WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Актуальні питання процесуального порядку продовження строків тримання під вартою - Реферат

Актуальні питання процесуального порядку продовження строків тримання під вартою - Реферат

розглянути. Але суд, розглядаючи подання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, виступає гарантом недопущення незаконного і необґрунтованого обмеження прав і свобод громадян в кримінальному судочинстві. Тому, на нашу думку, недоцільно відмовлятися від встановлених у ч. 2 ст. 1653 КПК строків[1], але необхідно передбачити відповідальність за їх порушення.
Процедура розгляду судом подання про продовження строків тримання під вартою закріплена у ч.3 ст. 1653 КПК. Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної справи, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, після чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову про продовження строку тримання під вартою за винятком випадку, передбаченого ч. 7 ст. 156 цього Кодексу або відмовляє в його продовженні.
У контексті розглядуваного питання виникає проблема особистої участі обвинуваченого у даному судовому засіданні. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003р. № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" зазначає, що питання про участь обвинуваченого в розгляді зазначеного подання вирішується суддею в кожному конкретному випадку з урахуванням поданих клопотань. Обвинувачений доставляється до суду, наприклад тоді, коли певні обставини можна з'ясувати тільки шляхом його опитування (стан здоров'я, обґрунтованість його заяв про неправильне ведення чи безпідставне затягування розслідування справи, наявність у нього бажання й фінансових можливостей бути звільненим під заставу тощо) (п. 19). На жаль, положення про необов'язкову участь обвинуваченого у даному судовому засіданні перенесено і до проекту КПК України (ч. 4 ст. 139). Проте, така позиція законодавця не відповідає п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій зазначено, що кожна людина, заарештована або затримана згідно з положеннями пункту 1 (с), має негайно постати перед суддею чи іншою службовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляду упродовж розумного строку або на звільнення на початку судового розгляду. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в судове засідання.
Ми пропонуємо передбачити обов'язкову участь обвинуваченого у судовому засіданні при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, що буде відповідати принципу забезпечення права на захист обвинуваченого. Зрозуміло, що обов'язковість доставки до суду і допиту обвинуваченого може спричинити деякі проблеми, що вимагають свого вирішення. Так, через об'єктивні причини (наприклад, захворювання обвинуваченого) він не завжди може бути доставлений до суду і допитаний суддею. На думку Т.В. Корчевої, у виняткових випадках, враховуючи об'єктивні причини, суддя має право продовжити строк тримання під вартою без допиту обвинуваченого, але на час, протягом якого існують ці об'єктивні обставини - неможливість доставлення до суду. Після того, як доставка буде можлива, суддя, допитавши обвинуваченого, приймає рішення про продовження строку тримання під вартою [11, с. 113]. До речі, КПК РФ закріплює правило, згідно з яким розгляд судом подання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою в його відсутності не допускається, за винятком випадків знаходження обвинуваченого на стаціонарній судово-психіатричній експертизі та інших обставин, що виключають можливість його доставки до суду, що має підтверджуватися відповідними документами (ч. 13 ст.109) [12, с. 251-252]. До інших обставин, як роз'яснив Пленум Верховного Суду РФ в ухвалі від 5 березня 2004 р. № 1 "О применении судами норм Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации" у п. 13, може бути віднесено, зокрема, хворобу обвинуваченого, стихійне лихо, погані метеоумови, карантин у місці тримання під вартою. На підтвердження вказаних випадків відповідними документами суду належить розглянути таке подання у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 108 КК РФ. При цьому участь захисника у судовому засіданні є обов'язковою [13, с. 59].
Пленум Верховного Суду України у вищезазначеній постанові звернув увагу судів на обов'язковість дотримання передбаченої ч. 3 ст.1653 КПК України процедури розгляду подання слідчого чи прокурора про продовження строку тримання під вартою. Розглядаючи таке подання, суддя з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148, 150, 155, 1652 КПК), а також умови, за яких продовження строку є можливим (п. 20 ст.156 КПК). Суддя, зокрема, з'ясовує, чи дійсно немає можливості закінчити розслідування справи в раніше визначені строки, або підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який, або можливості направити справу до суду в частині доведеного обвинувачення. Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції державні органи, які вирішують питання про доцільність продовження попереднього ув'язнення особи, повинні оцінити можливість застосування альтернативних запобіжних заходів (справа "Сулаоя проти Естонії") [6, с. 128].
За результатами розгляду подання суддя виносить постанову про продовження строку тримання під вартою чи про відмову в цьому.
Дана стаття присвячена висвітленню лише окремих проблем процесуального порядку продовження строків тримання під вартою. Безумовно, порушені питання потребують удосконалення на законодавчому рівні й подальшого наукового розгляду.
Список використаних джерел
1. Кітура А. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою // Вісн. прокуратури. - 2002. - № 5 (17). - С. 59-61.
2. Курило О. Особливості розгляду справ про взяття особи під варту та продовження строків тримання під вартою // Юрид. Україна. - 2005. - № 8. - С. 64-67.
3. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Стан та перспективи розвитку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: Вибрані наукові праці. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - 600 с.
4. Міщенко С.М., Солоткий С.А. Взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства // Вісн. Верховн. Суду України. - 2003. - № 5 (39). - С. 43-48.
5. Шпонька В.П., Шил О.Г. Взяття під варту та продовження строків на стадії досудового розслідування кримінальної справи: проблеми правозастосування // Вісн. Верховного Суду України. - 2004. - № 8 (48). - С. 45-47.
6. Рішення Євроопейського Суду з прав людини по справі "Сулаоя проти Естонії" .
7. Авдеев В.Н. Эффективность правового регулирования сроков содержания под стражей при производстве предварительного расследования: Дисс…. канд. юрид. наук. М., 1997. - 215 с.
8. Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Смирнова проти Росії".
9. Бортновська З. Реалізація права на свободу і особисту недоторканність в українському кримінальному процесі // Право України. - 2003. - № 10. - С. 104-107.
Loading...

 
 

Цікаве