WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Визначення поняття “жертва-посередник” при вчиненні актів тероризму - Реферат

Визначення поняття “жертва-посередник” при вчиненні актів тероризму - Реферат

жертв", який до речі і використав законодавець із власним доданням пробілу між двома словами.
Слід визнати, що глобалізація тероризму, його підвищена небезпечність зумовлені почасти випадковим вибором об'єкта безпосереднього впливу терористів. Проте випадковість ця має сприйматися адекватно, оскільки вона співвідноситься із іншою важливою категорією: символічність. Символічність жертв повністю сполучається із їх випадковістю. Масштабність тероризму на пряму пов'язані із низькою імовірністю його уразливості, а також високою ефективністю впливу на об'єкт злочину. Це досягається за рахунок наявності складного механізму тероризму: безпосередні жертви терористичної діяльності відділені як від організаторів терористичної діяльності, так і від безпосередніх об'єктів впливу. Саме це створює нових непересічних можливостей до терористів, оскільки безпосередні об'єкти завжди будуть менш захищені, а отже більш уразливі, ніж родові.
Зміст основної дискусії полягає у тому, щоб обрати коректний і водночас точний юридичний термін щодо визначення цього факту розриву між жертвами від актів тероризму і безпосередніми об'єктами впливу. Абсолютна захищеність представників органів державної влади, за наявності причин та умов, а також інших детермінант для здійснення терористичної діяльності, породжують незахищеність пересічних громадян, відтак і зумовлюють раптовість вибору безпосередньої жертви.
Утім, ретельний аналіз вище згаданої статті В. Антипенка, уможливлює дійти висновку, що логічного обґрунтування даного терміну у ній не міститься, оскільки найбільш прийнятне для розуміння аргументації положення стосується того, що дані жертви є раптовими, не причетними до конфлікту. Утім, напевно при виробленні або внесенні пропозиції щодо саме правового закріплення даного поняття у кримінальному законодавстві доцільно оперувати також не лише власним практичним досвідом, який безперечно відіграє вагому роль, а й здійснювати наукову дискусію, аналізуючи наукові джерела і спираючись на думки попередників, котрі тим чи іншим чином робили спроби щодо вирішення даного питання. Цього у статті В.Ф. Антипенка ми не знайдемо, адже у ній взагалі відсутній перелік використаних джерел.
Відтак, навряд чи даний погляд можна сприймати як науково обґрунтований, вірогідний і всебічний, тобто такий який має відповідати критеріям об'єктивної істини в науці.
Утім абсолютно очевидним і таким, що заслуговує на нашу підтримку, є спроба щодо постановки проблеми щодо необхідності розгляду даного питання, визначення даного поняття і закріплення і дефініції тероризму. Більше того, схвальною є думка В. Антипенка, що у кримінальному законі доцільно закріпити відповідну ознаку, що змусить суспільство і фахівців приділити увагу витокам тероризму, його причинам та умовами, а також відшукати з-поміж цілої низки інших, кримінологічні шляхи розв'язання даної проблеми [18]. Однією з ознак даної категорії людей є те, що терористи націлені на досягнення ефекту залякування. Вони не можуть лише свідомо допускати або передбачати настання загибелі осіб, не причетних до їхньої діяльності - це може бути лише прямий умисел.
Отже, опорним моментом нашого бачення сутності даної проблеми, котре закладає фундамент для розв'язання поставленого у даній статті завдання, є те, що при тероризмі безпосередні жертви виступають де-факто жертвою-посередником між безпосередньо терористами та тими особами, на яких вони фактично чинять вплив.
Чому нами пропонується саме такий термін:
1) відмінна риса тероризму - безпосередні жертви де-юре виступають поза конфліктом терористів та безпосередніх суб'єктів впливу.
2) де-факто, без цих жертв тероризм існувати не може, тому вони є обов'язковим компонентом, і виступають фактично посередниками на яких чиниться вплив терористами, і через яких - на органи державної влади.
Посередник взагалі - це особа, за участі якої щось відбувається. Вона не є зацікавленою і не представляє інтереси жодної зі сторін, за нашого випадку конфлікту. Відтак, фактично ці жертви виступають, поза їхнім бажанням обов'язковим посередником. Можна тут навіть вжити у порядку дискусії термін "ексцес посередника", оскільки посередник сам по собі має бути, втім він про це не знає, тобто це виходить за межі його усвідомлення власної ролі у тероризмі.
У науковій літературі ще й досі не визначилися щодо терміну, яким можна було б найбільш точно позначити дану категорію осіб
Так, окрім згаданого вище В.Ф. Антипенка, спроба визначення даного терміну робиться і в Шанхайській конвенції про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом від 15.06.01, де взагалі вживається загальний вираз "цивільна особа, що не бере активну участь у військових діях в ситуації збройного конфлікту" [19]. Також у науковій літературі можна зустріти такі терміни, як "треті особи" [20], "невійськові цілі" [21].
Незважаючи на строкатість підходів до означення певним прийнятним для міжнародного співтовариства, а також національної правозастосовчої практики терміном даної категорії осіб, можна переконливо стверджувати: наявність жертв-посередників, що не беруть безпосередньої участі у терористичному конфлікті, є відмінною рисою тероризму.
На наш погляд, на розгляд і дискусію наукового товариства виноситься позиція, відповідно до якої терміном, який би адекватно позначав безпосередні жертви, вибір яких виступає почасти раптовим, втім вони є символічними і віддаленими як від самих терористів, так і від об'єктів безпосереднього впливу, може бути жертва-посередник - особа, поза волею якої але за її обов'язкової участі відбувається терористична діяльність.
Список використаних джерел
1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред.. колегія: В.Б.Авер'янов (голова). - К.: Вид. "Юрид. думка", 2004. - С. 415.
2. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Н.Р. Нижник, В.Б. Авер'янов, І.А. Грицяк та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 487 с.
3. Державне управління: теорія і практика / В.Б. Авер'янов, В.В. Цвєтков, В.М.Шаповал та ін.; За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.
4. Аверьянов В.Б. Организация аппарата государственного управления (структурно- функциональный аспект). - К.: Наук. думка, 1995.
5. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Ін-Юре, 2002. - 668 с.
6. Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом; международно-правовые подходы. - К.: НБУВ; Юнона-М, 2002. - 723 с.
7. Антипенко В.Ф. Современный терроризм: состояние и возможности его упреждения (криминологическое исследование). - К., 1998. - 191 с.
8. Антипенко В.Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правовахарактеристика, К.: НБУВ, 1999. - 60 c.
9. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования (уголовно-правовое исследование). - М.: NOTA BENE, 2000. - 320 с.
10. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование. - СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2002. - 291 с.
11. Емельянов В.П. Терроризм - как явление и как состав преступления. - Х.: Право, 1999. -272 с.

 
 

Цікаве

Загрузка...