WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавство про захист свідків та потерпілих від організованих злочинних посягань (порівняльний аналіз) - Реферат

Законодавство про захист свідків та потерпілих від організованих злочинних посягань (порівняльний аналіз) - Реферат


Реферат
на тему:
Законодавство про захист свідків та потерпілих від організованих злочинних посягань (порівняльний аналіз)
Широкомасштабні процеси реформування, що відбуваються в пострадянських країнах, супроводжуються певними негативними явищами, одне з перших місць серед яких посідає злочинність та її організовані прояви [1, с. 4].
Сучасна злочинність стала більш професійною та організованою [2, с. 161], відбулися кількісні, а головне - якісні зміни злочинності [3, с. 5; 4, с. 21; 5, с. 25]. Поширеними стали випадки впливу на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
Суттєво важливим компонентом ефективного розкриття і розслідування злочинів та покарання злочинців є готовність жертв злочинів допомагати в розслідуванні злочинів. Як показали проведені Н.С. Карповим дослідження, сьогодні ні в Україні, ні в багатьох інших державах жертви не готові допомагати правоохоронним органам. Так, стосовно 47,9 % опитаного населення України, або їх рідних було вчинено злочини і 32,9 % з них не зверталися з цього приводу до правоохоронних органів. Аналогічна ситуація склалася і в Росії - 45,3 і 33,4 %; у Республіці Молдова - 44,7 та 31,2 %; у Республіці Білорусь - 45,3 та 29,2 % відповідно. Крім того, 41,5 % опитаного населення України якщо їм стане відомо про вчинення злочину та осіб, які його вчинили, за власною ініціативою до правоохоронних органів про це не повідомить. Так само вчинить 51,7 % опитаного населення Росії, 67,1 % - Республіки Молдова, 50,3 % - Республіки Білорусь [5, с. 215, 218]. За оцінками спеціалістів у Росії, щорічно свідками злочинів стають приблизно 10 млн. людей. Із цієї кількості близько чверті зазнають погроз та насилля, через що вони змінюють показання [6, с. 167]. Ці дані підтверджує проведене Н.С. Карповим проведене дослідження, згідно з яким відносно 28,9, 27,3, 28,6 та 33 % осіб, які брали участь у розслідуванні, відповідно в Україні, Росії, Республіці Молдова, Республіці Білорусь здійснювався вплив з метою зміни показань, відмови від дачі показань і т. ін. [7, с. 38]. За даними вибіркового соціологічного дослідження, злочинний вплив на свідків та потерпілих, на думку працівників правосуддя, здійснювався під час розслідування у кожній другій кримінальній справі (23 % опитаних), у кожній кримінальній справі (12 %) виявляється ж незначна частина. Майже половина опитаних працівників не фіксують (46 %) у матеріалах кримінальної справи факти антисуспільного впливу на свідків та потерпілих [8, с. 167].
Таким чином, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства набуває нині першочергового значення [8, с. 167] та активно вивчається науковцями на теренах Співдружності Незалежних Держав. Сьогодні в Україні це питання досліджують М.Ю. Азаров, В.П. Бахін, В. Боров, Л.В. Брусніцин, В.С. Зеленецький, Н.С. Карпов, М.В. Курків, О.В. Усенко, у Російській Федерації - А. Антошина, Л.В. Брусніцин, А.Ю. Єпіхін, Т.Н. Москалькова, В.В. Трухачьов, у Республіці Білорусь - П.В. Митник, Л.І. Родзевич. На необхідність дослідження цієї проблеми в Республіці Казахстан звертали увагу В.І. Андрєєв, А.Н. Ахпанов, С.М. Жалибін, М.Ч. Когамов, Б.М. Нургалієв, Б.Х. Толеубекова.
Як правильно зауважив Л.В. Головко, важливе значення будь-якої реформи виявляється не тоді, коли вона отримує нормативне закріплення, а в той момент, коли правову норму вдається реалізувати як окремого громадянина, так і в інтересах суспільства загалом. Замінити одні закони іншими - не означає лише здійснити реформу.., знайти реальне право - ось завдання юриста [9, с.126]. На нашу думку, перші кроки правової реформи - її нормативне закріплення - як міцний фундамент повинно тримати її реалізацію. Тому вважаємо за необхідне порівняти та визначити прогалини й досягнення законодавчого закріплення захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Така спроба була здійснена Н. Пелипенко [10], однак наше дослідження триватиме дещо в іншому аспекті.
Пострадянські держави почали формувати законодавство про захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, з початку 90-х років минулого століття. Початок прийняття законодавства про захист свідків та потерпілих поклала Україна прийняттям 23 грудня 1993 року Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (далі - Закон) [11]. 28 січня 19989 року Закон "Про державний захист потерпілих, свідків та інших осіб, які сприяють кримінальному процесу" № 1458-ХІІІ був прийнятий у республіці Молдова. 5 липня 2000 року прийнято Закон Республіки Казахстан "Про державний захист осіб, які беруть участь у кримінальному процесі" № 72-2 [12]. 20 серпня 2004 року в Російській Федерації було прийнятий Закон "Про державний захист потерпілих, свідків та інших учасників кримінального судочинства" № 119-ФЗ [13]. У Республіці Білорусь спеціальний закон про захист свідків та потерпілих відсутній, а 13 грудня 1999 року прийнято лише Закон "Про державний захист суддів, посадових осіб правоохоронних та контролюючих органів" [14].
Збіглий аналіз лише назв законів показав наступне: Російська Федерація, Республіка Молдова, Республіка Казахстан та Республіка Білорусь передбачають "захист" осіб, і лише Закон передбачає "забезпечення безпеки".
Згідно зі статтями 1 та 5 Закону Республіки Казахстан "Про державний захист осіб, які беруть участь у кримінальному процесі" та ст. 1 Закону Республіки Білорусь "Про державний захист суддів, посадових осіб правоохоронних та контролюючих органів", захист складається із заходів безпеки, правого та соціального захисту (матеріальна компенсація у випадку загибелі (смерті), спричинення їм тілесних ушкоджень або іншої шкоди здоров'ю, знищення або пошкодження їх майна). Відповідно до статті 1 Закону Російської Федерації "Про державний захист потерпілих, свідків та інших учасників кримінального судочинства" захист передбачає заходи безпеки та соціальної підтримки (одноразова допомога, пенсія, відшкодування майнової шкоди). Згідно зі статті 16 Закону Республіки Молдова "Про державний захист потерпілих, свідків та інших осіб, які сприяють кримінальному процесу", до заходів державного захисту також належить соціальний захист (обов'язкове державне страхування за рахунок коштів державного бюджету, одноразова допомога, пенсія, відшкодування матеріальних збитків).
Таким чином, українське законодавство суттєво порушує норми міжнародного права та обмежує засоби захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, зокрема, свідків і потерпілих. Поняття "безпека", "забезпечення безпеки" вужчі, ніж поняття "захист", який включає і заходи соціального захисту.
З метою усунення вищезазначених прогалин, на нашу думку, необхідно доповнити Закон відповідними статтями та нормами, що гарантують соціальний захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, з подальшим внесенням змін і доповнень КПК України та інших нормативно-правових актів. Як зауважує Д.П. Чекулаєв, метою забезпечення безпеки є не тільки захист їх фізичноїнедоторканості, але і створення умова для активної участі в процесі [15, с. 146] однією з таких умов є соціальний захист осіб.
Статтею 2 Закон "Особи, які мають право на забезпечення безпеки" та ч. 2 ст. 52-1 КПК України "Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" такими особами визначені потерпілі, свідки, члени їх сімей та близькі родичі, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій стосовно них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства. Аналогічна норма передбачена ст. 3 Закону Республіки Казахстан.
Невизначеним є питання кола осіб, які входять до поняття "члени сім'ї" та "близькі родичі". Згідно з п. 11 ст. 32 КПК України "Роз'яснення значення термінів Кодексу" до близьких родичів належать: батьки, дружина (у значенні - один з подружжя),
Loading...

 
 

Цікаве