WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і предмет галузі конституційного права - Реферат

Поняття і предмет галузі конституційного права - Реферат

державно-політичні відносини владарювання і становлять предмет конституційного права, проте у своїй сукупності вони не є вихідними для всіх інших суспільних відносин. Це не заперечує центральне місце конституційного права у правових системах зарубіжних країн. Підтвердженням цьому є особливий юридичний характер конституції як основного закону. Конституційне право в цілому не є системо-утворювальним фактором у правовій системі, але його норми визначають процедуру законотворчості, субординацію нормативних актів незалежно від галузевої їх належності. До того ж окремі норми конституційного права мають програмний характер щодо інших галузей права. Наприклад, конституційні норми пронедоторканність особи та деякі інші програмують основний зміст кримінально-процесуального права.
На основі норм конституційного права легітимується державний механізм та його головні ланки, створюються юридичні підстави для їх функціонування. Тим самим конституційне право набуває своєрідного ус-тановчого значення. В теорії і практиці конституціоналізму визначається ряд загальних принципів (наприклад, правової держави) і декларується універсальний характер їх для всієї правової системи.
Центральне місце конституційного права у правових системах зу-мовлене і його особливо тісними зв'язками з системою міжнародного публічного права. У різних країнах зв'язок між конституційним і міжна-родним правом має різний зміст і характер. Звичайно в нормах консти-туційного права в тій чи іншій формі знаходять своє відображення принципи суверенітету, положення про державну територію, громадянство, права і свободи тощо. Усі ці принципи і положення мають не тільки конституційно-правове, а й міжнародно-правове значення. Конституційне право кожної країни закріплює основи організації і функціонування механізму здійснення зовнішньої політики, визначає форми реалізації відповідної державної функції. Іноді в його нормах декларуються принципи зовнішньої політики.
У конституційному праві визначається взаємодія систем національного і міжнародного права. Його положення розкривають порядок ратифікації і денонсації міжнародних договорів, механізми імплементації норм міжна-родного права тощо. Основні закони цілого ряду держав містять статті про примат міжнародного права і про вирішення колізій, що виникають між ним і національним правом. Усе це також дає змогу говорити про особливу роль конституційного права в національних правових системах.
Характеристика конституційного права набуває завершеності при розгляді питань історії розвитку відповідних засобів регулювання. Ці засоби виникають практично з утворенням самої держави, хоч у різні історичні часи суттєво різняться за формою і змістом. Початковий розвиток правового регулювання владарювання в різних країнах був неоднаковим і зумовлю-вався не тільки соціальне визначеним характером самої влади, а й конкретно-історичними політичними режимами, за яких ця влада здійснювалась.
Засоби первісного регулювання владної діяльності не могли становити і не становили окремої галузі. Однак у цілому вони збігалися у Ста-родавньому Римі із значною частиною публічного права. У період римської республіки вперше з'явився і сам термін "конституція", яким пізніше, за часів імперії, позначалися різного роду акти правителя.
За феодалізму правове регулювання владарювання протягом певного періоду майже повністю здійснювалося на основі звичаїв. У поодиноких писаних актах, що тоді приймалися, найчастіше від імені монархів проголошувалися права і привілеї "народу". Іноді укладались угоди між феодальними володарями з приводу об'єднання в єдину державу. З часом писані акти почали відігравати все помітнішу роль у правовому регулюванні організації і діяльності державної влади.
Специфічний характер правового регулювання владарювання за феодальних часів виявлявся і в тому, що писані засоби такого регулювання зовні мали характер своєрідних договорів між різними верствами і групами феодалів. Подібні договірні стосунки в дещо зміненій формі залишалися і в наступний період розвитку феодального суспільства - період станово-представницької монархії. Боротьба станів з королівською владою призвела до формування більш загальних і сталих правових засобів організації державної влади - так званих хартій. Це були договори, які визначали не тільки організацію влади, а й її статус. Найбільш відомими з таких хартій були англійська Велика хартія вільностей 1215 p. і угорська Золота булла 1222 р. За своїм характером вони не були законами, що як форма права склалися пізніше.
З часом в Англії договірна форма регламентування організації й діяльності державної влади трансформувалась у своєрідні компроміси між королем і парламентом, відмінні від актів, прийнятих на основі звичайної законодавчої процедури. Прикладами подібних компромісів є Петиція про права 1628 p., Білль про права 1689 р. та Акт про престоло-наслідування 1701 р., формально чинні й сьогодні. Разом з Великою хартією вільностей та деякими іншими так званими історичними документами вони складають своєрідну "біблію британської конституції".
Ідеї конституціоналізму, тобто обмеженого основним законом дер-жавного правління, поступово набували все більшої ваги і остаточно сформувались у XVIII ст. Саме відтоді знову став використовуватись і набув свого сучасного значення термін "конституція". З прийняттям перших конституцій - юридичних актів вищої сили - власне і починається формування відповідних галузей права як цілісних і достатньо широких за обсягом регулювання систем юридичних норм.
Існує дві назви галузі - конституційне право і державне право. Істо-рично відмінність між цими термінами зумовлена різними підходами у політико-правовій теорії XVII-XIX ст.ст. У першому випадку вихідними визначались ідеї демократії, законності й конституціоналізму (Великобри-танія, Франція, США), у другому - абсолютизувалася роль держави (Німеччина). Сьогодні такі відмінності мають відносне значення. Проте термін "конституційне право" більш поширений. До того ж він є точнішим, адже саме конституція є головним джерелом, ядром галузі. Власне з конституції починалася сучасна історія правового регулювання державно-політичних відносин владарювання. І саме термін "конституційне право" відмежовує у масовій правосвідомості відповідну галузь від інших.
Loading...

 
 

Цікаве