WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Боротьба з корупцією в органах державної влади й управління - Реферат

Боротьба з корупцією в органах державної влади й управління - Реферат

набрали чинності до затвердження вищестоящою інстанцією, або заіншою підставою;
- незаконної відмови прийняти апеляційну чи касаційну скаргу за формальними ознаками;
- порушення строків розгляду, невиправдане затягування розгляду шляхом винесення безпідставних ухвал про залишення справи без руху і без розгляду, перенесення слухання справи на іншу дату [5, с. 22].
Вищезазначені ознаки корупційної поведінки, на наше глибоке переконання, мають місце не лише у судовій сфері. Майже така ж ситуація склалася і в інших галузях діяльності держави.
"Лікувати від корупційної хвороби" зараз потрібно вже не тільки владу, але й само суспільство. Проте, "лікарем" за таких умов може бути головним чином сама влада (точніше, найбільш здорова її частина), і процес лікування вона має почати із себе. І боротися необхідно не лише з проявами корупції, а, в першу чергу, з її причинами, шляхом виявлення та нейтралізації корупційних ризиків в діяльності органів влади.
Зазначимо, що подолання корупції перетворюється на надзвичайно складну проблему, але водночас і реальну (щодо можливості вирішення), якщо ми відмовляємося від її спрощених тлумачень як прояву "поганого" управління чи "неналежного виконання недосконалими людьми досконалих правил". Таке спрощення вводить в оману можливості простих рішень - "достатньо покарати винних та замінити їх більш гідними людьми і проблема буде вирішена". Виникає прагнення робити ставку на методи репресій, а основним агентом протидії вважати правоохоронні органи. Усвідомленням хибності такого шляху стало прийняття Концепції боротьби з корупцією, в якій вперше було чітко визнано пріоритетність не "боротьби", а попередження цього соціального явища. Поява Концепції породила надію на зміни, оскільки вона давала досить реалістичне бачення ситуації в Україні, враховувала міжнародний досвід та відповідні стандарти, визначаючи всі найбільш суттєві заходи, що могли бути здійснені у сфері усунення передумов корупції. Але реальних змін не відбулось, Концепція залишилась лише політичним документом, а саме ситуація погіршилась.
Основним результатом перспективних планів, направлених на боротьбу з корупцією, є визначення принципово важливих напрямів, а в деяких вимірах і нових рис ситуації, яка склалася в Україні в останні роки, що мають бути враховані при формуванні реалістичної стратегії подолання корупції:
- чітко та недвозначно визначилась залежність рівня та форм корупції від загального стану зрілості демократичних інститутів та наявності дієвих і реальних кроків в реформуванні основних сфер суспільного життя (адміністративні процедури, податкова система, регуляторна діяльність держави, вирішення соціальних проблем тощо);
- корупція набула ознак системного явища, не лише уразивши всі життєво важливі сфери суспільства але й перетворившись на функціонально важливий спосіб їх існування ("норму життєдіяльності");
- визначилась неефективність будь-яких політичних ініціатив у сфері боротьби з корупцією. Зовнішнім проявом цього є "хронічне невиконання" основних, раніше прийнятих рішень з цих питань;
- у суспільстві міцнішають стереотипи толерантності по відношенню до корупції, в масовій свідомості основних соціальних груп поєднуються визнання суспільної шкоди корупції і готовність обирати корупційні шляхи вирішення тих чи інших повсякденних проблем ("доброчесний чиновник досить часто не влаштовує ні населення в цілому, ні підприємців, як його найбільш активну частину"). Найбільш негативним наслідком стає нездатність основних соціальних груп бути активним учасником антикорупційних дій;
- корупцією вражені основні правоохоронні органи, уповноважені на здійснення антикорупційних заходів;
- інститути громадянського суспільства - "слабкі як ніколи" ("сторожові пси демократії" (засоби масової інформації) сковані ланцюгами фактичної залежності від власників, владних структур, політичної цензури, уникають об'єктивного висвітлення цих проблем. Громадянські ініціативи обмежені зневірою та суспільною апатією більшості населення. Неурядові організації в своїй більшості ослаблені, залежні від закордонних "донорів" або досить часто взагалі створені під "патронатом" владних структур, в кращому випадку як складові певних PR-технологій) [6, с. 78].
Для України проблема протидії корупції є і, напевно, ще досить тривалий час буде залишатися однією з найактуальніших. Об'єктивні фактори її розвитку свідчать про те, що корупція створює суттєву небезпеку для життєдіяльності суспільства, і на сьогодні масштаби її поширення становлять загрозу національній безпеці. Завдання боротьби з корупцією розглядаються нині як загальнодержавні та пріоритетні.
Боротьба з корупцією вийшла з формальних меж, стала предметом постійної уваги керівництва держави, громадських організацій. Цей процес відбувається в умовах свободи засобів масової інформації та активізації громадянської позиції українців.
На наш погляд, до головних чинників поширення корупції у державі слід віднести, насамперед:
- відсутність сприятливого правового та організаційного режиму діяльності вітчизняного виробника, особливо щодо сплати податків, обов'язкових платежів до бюджету, одержання бюджетних кредитів, що сприяє постійному пошуку шляхів протиправного вирішення цих питань;
- інтеграцію організованої злочинності із суб'єктами підприємницької діяльності;
- правову незахищеність суб'єктів підприємницької діяльності від зловживань, протидії та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях;
- відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало підприємницьку діяльність та підтримку вітчизняного виробника;
- відсутність інвестиційної альтернативи "тіньовим" капіталам;
- втрату історичних традицій, моральних і етичних норм, які лежать в основі поваги до власності, незалежно від її форм;
- значне розшарування населення за обсягом доходів, внаслідок чого на тлі збільшення кількості заможних людей значна частина державних службовців не має навіть помірного достатку, що об'єктивно породжує сприятливі обставини для корупційних проявів [7, с. 12].
Ефективна протидія корупції вимагає здійснення чітких профілактичних заходів, усунення умов і можливостей корупції. І важливо, щоб вся ця робота проводилася в рамках суворого дотримання законності, вимог Конституції України. І, головне, корупцію, як соціальне зло, можна подолати, тільки об'єднавши зусилля державних структур, правоохоронних органів, трудових колективів, громадськості. Успіх у цій справі буде залежати від тісної щоденної співпраці й персонального внеску кожного.
В Україні, на превеликий жаль, простежується негативна тенденція - законодавці поринули у вир нездорової політизації. Послідовна законотворча робота в напрямку протидії корупції фактично стала заручником перманентних виборчих перегонів, а подекуди вона просто блокується фінансово-політичними угрупуваннями,
Loading...

 
 

Цікаве