WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми застосування антитерористичного законодавства України і шляхи його вдосконалення - Реферат

Проблеми застосування антитерористичного законодавства України і шляхи його вдосконалення - Реферат


Реферат
на тему:
Проблеми застосування антитерористичного законодавства України і шляхи його вдосконалення
Протидія тероризму не може бути ефективною без якісного нормативно-правового забезпечення, особливо у кримінально-правовій галузі, оскільки в прийнятих останнім часом міжнародних конвенціях, присвячених проблемам боротьби з тероризмом, намітилася чітка тенденція до розширення сфери кримінально-правової заборони відносно будь-яких терористичних проявів і встановлення спеціальних складів злочинів в національних законодавствах. У зв'язку з цим після ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 р. був прийнятий Закон України від 21 вересня 2006 р. № 170 - V, яким постановлено частини четверту та п'яту статті 258 КК виключити і доповнити Кодекс статтями 2581 - 2584 КК [1]. Однак, ознайомлення з цими законодавчими актами показує, що вони не відповідають повною мірою ні Конвенції Ради Європи, ні іншим конвенціям, крім того, вони не тільки не усувають наявні раніше в антитерористичному законодавстві протиріччя, але й породили нові. Крім того, практично проігноровано положення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, яка була ратифікована Законом України від 12 вересня 2002 р. № 149 - IV [2], в якій йдеться про необхідність введення в кримінальне законодавство окремого складу злочину про фінансування тероризму.
У вказаних статтях КК України помилково використовується вузьке для українського законодавства поняття "терористичний акт", тоді як в Конвенції Ради Європи йдеться про запобігання тероризму, терористичній діяльності та терористичним злочинам. Так, в статті 5 Конвенції рекомендується встановити в національному законодавстві кримінальну відповідальність за публічне підбурювання до вчинення терористичного злочину, в статті 6 - за залучення до терористичної діяльності, в статті 7 - за навчання терористичній діяльності, в статті 9 - за супутні злочини [3].
У науковій літературі давно вже визнано, що терміном "терористичний акт" в українському законодавстві охоплюються лише ті дії, ознаки яких передбачено в диспозиції ст. 258 КК; що поняття "терористичний акт" є складовою частиною більш широкого поняття - "злочини терористичної спрямованості", яке, в свою чергу, охоплюється ще більш широким поняттям - "терористична діяльність", яке охоплює злочини терористичної спрямованості, так і сприяння таким діянням у будь-якому вигляді: створення терористичної групи чи терористичної організації; фінансування терористичної діяльності; підготовку терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму і т. ін. Ці поняття відповідають трьом рівням тероризму: 1) тероризм у вузькому розумінні (терористичний акт); 2) тероризм у широкому сенсі (злочини терористичної спрямованості); 3) тероризм у найбільш широкому розумінні (терористична діяльність) [4, с. 11-31; 5, с. 36-57; 6, с. 78-80].
Як бачимо, в Конвенції Ради Європи категорія "тероризм" вживається у самому широкому розумінні, тобто - як терористична діяльність. Водночас в Конвенції має місце поняття "терористичні злочини", і відповідно до положень Конвенції - це та ж терористична діяльність, яка лише криміналізована. Тобто, категорія "терористичні злочини" за своїм змістом є ширшими за категорію "злочини терористичної спрямованості", оскільки крім цих злочинів охоплює всі криміналізовані форми та види сприяння ним, але вужче за категорію "терористична діяльність", оскільки поки що не всі форми і види такої діяльності криміналізовані, й навряд чи таке взагалі можливо.
Використання ж в законодавчих новелах до Кримінального кодексу України вузького поняття "терористичний акт" породжує не тільки невідповідність їх міжнародним стандартам, але також проблеми і протиріччя в антитерористичному законодавстві взагалі й в кримінальному зокрема. Виходить, що всі нові статті КК України (2581 - 2584) "обслуговують" виключно ст. 258 КК. Але одразу ж виникає питання про те, а що ж робити у тих випадках, коли вказані у цих статтях дії будуть стосуватися вчинення інших терористичних злочинів? Це неминуче породить додаткові проблеми у кваліфікації злочинів цієї категорії.
Ці статті недосконалі також з позиції канонів кримінально-правової науки та законодавчої техніки. Так, в ст. 2581 КК встановлюється відповідальність за втягнення особи у вчинення терористичного акту, а в ст. 2584 КК - за вербування особи з метою вчинення терористичного акту, тобто, фактично за однакові дії передбачається відповідальність у різних статтях КК, що штучно породжує колізію норм. Крім того, у диспозиції ст. 2581 КК вказуються такі ознаки, як втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту. Однак, такі поняття як "примушування" й "втягнення" співвідносяться як частина і ціле, тому за наявності у тексті статті терміну "втягнення" термін "примушування" є зайвим, а, відповідно, зайвою є вказівка в тексті статті на способи примушування. Тому в ст. 2581 КК пропонуємо слова "втягнення особи у вчинення терористичного акту" замінити словами "втягнення особи у терористичну діяльність" чи "втягнення особи у терористичну дію", а інші слова вилучити. Водночас вважається за доцільне відповідальність за навчання терористичній діяльності передбачити також у ст. 2581 КК і вилучити з диспозиції ст. 2584 КК ознаки навчання особи з метою вчинення терористичного акту, бо втягнення і навчання за своєю суттю, за інтенсивністю впливу на особу є більш схожими між собою діями, аніж інше сприяння терористичному злочину взагалі чи терористичному акту зокрема. При цьому слід мати на увазі, що як за змістом Конвенції (ст. 6, 7), так й за змістом КК України (ст. 304) відповідальність за втягнення чи навчання повинне наступати не тільки тоді, коли втягнута особа може вчинити злочин, але й тоді, коли вона може вчинити певну некриміналізовану терористичну дію. У той же час слід підкреслити, що за ст. 2582 КК відповідальність повинна наступати лише за публічні заклики до криміналізованих форм терористичної діяльності, тобто - до терористичних злочинів.
Новелою не за змістом, а за формою можна назвати ст. 2583 КК, оскільки новизна тут полягає лише в тому, що в
Loading...

 
 

Цікаве