WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вдосконалення нормативно-правової регламентації слідчих дій – перспективний напрям у захисті особистих і публічних інтересів в ході протидії організов - Реферат

Вдосконалення нормативно-правової регламентації слідчих дій – перспективний напрям у захисті особистих і публічних інтересів в ході протидії організов - Реферат

визначається з урахуванням запобігання провокування особи до вчинення злочину.
У § 110а. (Прихований дізнавач), § 110b. (Згода прокуратури, судді; збереження ідентичності і таємниці) КПК ФРН регламентована діяльність співробітників поліції, які здійснюють розслідування злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків, зброї, підроблених грошей або знаків оплати, злочинів проти державної безпеки, злочинів, що вчинені у вигляді промислу, або членом банди, - з використанням наданої їм на тривалий час зміненої ідентичності (легенди). На створення або підтримання вказаної легенди вони також можуть вступати у правовідносини, користуватись спеціально виготовленими для цієї мети відповідними документами. Для використання прихованого дізнавача потрібно отримати згоду прокурора, а дії прихованого дізнавача, пов'язані із обмеженням основних прав осіб потребують згоди судді. Заслуговує на увагу системна процесуальна регламентация діяльності прихованого дізнавача у КПК ФРН, на відміну від того, як це зроблено у ст. 13 (Використання негласних співробітників) в Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".
Ідентичність прихованого дізнавача може зберігатись в таємниці і після його участі в розслідуванні, особливо у тих випадках, коли є підстави вважати, що розкриття ідентичності створить загрозу життю, здоров'ю або свободі прихованого дізнавача чи іншої особи, абопоставить під сумнів можливість подальшого використання прихованого дізнавача.
Заслуговують також на увагу й передбачений КПК ФРН (§ 98а.) розшук підозрюваного, в ході якого відбувається обмеження конфіденційного характеру (приватності) персональних даних. Зокрема, це стосується отримання і дослідження персональних відомостей про осіб, що відповідають окремим перевірочним ознакам, і вірогідно вказують на особу злочинця. Пошук за розпорядженням судді досудового слідства відбувається шляхом співставлення будь-якими суб'єктами, що за родом своєї діяльності формують чи використовують інформаційні бази даних, машинним способом певного інформаційного масиву. Також використовується машинне співставлення персональних відомостей одного кримінального провадження з іншими, що збережені з метою кримінального переслідування чи виконання покарання, або попередження небезпеки (§ 98с.).
Також позитивно слід оцінити процесуальний характер і більш докладну за змістом регламентацію у КПК ФРН контролю над засобами телекомунікації, ніж передбачену у ст. 15 (Використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю) Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", або у ст.ст. 187, 187-1 КПК України. Зокрема, у КПК ФРН (§ 100а., § 100g., § 100h., § 100і. і т. ін.) врегульовані підстави і порядок контроля над засобами телекомунікації, отримання слідством (за дозволом судді досудового слідства) від органів, що надають телекомунікаційні послуги, довідок про відомості стосовно телекомунікаційних з'єднань, а саме: коди доступу, номери карточок, коди місця знаходження, а також телефонні номери чи сигнали розпізнання апаратів, з яких чи на які здійснюються дзвінки, або кінцевого пристрою; початок і завершення з'єднаня з визначенням дати і часу; вид телекомунікаційної послуги, що використана клієнтом; кінцеві точки стаціонарних з'єднань, їх початок и завершення із зазначенням дати і часу; місце знаходження активованого мобільного телефонного апарату тощо. Може бути віддане розпорядження про надання вказаної довідки і стосовно майбутніх телекомунікаційних з'єднань. В розпорядженні мають бути зазначені ім'я та адреса особи, якої воно стосується, а також номер або інший вид розпізнання її телекомунікаційного апарату. У випадку розслідування тяжкого злочину достатнім вважається певне просторове або часове визначення засобу телекомунікації, про який має бути надана довідка.
Правило допустимості стосовно отримання зазначених довідок конкретизовано таким чином, що недопустимою вважається вимога про надання довідки про телекомунікаційні з'єднання, що встановлюються особою, яка має право на відмову від надання показань, або встановлюються з такою особою.
Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що існуюча концепція слідчих дій у вітчизняному кримінальному процесі не повною мірою дозволяє органам досудового розслідування вирішувати завдання кримінального судочинства, зокрема, що стосується надійного захисту особистих і публічних інтересів в ході протидії організованій злочинній діяльності. Розроблення їх нової концепції і вдосконалення нормативно-правової регламентації має стати новим і актуальним напрямом не тільки криміналістичної тактики і методики, а й науки кримінального процесу. У цьому питанні заслуговують на критичне вивчення різновиди і нормативно-правова регламентація слідчих дій у кримінально-процесуальному законодавстві інших країн, що мають давні традиції розбудови демократичної та правової держави, з метою рецепції позитивного іноземного досвіду.
Список використаних джерел
1. Костін М.І. Окремі аспекти подолання протидії розслідуванню легалізації злочинних доходів на етапі закінчення досудового слідства // Науково-практичний журнал "Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)". - 2005. - № 11. - С. 148 - 156.
2. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова (Общая часть). - № 122-XV от 14.03.2003. - Мониторул Офичиал ал Р.Молдова, № 104-110/447 от 07.06.2003.
3. Костін М. Доказування і сучасна модель кримінального судочинства // Економіка, фінанси, право. - 2003. - № 4. - С. 36 - 39; Костін М. Поняття "доказування" у кримінальному процесі України // Право України. - 2004. - № 1. - С. 143 - 147.
4. Закон про ухвалення, затвердження та набуття чинності Кримінально-процесуального кодексу Литовської Республіки. - 14.03.2002. - Nr. IX-785.
5. Гмирко В. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація: Конспект проблемної лекції. - Дніпропетровськ, 2002. - С. 9-14; Гевко В. Проблеми визначення поняття доказів та їх процесуальних джерел // Право України. - 2005. - № 10. - С. 92-95.
6. Бентам І. О судебныхъ доказательствахъ: Переведенъ съ французскаго И. Гороновичемъ. - К., 1876. - С. 13; Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе. - М., 1955. - С. 260-282.
7. Костін М. Щодо реалізації принципу з'ясування істини у кримінальному судочинстві // Право України. - 2004. - № 7. - С. 48 - 50.
Loading...

 
 

Цікаве