WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Взаємодія органів міліції та органів фінансового контролю у протидії зловживанням і корупційним явищам у сфері державних закупівель - Реферат

Взаємодія органів міліції та органів фінансового контролю у протидії зловживанням і корупційним явищам у сфері державних закупівель - Реферат

адміністративним стягненням, адже навіть звільнення з посади таких керівників чинне законодавство не дозволяє, так як це можливо лише за умови кримінально-правового провадження і рішення суду.
Ще одним дієвим інструментом контролю та запобігання порушенням у сфері закупівель є механізм досудового розгляду скарг учасників процедур міжвідомчою Комісією, до складу якої входять представники від Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби України, Державного казначейства України, Антимонопольного комітету України, Міністерства економіки України, профільного Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання регулювання ринку державних закупівель, Тендерної палати України. За результатами їх розгляду Комісія приймає відповідні рішення: про повне або часткове задоволення скарги, чим зобов'язує порушника усунути виявлені порушення відповідно до чинного законодавства; скасування незаконного рішення замовника; відміну процедури закупівлі; вчинення замовником інших дій, у тому числі пов'язаних з розробкою тендерної документації, оцінкою тендерних пропозицій, або приймає рішення про визнання скарги незадоволеною чи залишення її без розгляду. А у разі виявлення під час розгляду та аналізу документів і матеріалів щодо здійснення державних закупівель ознак злочину Комісія має право передавати такі документи та матеріали до правоохоронних органів. Проте, на нашу думку, все ж таки в даному випадку для уникнення зловживань з боку Комісії необхідно її зазначене право замінити на обов'язок.
Вказаний механізм є певним заходом впливу за порушення законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, але стосується він виключно юридичних осіб.
Разом з тим, як свідчать наведені вище порушення порядку закупівлі, основною причиною їх виникнення є неправомірні рішення конкретних посадових і службових осіб.
Насправді, і сам чинний Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", і заходи зі здійснення поточного контролю силами ревізорів та працівників спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг дають право говорити про існування різного роду корупційних схем у сфері закупівель за державні кошти. Метою Закону є, поряд з іншим, запобігання корупції у сфері закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Склад процедур, передбачених Законом при закупівлях за державні кошти, та спеціальні обмеження для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, передбачених Законом України "Про боротьбу з корупцією", вказують на те, що найімовірнішим проявом корупційних діянь у цій сфері може бути сприяння посадовими особами, розпорядника державних коштів не зовсім законній підприємницькій діяльності фізичних і юридичних осіб - постачальників товарів, робіт і послуг [4; 11].
Спокуса надати перевагу конкретному (запланованому) учаснику закупівель може виникнути при реалізації навіть, так званих, конкурентних процедур, наприклад, процедури попередньої кваліфікації учасників, за результатами якої замовник здійснює відбір претендентів для подальшої участі у процедурі закупівлі за багатьма критеріями, які він може встановити самостійно. Така ж сама ситуація можлива при проведенні торгів з обмеженою кількістю учасників, коли очікувана вартість товарів, робіт і послуг нижче 200 тис. євро, і ці процедури не потребують погодження з уповноваженим органом.
Як вірно зазначає П.Т. Хукаленко, "межі поля для корупційних діянь розсуваються, якщо "діри" у законі накладаються на низький рівень поточного контролю у процесі закупівель за державні кошти та слабку увагу органів, які ведуть боротьбу з корупцією, на ігнорування матеріалів КРУ, в яких зафіксовано порушення у сфері державних закупівель" [12].
Досить часто в практичній діяльності зустрічаємо нарікання з боку фахівців контролюючих органів, у більшості випадків - органів ДКРС, на недостатнє реагування органів дізнання і досудового слідства міліції (ДСБЕЗ, ГУБОЗ) на матеріали перевірок у сфері державних закупівель, що містять, на погляд ревізорів, ознаки корупційних діянь посадових осіб, розпорядників бюджетних коштів.
Однак, на нашу думку, важко погодитись з більшістю таких зауважень, оскільки отримання, перевірка та реалізація інформації щодо корупційних діянь у досліджуваній сфері має низку специфічних особливостей, зокрема до деяких з них належать:
- доведення корупційності діянь розпорядників бюджетних коштів, в тому числі при проведенні тендерних процедур обов'язково передбачає проведення оперативно-розшукової роботи органами міліції;
- розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних із корупцією, дуже утруднюється тим, що корупційні прояви у більшості випадках носять латентний характер;
- норми діючого на сьогодні антикорупційного законодавства настільки неоднозначні, що виявлене одне й те саме діяння з ознаками корупції фахівцями можуть кваліфікуватися і як адміністративний проступок і як кримінально-карний злочин. Це є однією з причин коли Закон України "Про боротьбу з корупцією" не спрацьовує і не виправдовує очікуваних результатів;
- невизначеність кола суб'єктів корупційних правопорушень, які підпадають під юрисдикцію вказаного Закону. Це, в свою чергу, негативно позначається на ефективності спільної діяльності правоохоронних і контролюючих органів у протидії вказаному явищу. Сьогодення вказує на необхідність в найкоротші терміни переглянути, в першу чергу, систему таких суб'єктів-правопорушників. На нашу думку, в цілому, можна погодитися з переліком суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення, який запропонований в проектах Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 11.09.2006 № 2113 та від 20.11.2006 № 2113-д, з урахуванням деяких рекомендацій Головного науково-експертного управління та наших зауважень. Зокрема, до суб'єктів відповідальності варто віднести наступні категорії посад:
1) службові особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, а саме: Голова Верховної Ради України та його заступники, Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
- державні службовці;
-посадові особи органів місцевого самоврядування;
- службові та посадові особи Збройних сил України та інших військових формувань;
- судді Конституційного Суду України, професійні судді, народні засідателі та присяжні;
- посадові особи правоохоронних органів;
- посадові та службові особи інших державних органів;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, а саме:
- посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
- члени окружних та дільничних
Loading...

 
 

Цікаве