WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми застосування антитерористичного законодавства України і шляхи його вдосконалення - Реферат

Проблеми застосування антитерористичного законодавства України і шляхи його вдосконалення - Реферат

визначити коло завдань і повноважень органів, які здійснюють боротьбу з тероризмом.
Водночас слід мати на увазі, що поняття "тероризм", "терористичні злочини" відсутні у кримінальному законі, однак "терористична діяльність", "терористичні злочини" і "терористичний акт" співвідносяться як загальне, особливе і одиничне. Вдається за доцільне, використовуючи ці поняття у кримінальному законі, надати їх визначення в Законі України "Про боротьбу з тероризмом" [9] з урахуванням наукових розробок відносно цієї проблематики.
Враховуючи те, що терористичного характеру можуть набути багато насильницьких діянь, немає сенсу при визначенні злочинів терористичної спрямованості давати перелік конкретних статей КК України, оскільки діяння, яке підпадає під ознаки однієї ж статті, залежно від наявності або відсутності чинника залякування населення, може мати або не мати терористичної спрямованості. Більш вдалим вбачається в Законі України "Про боротьбу з тероризмом" дати загальне поняття злочинів терористичної спрямованості, терористичних злочинів та тероризму. При цьому немає необхідності давати в Законі визначення конкретним видам тероризму - технологічному, міжнародному, військовому, ядерному, комп'ютерному, екологічному, біологічному, повітряному, морському, лісному тощо, бо їх досить багато і це має не законодавче, а кримінологічне значення.
Водночас слід усунути ті серйозні протиріччя, до яких призводить використання терміну "терористичний акт" при визначенні більш широких аспектів боротьби з тероризмом і в багатьох місцях розглядуваного Закону України.
Так, розділ ІІІ Закону -"Проведення антитерористичної операції" містить тільки одне поняття "терористичний акт", розділ ІV так і називається "Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом. Соціальна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту", в ст. 24 Закону ("Відповідальність організації за терористичну діяльність") зазначається: "Організація, відповідальна за учинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується".
Тим часом в інших статтях Закону присутня далеко не така ж термінологія, а саме:
Стаття 25. Відповідальність за сприяння терористичній діяльності
Керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадян, які сприяли терористичній діяльності, зокрема:
1) фінансували терористів, терористичні групи (терористичні організації);
2) надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терористичної спрямованості;
3) проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами:
фізичних осіб, які вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи злочини терористичної спрямованості…
юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму;
юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, що сприяють тероризму…
4) переховування осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;
5) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців, - несуть відповідальність згідно з законом.
Стаття 26. Засади міжнародного співробітництва у сфері боротьби з тероризмом
Україна відповідно до укладених нею міжнародних договорів співробітничає у галузі боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з міжнародним тероризмом.
Керуючись інтересами забезпечення безпеки особи, суспільства і держави, Україна переслідує на своїй території осіб, причетних до терористичної діяльності у тому числі у випадках, коли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості планувалися або були вчинені поза межами України, але завдають шкоди Україні, та в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України".
Звертаючи увагу на такі протиріччя в Законі, М.В. Семикін справедливо ставить такі питання: "При співставленні текстів статей 25 і 26 Закону з текстом розділів ІІІ, ІV та статті 24 одразу ж виникають питання: так що, виходить, антитерористичні операції проводяться тільки з метою припинення дій, передбачених ст. 258 КК? А якщо вчинюється інший злочин терористичної спрямованості (захоплення заручників, захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, напад на осіб чи установ, що мають міжнародний захист тощо), то антитерористична операція не проводиться? Якщо особа постраждала не від терористичного акту, а від іншого злочину терористичної спрямованості, то вона не має права на відшкодування шкоди? Якщо організація, відповідальна за вчинення не терористичного акту, а іншого злочину терористичної спрямованості, то вона не може бути визнана за рішенням суду терористичною? Для чого потрібні ці штучні обмеження? Чому при визначенні більш широких категорій використовується один вузький за змістом термін "терористичний акт", тоді як Закон все ж має назву "Про боротьбу з тероризмом", а не з терористичними актами?"" [5, с. 40].
Таким чином, терористична діяльність не може бути зведена до терористичних актів та дій, що їх супроводжують. Насправді, вона охоплює більш широке коло діянь, тому термін "терористичний акт" при визначенні терористичної діяльності в українському законодавстві не підходить. Найбільш вдалими тут вбачаються терміни "терористичні злочини" чи "злочини терористичної спрямованості".
У зв'язку з вищевикладеним пропонується викласти ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" у такій редакції:
"Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому застосуванні насильства чи погрози таким і спрямована на залякування населення з метою
Loading...

 
 

Цікаве