WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Духовно-національні виміри юридичної діяльності - Реферат

Духовно-національні виміри юридичної діяльності - Реферат

наступає певне природне покарання.
У формуванні карми велике значення має такий вид пристрасті як страх, який заважає повноцінно жити, є енергетичним поглинателем, особливою екстреною людською емоцією (яка є основою всіхінших негативних емоцій). Страх - це частина людини, він великий і всемогутній, у нього багато осіб, імен, є страшним ворогом, що оволодів людьми. Найбільш небезпечним є страх перед несподіванками, невідомістю. У релігійних нормах страх є одним із самих тяжких гріхів людини. Але певне почуття страху заставляє виживати людині, зберігати інстинкт самозбереження.
Третя сила формування карми належить вчинкам, тілесним діянням людини. Вчинок є різновидом людської дії, що експлікує моральну розмірність останньої, висвітлює моральний аспект діяльності людини загалом. Вчинок самим фактором засвідчує моральну позицію, певний ціннісний вибір. При всій своїй етичній виразності вчинок у вигляді подвигу не може бути явищем надто поширеним. Подвиги також потребують духовно - правового аналізу.
Вчинки впливають порівняно мало на істину сутність людини, більше впливають мотиви вчинків, ніж вони самі. Адже вчинки є результатами думок і багатьох минулих втілень. Вони впливають на сутність людини побічно, викликаючи в ній нові думки і пристрасті. Кармічний рахунок виплачує людині за дії добрий вчинок не стільки у вигляді матеріальних благ, скільки створення умов земного життя.
3. Висвітлюючи "Національні аспекти юридичної служби", курсанти (студенти) повинні зрозуміти, що нація є складним витвором людського співжиття, суспільним явищем (яке ніколи не має завершеності), природною формою існування етносу. Оскільки нація є джерелом культурної своєрідності та творчості, що для кожної нації існує власна модель, як природний порядок, духовний закон, що пов'язано з великим динамізмом, калейдоскопічним методом трактування.
Критерієм нації є культура. Культура виступає мірилом своєрідності й вартості нації, у ній домінує дух нації, самобутні творчі потенціали власного народу. Тому поняття національності не є стільки ознакою людини, скільки її обов'язком. Чим вищий культурний щабель нації, тим більше міцніє нація, підвищується її авторитет. Але при цьому недопустимим є поява національного аристократизму. Національний мотив завжди присутній і чужій культурі, яку запозичено.
Критерієм культурної своєрідності й вартості нації є мова. Нація не утворюються без власної мови, тому поняття нація є ширше від мови. У мові заховані духовні, моральні та правничі погляди. Завдяки мові нація згуртовується. І навпаки, занепад мови призводить до духовно-національного занепаду.
Кожна нація має свою ідею. Для того, щоб її визначити необхідно, дослідити генезу формування нації, історико-правові тенденції. Тобто потрібно уточнити до чого нація постійною прагнула, що її постійно турбує і в яких питаннях вона сильна, самобутня. Звичайно, національна ідея, не є постійно на весь період існування нації. Залежно від історичних, суспільних умов компоненти можуть змінюватись, особливо тоді, коли досягнуто, коли досягнуто мети чи появились нові труднощі.
Стосовно України, що компонентами її національної ідеї можуть слугувати незалежність (самостійність), державність, соборність, цивілізованість, демократизм, духовність, єдиномовність. Український народ постійно прагне до вказаних компонентів, тому це не теоретичні видумки, а нагальна необхідність. Хоча ці компоненти й притаманні сучасній Україні, але вони ще міцно не утвердилися, скільки національна активність приспана, а національний інтелектуальний потенціал України ще не запрацював на повну потужність або ще не надійшла черга української нації у питаннях визнання та утвердження. Тобто національна ідея в Україні виступає лише внутрішнім чинником нації. Для появи зовнішнього чиннику необхідно щоб "запрацювала" держава.
Важливо визначити основні напрями бачення української національної ідеї у майбутньому, оскільки вона забезпечує розвиток держави з усіх галузей суспільного життя. Передусім, це майбутнє полягає у постійному творенні, в науковому обґрунтуванні, в боротьбі за утвердження і примноження. У цьому велику роль відіграє українська національна еліта. Адже формування української національної еліти століттями здійснювалось стихійно, незважаючи на високий інтелектуальний потенціал, талановитість української нації. Також нове бачення розвитку української національної ідеї є створення такої ситуації, яка сприяла її дієвості. Крім того, майбутнє української національної ідеї залежить від віри народу у щасливе суспільне життя, що існуючі труднощі - це тимчасове явище, яке обов'язково зміниться.
Безумовно, українська національна ідея, яку слід всіляко пропагувати, може стати тією рушійною силою, яка активно сприятиме подальшому розвитку нашої держави. Однак це може статися лише тоді, коли український народ, попри всі етнічні розбіжності буде єдиним у здійсненні постанов своєї загальної, об'єднуючої ідеології.
4. "Філософсько-наукові підходи до професійної творчості" є важливим питанням у юридичній деонтології, адже філософія допомагає людині задовольнити вимоги своєї внутрішньої природи, вона є формою світогляду, видом науки, різновидністю буденного з його здоровим смислом і мудрістю, особливим утворенням культури, наукою про найбільш загальні закони розвитку природи людини, суспільства та їх пізнання. Філософія виявляє істинні цінності та орієнтири, є основою пізнання зовнішнього (об'єктивного) і внутрішнього (суб'єктивного) досвіду.
Зовнішній досвід розкриває зовнішню форму явищ та їх поверхневі сили, а внутрішній розкриває суть явищ, їх джерела і внутрішні рушійні сили, виявляє причинність явищ і процесів та прояви активності внутрішньої духовної сили. Причому пізнання здійснюється у нерозривній єдності зовнішніх і внутрішніх характеристик явища, законів буття (онтологічних законів). Це пізнання здійснюється на рівнях відчуттів, почуттів та розуму, що дає можливість усвідомити людиною свого місця в світі і мети свого буття. Тим самим філософія не відтворює життєвих принципів, а утворює ці принципи. Наявність різноманітних філософських течій, напрямів, тенденцій (особливо тих, які виникли у ХIХ, ХХ століттях) є закономірним процесом, оскільки з різних точок зору, з різних наукових позицій доводять філософію відчуттів, почуттів та розуму.
Суть філософських підходів до професійної творчості юристів полягає в тому, щоб розглядати речі згідно їх сутності, а не для себе; не пов'язувати з життєвими обставинами, а трактувати життєві фактори онтологічно; постійно перебувати на віддалі від людей і подій, щоб охопити поглядом правову дійсність. Філософські підходи об'єднюють пізнавальні зусилля всіх наук, тому однієї концепції в філософії не існує, існують різні схеми пізнання світу, що сприяє виробленню багатопланової стратегії суспільного розвитку.
Тобто, основне у
Loading...

 
 

Цікаве