WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Визначення поняття “жертва-посередник” при вчиненні актів тероризму - Реферат

Визначення поняття “жертва-посередник” при вчиненні актів тероризму - Реферат


Реферат
на тему:
Визначення поняття "жертва-посередник" при вчиненні актів тероризму
Неефективність міжнародно-правової бази боротьби з тероризмом зумовлена не лише низькою ефективністю внутрішньої законодавчої системи у даному питанні, а також невизначеністю базових понять. Саме це утруднює міжнародне співробітництво у сфері боротьби з тероризмом. Одним з важливих питань щодо окреслення підходів до визначення поняття міжнародного тероризму є визначення чітких ознак даного явища. Однією з них виступає наявність чіткого відриву між безпосередніми потерпілими від злочину і об'єктами впливу. У сучасній науковій літературі замало уваги приділено саме підходам до формування терміну, яким би можну було аргументовано позначити дану категорію осіб.
Актуальність написання даної статті полягає у недостатньому вивченні підходів до формування терміну, яким би можна було позначити безпосередніх жертв тероризму, не пов'язаних ані з терористами, ані з об'єктами їхнього впливу.
Мета статті полягає у запропонуванні авторського бачення назви даного терміну, а також в аргументації даної позиції.
Чітке визначення ключових понять у сфері боротьби з тероризмом, а також окреслення його ознак сприятиме виробленню і консенсуальному сприйняттю поняття міжнародного тероризму в цілому.
Сучасний характер тероризму, збільшення його масштабів, а також усе більше утягнення до терористичної діяльності представників етнічних та релігійних груп викликає велике занепокоєння. У ситуації, що склалася, теоретичні роботи стосовно розгляду тероризму мають змінити свій акцент дещо в бік адміністративно-правової науки, оскільки переважною частиною повноважень у даній сфері наділені саме державні органи, і останні, відповідно до сучасної парадигми вітчизняного адміністративного права, надають сервісні послуги населенню із забезпечення їхньої безпеки [1-5]. Відтак, однобічна спрямованість наукових розвідок тероризму є сама по собі не досить коректною, з огляду на характер як самого тероризму, так і змісту антитерористичної діяльності.
Поряд з цим слід визнати, що тероризм, є досить складним явищем. В Україні різні аспекти у різні часи досліджували В. Антипенко, В. Ємельянов, В. Крутов, В. Ліпкан та інші [6-15].
Зазвичай, існує три основні підходи до спроб прояснити розуміння тероризму. Перша позиція полягає у тому, щоб все ж таки дійти згоди та законодавчо закріпити дефініцію тероризму. Інша позиція полягає у тому, що будь-яка дефініція тероризму не зможе в повній мірі описати даний феномен, а отже не буде повною, об'єктивною і вірогідною. Представники третьої позиції взагалі вважають, що тероризм сам по собі існує лише в якості соціально-політичного явища, тому його юридична інтерпретація вважається тривіальною, поряд з цим пропонується уводити до певних складів злочинів такі ознаки, як "терористичні", відповідно визнаючи їх обтяжуючими.
Оскільки мета нашої статті полягає в іншому, залишимо поза увагою дискусії щодо кожної позиції, водночас зазначимо, що власно дотримуємося першої позиції, яка, до речі, репрезентована і в українському законодавстві. Зокрема, у ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" [16]. А отже, вважаючи за необхідне юридично визначити поняття тероризму, а не лише терористичного акту, терористичної діяльності, доцільно правильно підійти до формування його сутнісних, тобто атрибутивних ознак, які саме і описують дане явище. Однією з таких ознак є наявність жертв, котрі не мають жодного безпосереднього відношення ані до терористів, ані до суб'єктів щодо яких терористи чи то висувають певні вимоги чи то прагнуть вплинути на прийняття ними бажаних для терористів рішень.
Аналізуючи наукову літературу, а також чинне законодавство, ми дійшли висновку, що дане питання не є узгодженим. І попри те, що на практиці усім зрозуміло, про що йдеться по суті, юридично можна спостерігати повну відсутність згоди серед науковців терорологів щодо визначення поняття даної категорії осіб, та точного опису даної атрибутивної ознаки.
Так, у ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей (виділено мною - В.М.) або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.
Аналогічним за даною конструктивною ознакою є позиція В.Ф. Антипенка, який визначає тероризм як застосування насильства для впливу шляхом залякування на недоторканість національних та наднаціональних інститутів, яке призвело до невинних жертв (виділено мною - В.М.), або настання суспільно-небезпечних наслідків, або таке, що утворює загрозу їх настання [8].
На наш погляд, можна підтримати позицію В. Ліпкана, який зауважив, що взагалі немає винних жертв. Більше того, навіть якщо і йтиметься про не винуватих жертв, то знову ж таки винуватість відповідно до Конституції є презумпцією. А отже, будь-яка особа, яка не перебуває в місцях позбавлення волі (тобто є такою, що визнана винуватою і щодо якої обрав законної сили обвинувальний вирок суду), є не винуватою. Проте, В. Ліпкан обмежується лише критикою, не прояснюючи ситуацію і не пропонуючи власного бачення щодо розв'язання даної наукової проблеми [15].
Цікавим є те, що цю терміносполуку "невинні жертви" використовують у своїх різноманітних варіантах дефініцій і деякі інші автори, утім, знову ж таки без аргументації і пояснення [17]. Імовірно, що за задумом авторів криється бажання продемонструвати, що жертвою від актів тероризму може бути будь-яка людина, яка не є причетною ні до терористів, ні до людей, від яких терористи будуть вимагати виконання або утримання від виконання певних дій. Адже відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на те, що місцем перебування винних у вчиненні злочину осіб є місця позбавлення волі, імовірно припустити, що будь-який вибух, вчинений не у цих місцях спричинить "невинуваті жертви". Таким чином, термін "невинуваті жертви" також не несе ніякого змістовного навантаження і взагалі є абсурдним. Більше того, не зрозумілим, чому український законодавець написав "не винні" у два слова.
У цьому плані, для більше детального розгляду даного поняття, ми вирішили звернутися безпосередньо до статті В. Антипенка "Визначення поняття "безвинні жертви" у складі тероризму: актуальна проблема", в якій, як ми думали, зможемо знайти наукові аргументи щодо назви і формування аналізованого нами терміну.
Отже, на думку В.Ф. Антипенка на відміну від таких термінів, як "загибель людей", "людські жертви", "матеріальні збитки, руйнації", саме поняття "безвинні жертви" і надає тероризму змісту занадто небезпечного ікатастрофогенного злочину [18]. Одразу відзначимо, що позиція щодо вживання терміну "безвинні жертви" була репрезентована ще у 2001 році, згодом даний дослідник змінив її, і запропонував науковому товариству термін "невинних
Loading...

 
 

Цікаве