (далі - КК). Вони характеризуються досить невдалими і розмитими оціночними поняттями і ознаками, значна частина яких є характерною для звичайної групової злочинності. Законодавець не завжди дотримується одноманітності й точності визначень, простоти конструювання змісту норм і т. ін.
Одночасно слід констатувати, що, незважаючи на велику кількість проблемних питань правового забезпечення цієї діяльності, досі не вироблено єдиного наукового бачення шляхів їх вирішення, а тому вони потребують подальшого наукового дослідження.
Існування інституту співучасті є закономірним. Учинення злочинів двома та більше особами підвищує суспільну небезпеку таких діянь. Пройшовши значний етап розвитку, він є надзвичайно складним, із приводу чого і досі існують різні погляди правознавців на певні питання його законодавчого закріплення та практичної реалізації, особливо у складних формах співучасті. Не вдаючись до детального аналізу напрацювань з цього питання тому, що вони достатньо висвітлені в правовій літературі [1], слід відмітити найбільшу стабільність поглядів, які стосуються видів співучасників та двох форм спільного вчинення злочинів: простої та складної. Співучасниками злочину признаються організатор, виконавець, підбурювач та пособник. Проста форма співучасті має місце тоді, коли у вчиненні злочину брали участь два і більше лише співвиконавців без попередньої змови між собою. Складна форма співучасті передбачає попередню домовленість про вчинення злочину та розподіл ролей, які виконують певні види співучасників.
Але в різні періоди історії розвитку суспільства і ускладнення криміногенної ситуації завжди поставало питання щодо подальшого удосконалення складної форми співучасті, що стосується не тільки нашого часу. Ще наприкінці XIX - початку XX ст. відомий російський вчений А. Трайнін та інші автори запропонували розглядати такі особливі види складної форми співучасті, як організована група, ватага тощо [2]. Відповідні зміни були внесені й до кримінального законодавства Російської імперії, а пізніше - й до кримінальних кодексів радянських союзних соціалістичних республік, що утворилися після її розпаду.
У 1958 році були прийняті Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік [3], які передбачали (п. 2 ч. 1 ст. 34) учинення злочинів організованою групою. А тому в Кримінальному кодексі Української РСР 1960 року в п. 2 ч. 1 ст. 41 Загальної частини зазначалося, що вчинення злочину організованою групою є обставиною, що обтяжує вину її співучасників. Саме ж поняття організованої групи у законі не розкривалося. Проте, у Спеціальній частині кодексу законодавець встановлював кримінальну відповідавльність за учиненння зґвалтування (ст. 117), непокори (ст. 232) та ін. групою осіб, а також - розкрадання (стст. 81-83), крадіжки (ст. 140), грабіжу (ст. 141) та ін., кваліфікуючою ознакою яких було скоєння цих злочинів групою осіб за попереднім зговором. Окремо виділялися: створення організації, яка має за мету учинення особливо небезпечних державних злочинів (ст. 64); бандитизм (ст. 69), як організація озброєної банди; контрабанда (ст. 70), вчинена групою осіб, які організувалися для цього заняття; організація або керівництво групою, діяльність якої під приводом виконання релігійних обрядів або іншим приводом посягає на особистість і права громадян (ст. 209) - тобто йде мова уже про певну кваліфіковану організаційну злочинну структуру. Невдовзі Указом Президії Верховної Ради України від 27.06. 61 р. кодекс доповнено ст. 69-1 "Дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ", де встановлювалася відповідальність за тероризування засуджених у місцях позбавлення волі спеціально організованим злочинним угрупованням.
Через зростання в 80-ті - 90-ті роки минулого століття проблем у боротьбі зі злочинами, що вчинялися злочинними об'єднаннями, які почали називати "організованою злочинністю", у такий самий спосіб тривав процес реформування кримінального законодавства. Норми, що стосувалися умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, вимагательства, наркобізнесу, злочинів у сфері господарювання, були доповнені діяннями з такими кваліфікованими ознаками, як такі, що вчинені за попереднім зговором групою осіб і організованою групою. Також кодекс знову було доповнено окремою ст. 187-6, яка стосувалася діянь зі створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп.
Оскільки законодавець так і не дав нормативного визначення вищенаведених понять спільного вчинення злочинних дій, то не було
Loading...

 
 

Цікаве