WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України у сфері забезпечення внутрішньої безпеки - Реферат

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України у сфері забезпечення внутрішньої безпеки - Реферат


Реферат
на тему:
Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів Державної прикордонної служби України у сфері забезпечення внутрішньої безпеки
Питанню охорони прав і законних інтересів громадян, а також відповідальності громадянина за свою протиправну поведінку Конституція України приділяє дуже важливе значення.
Право кожного громадянина на волю та особисту недоторканість, їх гарантії визначає зміст та направленість діяльності держави (стст. 3, 29 Конституції України). Необхідною умовою для забезпечення вказаних конституційних положень служать різноманітні засоби переконання, а в разі необхідності - й примусового заходу - карними, адміністративними, цивільно-правовими й іншими, що застосовуються відповідними органами державної виконавчої влади, у тому числі й органами Державної прикордонної служби. Останні, зокрема, для застосування заходів примусу наділяються відповідними юрисдикційними повноваженнями [1].
Враховуючи досвід розвитку та становлення правоохоронних органів країн Європейської спільноти, з метою якісного виконання завдань, які стоять перед Державною прикордонною службою, відповідно до вимог Закону України "Про Державну прикордонну службу України", було здійснено розподіл основних функцій і повноважень правоохоронного органу спеціального призначення. Головні завдання правоохоронного органу спеціального призначення, які регламентовано законодавством України, Державна прикордонна служба України виконує шляхом реалізації функцій правоохоронного, спеціального й оборонного характеру. До функцій правоохоронного характеру, які покладено на Державну прикордонну службу, належать:
- охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму;
- здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів, та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків їх незаконного переміщення;
- охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконання зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;
- участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів;
- координація діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму й режиму в пунктах пропуску через державний кордон України;
- організація запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення, припинення, проведення дізнання, здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно із законодавством.
У зв'язку з цим органи Державної прикордонної служби України наділені відповідними юрисдикційними повноваженнями для здійснення поставлених перед ними завдань [2].
Для кращого розуміння поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Державної прикордонної служби України розглянемо вихідні теоретико-правові ознаки поняття юрисдикції в цілому та адміністративної юрисдикції зокрема.
"Юрисдикція" (лат.: jurisdictio) - термін латинського походження, утворений шляхом злиття двох слів "jus" - право, " dico" - кажу, - означає "встановлена законом (або іншим нормативно-правовим актом) сукупність повноважень відповідних державних органів вирішувати правові спори та питання про правопорушення, тобто оцінювати дії особи або іншого суб'єкта права з точки зору їх правомірності щодо застосовування юридичних санкцій до правопорушників" [3, с. 870].
Тривалий час у науці адміністративного права не приділялось належної уваги проблемі юрисдикційної діяльності органів виконавчої влади. До середини минулого століття фактично були відсутні наукові дослідження юрисдикційної природи адміністративного процесу. Наукові дослідження, як правило, мали не комплексний, а частковий характер. Традиційно склалося так, що в суспільній свідомості термін "юрисдикція" найчастіше ототожнюється з кримінальним судочинством, із судовою підвідомчістю кримінальних справ або підсудністю. Такому ототожненню сприяв неточний переклад у літературі загального користування з латини на російську слова jurisdictio (юрисдикція) - судочинство [4, с. 381].
На нашу думку, доцільно розглянути погляди на це питання декількох вчених-юристів. Перше наукове обґрунтування сутності поняття адміністративна юрисдикція ми можемо знайти в монографії Н.Г. Саліщевої. На її думку, адміністративна юрисдикція це - окремий вид виконавчої та розпорядчої діяльності, що пов'язана з можливістю реалізації у примусовому порядку відповідних адміністративно-правових актів, які визначають права та обов'язки учасників матеріальних адміністративних правовідносин. Особливості такого підходу сформували вузьке тлумачення змісту адміністративної юрисдикції [5, с. 11].
Так, наприклад, А.П. Шергін в своїй монографії кінця 70-х років минулого століття - "Адміністративна юрисдикція" - зазначає, що адміністративна юрисдикція - це процес застосування адміністративного покарання [6, с. 33]. Дещо раніше цей же автор, але в співавторстві з М.Я Саввіним, дали інше визначення, за яким адміністративна юрисдикція - це діяльність органів державного управління, що полягає у розгляді справ про адміністративні правопорушення і прийняття по них рішення у встановлений законом формі і визначеному порядку [7, с. 20].
У наш час питання правової природи адміністративної юрисдикції та адміністративно-юрисдикційної діяльності досліджували Н.Ю. Хаманева, Д.М. Бахрах, В.В. Бойцова, Л.С. Анохіна, Ю.М. Старілов.
На думку Н.Ю. Хаманевої, адміністративна юрисдикція є порядком вирішення адміністративного спору, що виникає між громадянином та органом державного управління. [8, с.115]. У цьому дослідженні автор розрізняє адміністративну юрисдикцію, правосуддя по адміністративних справ у
Loading...

 
 

Цікаве